вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2020 р. Справа№ 910/6322/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Добрицька В.С.
учасники справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020
у справі № 910/6322/20 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення від 04.11.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 04.11.2019 про відмову в розгляді справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20 відмовлено повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 17.02.2020 (вих. №128-29/07-2523).
Рішення обґрунтовано тим, що суд не убачає передбачених ст. 59 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування чи визнання недійсними рішення Антимонопольного комітету України про відмову в порушенні справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладеного в листі АМКУ від 12.02.2020 р. №128-29/07-2523, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими та спростованими належним чином і в установленому законом порядку відповідачем.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України про відмову в розгляді справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" від 04.11.2019. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позову. Апелянт стверджує, що відмова Антимонопольного комітету України у відкритті справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" від 04.11.2019 не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20 - задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6322/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ", розгляд справи призначено на 17.11.2020.
17.11.2020 у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці з 04.11.2020 по 20.11.2020 (включно) розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 розгляд справи призначено на 17.12.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст . 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 04 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" звернулось до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення (надалі - Заява), у якій указував на вчинення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) антиконкурентних дій, що полягали у позбавленні позивача можливості здійснювати продаж та встановлення лічильників замовникам приєднання до газорозподільної системи у тому випадку, коли всі інші роботи з проектування та будівництва газопроводу виковуються позивачем.
01 березня 2020 року позивач отримав лист АМКУ вих. №128-29/07-2523 від 17 лютого 2020 року щодо розгляду заяви, якою (надалі - Відмова), у якій Комітет зазначив про неможливість встановити наявність чи відсутність ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях НКРЕКП та/або АТ "Київоблгаз".
Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача відмова відповідача прийнята на підставі неповно та невірно установлених обставин, які мають значення для справи, визнання установленими обставин, які є недоведеними та мають значення для справи. На думку позивача відповідач безпідставно ототожнив введення в експлуатацію вузла обліку та його експлуатацію з його продажем (закупівлею) та установленням.
Позивач указує, що пунктом 1 глави 4 розділу X Кодексу ГРМ визначено, що первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу). Тобто, Оператор ГРМ здійснює перевірку усієї документації та самого лічильника перед пуском газу, і саме Оператор ГРМ відповідає за його належне функціонування; проте зазначене не стосується продажу лічильника та його установлення.
Також, позивач не погоджується з висновком Комітету про те, що відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ експлуатацію газорозподільних систем, за інформацією НКРЕКП, здійснює Оператор ГРМ; та вказує, що власником газопроводу може бути не тільки Оператор ГРМ, оскільки абзацом 5 пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що власник - юридична особа, або фізична особа, або фізична особа - підприємець, яка на законних підставах володіє та користується об'єктом, зокрема газовими мережами або об'єктом газорозподільної системи.
На думку позивача відповідач здійснив поверхневе дослідження заяви та додаткових пояснень, не надав належної оцінки викладеним у них обставинам справи та не оцінив долучені до них докази, обмежившись поясненнями НКРЕКП, прийнявши їх на віру та не перевіривши вказані у них аргументи.
Також, позивач зазначає, що відповідач не проаналізував положення методології установлення плати за приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем щодо порядку визначення плати за закупівлю та установлення лічильника.
У абзаці 9 сторінки 2 Відмови Комітет указує, що відповідно до пункту 3 розділу V Технічних умов приєднання до газорозподільної системи (додаток 13 до Кодексу ГРМ) закупівля, монтаж та прийняття в експлуатацію вузла обліку забезпечується Оператором ГРМ за рахунок плати за приєднання Замовника. Крім того, пунктом 1 глави 1 розділу V Кодексу ГРМ передбачено, що Оператор ГРМ зобов'язаний здійснювати закупівлю необхідного обладнання (зокрема, газового лічильника) для надання послуг з приєднання на конкурент засадах відповідно до вимог чинного законодавства.
Пунктом 5 розділу І Методології установлення плати за приєднання до газотранспортних і газорозподільних систем (надалі - Методологія) визначено, що у всіх випадках, коли замовник визначає виконавцем розробки проекту зовнішнього газопостачання та/або будівельних робіт газових мереж до його земельної ділянки іншого суб'єкта /крім оператора газотранспортної/газорозподільної системи, приєднання є нестандартним та забезпечується з урахуванням вимог Кодексу газотранспортної тотеми або Кодексу газорозподільних систем. Тобто, позивач вказує, що приєднання, визначене пунктом 5 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ, розраховується згідно Методології, як нестандартне приєднання.
