вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2020 р. Справа№ 910/5025/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Маркицького А.М. орд. №1050819 від 11.09.2020;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 (повний текст складено 03.09.2020)
у справі №910/5025/20 (суддя Плотницька Н.Ю.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп"
про стягнення 407 124 грн 25 коп,
У квітні 2020 року Міністерства оборони України (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп" (далі - відповідач) про стягнення 407 124,25 грн, у тому числі: 404384,40 грн штрафу за постачання неякісних харчових продуктів та 2479,50 грн штрафу і 260,35 грн пені за несвоєчасне освіження харчових продуктів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного між сторонами договору №286/2/18/176 від 29.12.2018 про закупівлю послуги з організації харчування, у зв'язку із чим позивачем нараховані передбачені договором штрафні санкції.
Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем пропущено річну позовну давність, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки вказаний строк щодо позовних вимог про стягнення 404384,40 грн сплив 07.02.2020, щодо вимог про стягнення 2479,50 грн штрафу і 260,35 грн пені сплив 21.03.2020, а позовна заява була подана 04.04.2020, тому просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп" на користь Міністерства оборони України штраф у розмірі 2 479,50 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 37,19 грн.
В іншій частині позову щодо заявлених вимог в частині стягнення 404384,40 грн штрафу та 260,35 грн пені відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки 2479,50 грн штрафу і 260,35 грн пені за період з 01.03.2029 по 21.03.2020 застосовані за одне і те ж саме порушення умов договору, про яке позивач дізнався 21.03.2019, тому строк позовної даності з обох цих вимог сплив 21.03.2020 і у задоволенні позовної вимоги про стягнення 2479,50 грн також слід відмовити.
Позивач про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду, не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу та не направив представника у судове засідання, що не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29 грудня 2018 року між Міністерством оборони України, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп", як виконавцем, укладено договір № 286/2/18/176 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2019 році надати Міністерству оборони України послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), зазначені у специфікації до цього договору, освіження продовольства, а замовник - прийняти послуги і оплатити у строки та за цінами згідно з положенням цього договору.
У відповідності до пункту 3.3 договору харчові продукти, які використовуються виконавцем для надання послуг за цим договором повинні відповідати вимогам чинних стандартів для харчових продуктів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У та ТУ, розробленими та затвердженими Міністерством оборони України, які зареєстровані установленим порядком відповідно до чинного законодавства.
Згідно з п.6.16.1 договору виконавець відповідно до заявки представника замовника здійснює оновлення/освіження харчових продуктів.
Пунктом 16.16.3 договору передбачено, що терміни освіження в заявці визначаються з урахуванням граничного терміну придатності, але не пізніше: консерви м'ясо-рослинні, молочні, крупи, борошно, вода питна бутильована та інші харчові продукти - 3 місяців до кінця терміну придатності.
Відповідно до пункту 6.17.1 договору контроль за станом виконання договірних зобов'язань виконавцем здійснюють замовник та представники замовника.
Контроль здійснюється за: технологією приготування їжі, її якістю; відповідністю даних накладних фактичній наявності виданих харчових продуктів; санітарним станом об'єктів продовольчої служби; безпекою якості харчових продуктів під час постачання (у т.ч. для освіження) та зберігання; відповідністю харчових продуктів, що використовуються для надання послуг за цим Договором чинним стандартам; порядком зберігання харчових продуктів на складі (або місцях); якістю та повнотою доведення встановлених норм харчування до кожного військовослужбовця та норм годування для штатних тварин і забезпечення їх кормами та фуражем, вивозом і видачею їжі; порядком освіження харчових продуктів; дотриманням санітарних заходів під час кулінарної обробки харових продуктів, приготування і роздачу готової їжі, утримання їдалень, складів, овочесховищ; своєчасним проходженням медичного обстеження обслуговуючим персоналом, який заподіяний в організації продовольчого забезпечення; використанням і утриманням виконавцем військового майна та його обслуговуванням відповідно до експлуатаційної документації.
Згідно з пунктом 6.17.2 договору будь-які контрольні заходи здійснюються представниками замовника в обов'язковій присутності представника виконавця, в разі його відмови та його відсутності - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника).
