вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" грудня 2020 р. Справа№ 927/603/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Агрикової О.В.
Козир Т.П.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2020
у справі №927/603/20 (суддя Белов С.В.)
за позовом фізичної особи - підприємця Сластьон Василя Івановича
до Головного управління ДФС у Чернігівській області
про стягнення 65120,64 грн,
Фізична особа-підприємець Сластьон Василь Іванович звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про стягнення 60000,00 грн основного боргу, 3241,80 грн процентів за комерційним кредитом, 900,00 грн інфляційних нарахувань та 978,84 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №454 з технічного обслуговування електричного устаткування від 11 грудня 2019 року щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт.
29 липня 2020 року від Головного управління ДПС у Чернігівській області (код 43143966) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд замінити Головне управління ДПС у Чернігівській області на належного відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області, обґрунтовуючи це тим, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, а станом на даний час існує дві різні юридичні особи: Головне управління ДПС у Чернігівській області (код 43143966, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) та Головне управління ДФС у Чернігівській області (код 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000). Так, Головне управління ДФС у Чернігівській області (код 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000) не припинило свою діяльність та знаходиться у стадії припинення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10 серпня 2020 року задоволено клопотання позивача про заміну первісного відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області (код 43143966) на належного відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області (код 39392183); замінено неналежного відповідача - Головне управління ДПС у Чернігівській області (код 43143966, вул. Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000) на належного відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області (код 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000).
У відзиві на позов відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що належним відповідачем у даній справі має бути Головне управління ДПС у Чернігівській області, оскільки Головне управління ДПС у Чернігівській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління ДФС у Чернігівській області відповідно до Положення №14 та згідно Передавального акту №5, об'єкти, на яких позивачем проводились роботи (надавались послуги), за адресами у межах Чернігівської області, а саме: смт Куликівка, смт Короп, м. Прилуки, стм Варва, м. Бахмач знаходиться на балансі Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2020 у справі №927/603/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця Сластьон Василя Івановича 60000,00 грн основного боргу, 900,00 грн інфляційних нарахувань, 978,84 грн 3% річних та 1997,36 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконано належним чином договірних зобов'язань за договором №454 з технічного обслуговування електричного устаткування від 11 грудня 2019 року щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт. При цьому, відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення 3241,80 грн процентів за комерційним кредитом, суд виходив з того, що правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом, а тому відсутні підстави для задоволення вищевказаних позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Чернігівській області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2020 у справі №927/603/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджував, що на момент подання позову належним відповідачем у даній справі має бути Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на те, що у відповідності до пункту четвертого постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Також, апелянт зазначає, що згідно частини першої Положення про Головне управління ДПС у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної податкової служби від 12 липня 2019 року №14, ГУ ДПС у Чернігівській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління ДФС у Чернігівській області. Згідно наказу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 29 серпня 2019 року №8 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області розпочато виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Чернігівській області, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ГУ ДПС. Також відповідач вказує на те, що 03 січня 2020 року затверджено Передавальний акт №5, відповідно до якого Головне управління ДФС у Чернігівській області передає своєму правонаступникові - Головному управлінню ДПС у Чернігівській області державне нерухоме майно, що обліковується на рахунку 1013/3Ф, згідно актів приймання-передачі основних засобів; станом на дату пред'явлення позову вищезазначені об'єкти, на яких відповідно до договору №454 з технічного обслуговування електричного устаткування від 11 грудня 2019 року позивач надав послуги з перевірки технічного стану електроустаткування та захисного заземлення, знаходяться на балансі Головного управління ДПС у Чернігівській області. Крім того, апелянт стверджує про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, посилаючись на те, що в договорі №454 з технічного обслуговування електричного устаткування від 11 грудня 2019 року сторонами розмір процентів за користування зазначеними коштами не встановлений.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2020 у справі №927/603/20. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
11 грудня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Сластьон Василем Івановичем, як виконавцем, та Головним управлінням ДФС у Чернігівській області, як замовником, укладено договір №454 з технічного обслуговування електричного устаткування, у відповідності до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт: перевірка технічного стану електроустаткування та захисного заземлення згідно кошторису на об'єктах у замовника за адресами: смт Куликівка, вул. Партизанська, 6а; смт Короп, вул. Київська, 5а; м. Прилуки, вул. Київська, 214; смт Варва, вул. Шевченка, 35; м. Бахмач, вул. Чернігівська, 2а.
Згідно п 2.1. договору, замовник зобов'язався оплатити роботу в розмірі, обумовленим даним договором після виконання робіт.
Сума договору складає 60000,00 грн (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання замовником акту виконаних робіт.
Згідно п. 7.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань по ньому.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач виконав роботи (надав послуги) відповідачу з перевірки технічного стану електроустаткування та захисного заземлення на об'єктах замовника згідно договору за адресами у межах Чернігівської області, а саме: смт Куликівка, смт Короп, м. Прилуки, смт Варва, м. Бахмач, про що підтверджується актом №ОУ-0000291 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13 грудня 2019 року, підписаного та скріпленого печатками сторін, копія якого міститься в матеріалах справи.
Отже, у відповідності до пункту 3.2. договору, розрахунок за виконані роботи в сумі 60000,00 грн відповідач зобов'язаний був здійснити у строк до 20 грудня 2019 року (включно); строк прострочення грошового зобов'язання відраховується з 21 грудня 2019 року.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, вартість виконаних позивачем робіт у розмірі 60000,00 грн не сплатив.
Позивачем 02 червня 2020 року було направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості у розмірі 60000,00 грн у строк до 15 червня 2020 року.