Підпунктом 3 пункту 1 розділу III Методології визначено, що граничний рівень плати за приєднання об'єктів замовників, що є нестандартним, визначається оператором газотранспортної/газорозподільної системи в договорі про приєднання з урахуванням вартості встановлення в точці вимірювання вузла обліку із забезпеченням його захисту від несприятливих погодних умов та несанкціонованого доступу, що визначається проектом зовнішнього газопостачання (або в передбачених Кодексом газотранспортної системи/Кодексом газорозподільних систем випадках проектом внутрішнього газопостачання) та його кошторисною частиною.
Таким чином, позивач зазначає, що вартість установлення та закупівлі вузла обліку включається у плату за приєднання, як окремий елемент, який збільшує її вартість; і фактично вартість установлення та закупівлі вузла обліку є окремою оплатною роботою в рамках приєднання, що відповідач не урахував та не проаналізував.
Як указує Комітет у Відмові, при наданні послуг з приєднання саме на Оператора покладено обов'язок щодо закупівлі, встановлення та приймання в експлуатацію вузла обліку в точці вимірювання, а в подальшому здійснення заміни, ремонту та планової повірки такого вузла. При цьому, позивач зазначає, що положеннями Кодексу ГРМ, які зазначені у Заяві, як антиконкурентні дії НКРЕКП, визначено обов'язок Оператора ГРМ на закупівлю та установлення вузла обліку, саме тому позивач і подав Заяву до АМКУ.
Водночас, НКРЕКП зазначила, що Кодексом ГРМ не заборонено споживачам самостійно забезпечити закупівлю та встановлення вузла обліку газу в інших випадках, не пов'язаних з наданням послуг з приєднання об'єкта замовника (наприклад за власним бажанням споживача, забезпечити власний діючий об'єкт газопостачання вузлом обліку у разі небажання розраховуватись за загальнобудинковим засобом обліку.
З цього приводу позивач указує, що закупівля та установлення лічильника у вже збудованому газопроводі, яким користується Оператор ГРМ, від закупівлі та встановлення вузла обліку під час здійснення приєднання, з технічної точки зору нічим не відрізняється; проте положення, які були визначені у Заяві, як такі, що обмежили доступ позивача на ринок приєднання до газорозподільної системи протиправно позбавили замовника приєднання можливості самостійно здійснити закупівлю та установлення вузла обліку, а позивача - можливості продати такий вузол обліку та здійснити його встановлення.
За доводами позивача, наведене вище ще раз вказує на те, що відповідач не провів належного дослідження обставин справи, не оцінив усіх доказів, та зробив передчасні висновки, що призвело до прийняття необґрунтованої Відмови.
Відповідач зазначає, що оспорювана Відмова прийнята у відповідності до положень чинного законодавства України та є законною і обґрунтованою, з огляду на те, що Комітетом не було виявлено обмежень конкуренції на ринку встановлення лічильників газу; а доводи позивача, викладені в позові, є необґрунтованими і недоведеними.
В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України"; Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
У відповідності до ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України:
- збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень;
- отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи (стаття 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, Комітет листами від 25.11.2019 № 128-29/07-15480 та від 30.01.2020 № 128-29/07-1669 направив вимоги про надання інформації до НКРЕКП та відповідно до AT "Київоблгаз".
Листом від 15.01.2019 № 7-01/438 (вх. Комітету від 15.01.2020 № 7-01/438) НКРЕКП надала відповідь на вимогу Комітету та зазначила, що взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначені Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824.
Відповідно до положень пункту 2 глави ІІ Кодексу ГРМ до складу ГРМ входять споруди і пристрої на газопроводах на місця надходження природного газу в ГРМ до пунктів призначення (об'єктів споживачів або суміжних Операторів ГРМ).
Згідно з пунктом 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу Ш Кодексу ГРМ експлуатацію газорозподільних систем, за інформацією НКРЕКП, здійснюють виключно Оператори ГРМ.
НКРЕКП зазначила, що відповідно до пункту 3 розділу V Технічних умов приєднання до газорозподільної системи (додаток 13 до Кодексу ГРМ) закупівля, монтаж та прийняття в експлуатацію вузла обліку забезпечуються Оператором ГРМ за рахунок плати за приєднання Замовника. Крім того, положеннями пункту 1 глави 1 розділу V Кодексу ГРМ передбачено, що Оператор ГРМ зобов'язаний здійснювати закупівлю необхідного обладнання (зокрема, газового лічильника) для надання послуг з приєднання на конкурсних засадах відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, при наданні послуг з приєднання саме на Оператора ГРМ покладено обов'язок щодо закупівлі, встановлення та приймання в експлуатацію вузла обліку в точці вимірювання, а в подальшому здійснення заміни, ремонту та планової повірки такого вузла обліку.
Зазначене, згідно з наданою НКРЕКП інформацією, забезпечує оптимізацію витрат Оператора ГРМ на утримання, повірку, ремонт, заміну парку газових лічильників, тощо, а також можливість безперешкодного доступу для зняття показів лічильника природного газу.
Відповідно до положень пункту 13 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ, при забезпеченні послуги з приєднання об'єкта замовника до газорозподільної системи Оператор ГРМ має право залучати третіх осіб на умовах договору підряду.
Водночас, НКРЕКГІ зазначила, що Кодексом ГРМ не заборонено споживачам самостійно забезпечити закупівлю та встановлення вузла обліку газу в інших випадках, не пов'язаних з наданням послуг з приєднання об'єкта замовника (наприклад за власним бажанням споживача, забезпечити власний діючий об'єкт газоспоживання вузлом обліку у разі небажання розраховуватися за загальнобудинковим засобом обліку).
При цьому, за інформацією НКРЕКП, у таких випадках процедура встановлення зазначеного вузла обліку має здійснюватися у відповідності до глави 2 розділу X Кодексу ГРМ.
На думку апелянта, визначаючи виключно Оператора ГРМ особою, яка має право закупляти та встановлювати лічильники газу, НКРЕКП фактично позбавляє Товариство можливості здійснювати закупівлю (продаж замовникам) та встановлення (монтаж) лічильників природного газу (вузлів обліку).
Згідно з положеннями статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адмністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
З матеріалів справи убачається, що відповідачем досліджувався, зокрема, вплив дій НКРЕКП на конкуренцію; і за результатом проведеного дослідження Комітет не виявив фактів, які б свідчили б про наявність підстав для початку розгляду справи про порушення НКРЕКП законодавства про захист економічної конкуренції.
Про результат розгляду Заяви позивач був повідомлений листом Комітету від 17.02.2020 № 128-29/07-2523.
При цьому на дату надання відповіді ТОВ "ТСКНОВ" Комітет не отримав інформацію від AT "Київоблгаз".
За результатами аналізу інформації, надісланої AT "Київоблгаз" листом від 10.03.2020 №810-Лв-3637-0320 (вх. Комітету від 12.03.2020 № 8-07/3267) було виявлено, що протягом періоду дії положень Кодексу ГРМ, що оскаржуються позивачем, в зоні ліцензійної діяльності AT "Київоблгаз", іншими суб'єктами господарювання (окрім AT "Київоблгаз"), зокрема на умовах підряду, було встановлено більше лічильників природного газу, ніж було встановлено самим AT "Київоблгаз". При цьому, як зазначило AT "Київоблгаз", ТОВ "ТСКНОВ" не зверталось до нього щодо співпраці в частині установлення лічильників природного газу на умовах підряду.
У ході розгляду Заяви Комітет установив, що діяльність зі установлення лічильників природного газу на території ліцензійної діяльності AT "Київоблгаз" здійснювали також інші суб'єкти господарювання, крім AT "Київоблгаз". Так, за інформацією AT "Київоблгаз", для забезпечення послуги з приєднання об'єкта замовника до газорозподільної системи на території Києво-Святошинського району Київської області за період з 2015-2019 рр. AT "Київоблгаз" уклало близько 1800 договорів підряду з 10 суб'єктами господарювання.
Отже, колегія суддів відзначає, що оскільки за результатами проведеного за заявою позивача дослідження відповідачем не було виявлено обмежень конкуренції на ринку установлення лічильників природного газу, вказане є підставою для відмови в порушенні Антимонопольним комітетом України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Колегія судів відзначає, що апелянтом належними засобами доказування не доведено суду наявність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення відповідача. У зв'язку з наведеним позовні вимоги є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, ураховуючи обставини, установлені вище.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСКНОВ" на рішення Господарського суду міста м. Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста м. Києва від 26.08.2020 у справі №910/6322/20 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 28.12.2020.
Головуючий суддя В.В.Андрієнко
Судді С.А. Пашкіна
С.І. Буравльов