У відповідь на претензію, відповідач надіслав на адресу позивача лист №175/с/25-97 від 12 червня 2020 року, в якому зазначив, що на виконання умов договору, Головне управління ДФС Чернігівській області 16 грудня 2019 року зареєструвало в Головному управлінні ДКСУ у Чернігівській області реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №49 на суму 60000,00 грн, але починаючи з 17 грудня 2019 року рахунки Головного управління ДФС у Чернігівській області у Головному управлінні ДКСУ у Чернігівській області, як замовника, були заблоковані стягувачами на користь фізичних осіб-підприємців та підприємств судового збору згідно рішень судів. Станом на дату пред'явлення претензії, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області вживаються всі можливі заходи, щодо погашення заборгованості в сумі 60000,00 грн, у зв'язку з чим 06 лютого 2020 року направлено лист до Державної фіскальної служби України щодо потреб у збільшенні кошторисних призначень на 2020 рік для погашення кредиторської заборгованості за 2019 рік. У відповідь на претензію, відповідач зазначив, що при вирішенні питання про збільшення кошторисних призначень, Головне управління ДФС у Чернігівській області зобов'язується погасити кредиторську заборгованість.
Натомість на час подання позову у даній справі відповідачем не здійснено погашення заборгованості.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг з елементами договору підряду.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст.854 Цивільного кодексу України).В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, на виконання умов договору позивачем надавались, а відповідачем були прийняті послуги з перевірки технічного стану електроустаткування та захисного заземлення на об'єктах замовника згідно договору за адресами у межах Чернігівської області, а саме: смт Куликівка, смт Короп, м. Прилуки, смт Варва, м. Бахмач, про що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками актом №ОУ-0000291 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13 грудня 2019 року.
При цьому, як вбачається із наданого позивачем акту, будь-які заперечення щодо повного та належного надання виконавцем послуг з боку замовника відсутні.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг з підбору персоналу на позицію маркетолога у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в акті здачі-приймання послуг, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь-яких зауважень.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідач оплати заборгованості у розмірі 60000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що належним відповідачем у даній справі має бути Головне управління ДПС у Чернігівській області. оскільки Головне управління ДПС у Чернігівській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління ДФС у Чернігівській області відповідно до Положення №14 та згідно Передавального акту №5, об'єкти, на яких позивачем проводились роботи (надавались послуги), за адресами у межах Чернігівської області, а саме: смт Куликівка, смт Короп, м. Прилуки, стм Варва, м. Бахмач знаходиться на балансі Головного управління ДПС у Чернігівській області.
Колегія суддів не погоджується з даними доводами з огляду на наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» було реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС до Головного управління ДФС у м. Києві.
25.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, шляхом реорганізації Державної фіскальної служби.
Встановлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019 затверджено, зокрема, Положення про Державну податкову службу України.
Постановою Кабінету Міністрів України №537 від 19 червня 2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Державної податкової служби, зокрема, Головне управління ДПС у Чернігівській області.
Пунктом другим зазначеної вище постанови постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, у відповідності до якого, до Головного управління ДПС у Чернігівській області приєднано до Головного управління ДФС у Чернігівській області.
Пунктом третім постанови установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Пунктом четвертим постанови визначено, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що надані позивачем, станом на 07.08.2020, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) знаходиться в стані припинення.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Як передбачено ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
За змістом ч. 2 ст. 107 ЦК України, в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1074.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
За змістом п. п. 4 - 8 цього Порядку орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.
У відповідності до п. п 21, 23 вказаного Порядку, голова комісії з припинення територіального органу надсилає передавальний акт правонаступникові. Передавальний акт чи розподільчий або ліквідаційний баланс складається комісією після закінчення строку пред'явлення вимог кредиторами та задоволення або відхилення таких вимог, підписується членом комісії - бухгалтером та затверджується головою комісії. Розподільчий баланс або передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх фінансових зобов'язань органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється, всіх його кредиторів та боржників, у тому числі зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Станом на час звернення до суду позову у даній справі, її судового розгляду та на даний час, Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) знаходиться в стані припинення, запис про припинення цієї юридичної особи до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесено.
В матеріалах справи відсутні належні докази переходу майнових прав та обов'язків від Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код 43143966).
Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які складають зміст відповідних правовідносин - публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту. Юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного держаного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 916/376/15-г від 09.09.2019.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що належним відповідачем у даній справі є Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором №454 з технічного обслуговування електричного устаткування від 11 грудня 2019 року, яка складає 60000 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу підлягають задоволенню.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3241,80 грн процентів за комерційним кредитом за період з 21 грудня 2019 року по 06 липня 2020 року.
Згідно ст. 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.
У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Тобто, положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Водночас позов у даній справі подано у зв'язку простроченням виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3241,80 грн процентів за комерційним кредитом за період з 21 грудня 2019 року по 06 липня 2020 року, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3241,80 грн процентів за комерційним кредитом.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих послуг (виконаних робіт), позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 900,00 грн інфляційних втрат за період з січня 2020 року по квітень 2020 року та 978,84 грн трьох відсотків річних за період з 21 грудня 2019 року по 06 липня 2020 року.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті вартості наданих позивачем послуг (виконаних робіт) не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Вищевикладені обставини спростовують доводи відповідача про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у відповідності до положень ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 900,00 грн інфляційних втрат за період з січня 2020 року по квітень 2020 року та 978,84 грн трьох відсотків річних за період з 21 грудня 2019 року по 06 липня 2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №927/603/20 залишити без змін.
Матеріали справи №927/603/20 повернути місцевому господарському суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.В. Агрикова
Т.П. Козир