Відповідно до пункту 6.17.3 договору виявленні порушення умов цього договору фіксуються в: щоденному акті приймання наданих послуг з харчування, зведеному акті приймання наданих послуг із харчування, в графах книги обліку контролю за якістю приготування їжі та акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - у разі надання послуг щодо організації харчування; акті приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами та акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - у разі надання послуги щодо надання забезпечення харчовими продуктами. При виявленні порушень будь-яких умов договору представником замовника складається акт про порушення договірних зобов'язань за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії та засвідчується їх підписами. У разі відмови представника виконавця підписувати акт про порушення, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого надсилається замовнику. На підставі акта замовником оформлюється претензія та направляється в установленому порядку виконавцю. Виконавець має право не допускати до перевірки осіб, які не мають необхідних документів визначених законодавством для її перевірки.
07 лютого 2019 року комісією з трьох представників замовника, за участі представника виконавця, був складений акт №2 про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, яким встановлено, що виконавцем в ході постачання харчових продуктів у військову частину НОМЕР_1 допущено порушення вимог нормативно-правових актів України та умов договору, а саме: м'ясо фасоване заморожене яловичини Іс в кількості 309,6 кг (продукт з порушенням маркування, що не відповідає умовам договору та фасування, що не відповідає ДСТУ); риба с/м "Мінтай" в кількості 1 020 кг (візуально виявлені личинки в м'ясі риби), що також підтверджується актом перевірки продовольства, що надійшло для харчування особового складу військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2019.
Відповідно до акту приймання №5/А1376 послуг щодо забезпечення харчовими продуктами військової частини НОМЕР_1 з 11.02.2019 по 20.02.2019 згідно з договором від 29.12.2018 № 286/2/18/176, який є додатком до акту про порушення договірних зобов'язань №2 від 07.02.2020 виявлено невідповідність харчових продуктів загальною вартістю 2 021 922,00 грн чинним державним стандартам.
У подальшому, вказані недоліки було усунуто, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист Військової частини НОМЕР_1 №836, а саме, замінено суб'єктом господарювання на наступний день.
Пунктом 8.2.1 договору встановлено, у разі виявлення порушень договірних зобов'язань виконавець сплачує замовнику штраф, зокрема, у розмірі 20 % від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання послуг із забезпеченням продуктами харчування у разі постачання виконавцем харчових продуктів з порушенням маркування та харчових продуктів, які є небезпечними.
На підставі вказаного акту та наведеного пункту договору позивачем був нарахований штраф у сумі 404 384,40 грн та направлено відповідачу претензію від 18.03.2019 №286/6/1971, у якій він вимагав сплати вказаного штрафу.
04 квітня 2019 року комісією з трьох представників замовника, за участі представника виконавця, був складений акт №102/687 про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, яким встановлено, що станом на 21 березня 2019 року відповідачем не здійснено освіження борошна пшеничного 1 гатунку в кількості 4 350 кг з кінцевим терміном придатності 31 травня 2019 року на загальну суму 12 397 грн 50 коп., що є порушенням пункту 8.2.3 договору.
За умовами пункту 8.2.3 договору при порушенні умов договору щодо своєчасного та/або повного освіження харчових продуктів відповідно до заявки представника замовника, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості не освіжених або невчасно освіжених харчових продуктів, а також пеню у розмірі 0,1% вартості не освіжених або невчасно освіжених харчових продуктів за кожен день прострочення.
На підставі вказаного акту та наведеного пункту договору позивачем був нарахований штраф у сумі 2749,50 грн та пеня у сумі 260,35 грн за 21 день, з 1 по 21 березня 2019 року, та 22.04.2019 направлено відповідачу претензію №286/6/2881, у якій він вимагав сплати вказаного штрафу і пені.
Оскільки відповідач добровільному порядку вказані штрафні санкції не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 404384,40 грн штрафу за постачання неякісних харчових продуктів та 2479,50 грн штрафу і 260,35 грн пені за несвоєчасне освіження харчових продуктів.
Відповідач, заперечуючи проти позову, просив застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.
За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушень відповідачем умов договору, за які договором встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафу і пені, однак при цьому позивачем пропущено річну позовну давність з вимог про стягнення 404384,40 грн штрафу за постачання неякісних харчових продуктів, м'яса та риби, та 260,35 грн пені за несвоєчасне освіження харчових продуктів - борошна, нарахованої за період з 01.03.2019 по 21.03.2019, що є підставою для відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Щодо позовних вимог про стягнення 2479,50 грн штрафу за несвоєчасне освіження харчових продуктів, то вони заявлені в межах позовної давності і підлягають задоволенню, оскільки вказане порушення встановлено актом від 04.04.2019, а позовна заява подана 04.04.2020.
Відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення 2479,50 грн штрафу за несвоєчасне освіження харчових продуктів.
Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 404384,40 грн штрафу та 260,35 грн пені, апеляційний господарський суд встановив, що судом першої інстанції норми процесуального права не порушені, а норми матеріального права застосовані правильно, оскільки судом достовірно встановлено порушення прав позивача та сплив строку позовної давності, була заява відповідача про застосування позовної давності, а позивач не навів причин, чому він звернувся з цією вимогою за межами річної позовної давності, визначеної законом для вимог даного виду, тому відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення в цій частині.
При цьому апеляційним господарським судом враховані сталі правові висновки Верховного Суду, згідно яких якщо господарська санкція (пеня) нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення.
Враховуючи, що факт порушення встановлено відповідно до умов договору, актом про порушення від 04.04.2019, тобто, 04.04.2019, а пеня нарахована за період з 01.03.2019 по 21.03.2019, а саме, за період, що передував дню виявлення порушення, вимоги про стягнення пені заявлені з пропуском позовної давності, отже, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги відсутність клопотань та обґрунтувань від позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку позовної давності, правильно застосував у цій частині норми матеріального та процесуального права та підставно відмовив у вимозі про стягнення пені за пропуском позовної давності.
Щодо позовних вимог про стягнення 2479,50 грн штрафу за несвоєчасне освіження харчових продуктів, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що ним, як виконавцем за договором, було порушено зобов'язання щодо своєчасного освіження харчових продуктів - борошна.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
Умовами договору встановлено, що у разі несвоєчасного освіження харчових продуктів відповідно до заявки представника замовника, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості не освіжених або невчасно освіжених харчових продуктів, у зв'язку із чим позивачем було обґрунтовано нараховано штраф у сумі 2749,50 грн, розрахований від вартості вчасно не освіжених запасів борошна.
Однак, відповідачем було заявлено про застосування спеціальної позовної давності щодо вимог зі стягнення штрафу і пені.
Так, згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Умовами договору (п.6.17.3) передбачено, що при виявленні порушень будь-яких умов договору представником замовника складається акт про порушення договірних зобов'язань за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії та засвідчується їх підписами. У разі відмови представника виконавця підписувати акт про порушення, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого надсилається замовнику. На підставі акта замовником оформлюється претензія та направляється в установленому порядку виконавцю.
Отже, зі змісту вказаної умови договору вбачається, що право пред'явити вимогу у позивача виникає після складання відповідного акту про порушення.
Акт про порушення (щодо несвоєчасного освіження харчових продуктів), на підставі якого нарахований штраф у сумі 2749,50 грн за несвоєчасне освіження борошна, був складений комісією позивача 04.04.2019, тому, з врахуванням наведених положень ч.5 ст.261 ЦК України, саме з цієї дати - дати встановлення порушення у позивача виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (сплату штрафу), та, відповідно, розпочинається перебіг позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна заява була подана позивачем 04.04.2020, тобто, в межах річної позовної давності для вимоги про стягнення 2749,50 грн штрафу, а тому є юридично вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Доказів на спростування дати початку перебігу строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу за порушення термінів освіження борошна позивач суду не надав, клопотання про їх витребування з інших джерел також.
Твердження заявника апеляційної скарги, що актом про порушення від 04.04.2019 встановлено іншу дату виявлення порушення, а саме, 21.03.2019, суд апеляційної інстанції відхиляє як таке, що спростовується змістом акту, оскільки згідно договору саме акт про порушення від 04.04.2019 є тим документом, що встановлює порушення договірних зобов'язань, цей акт підписано уповноваженою особою позивача, а його зміст описує об'єктивну сторону порушення цивільного зобов'язання і, зокрема, констатує, що станом на 21.03.2019, тобто, менш ніж за три місяці до закінчення терміну зберігання борошна, його освіження, в порушення зобов'язань, відповідач не провів.
При цьому суд апеляційної інстанції також враховує вимоги п. 6.16.4 договору, які дозволяють в окремих випадках використовувати харчові продукти до граничного терміну їх використання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум фінанс груп" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03 вересня 2020 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 28.12.2020 (після виходу з лікарняних суддів Козир Т.П., Кравчука Г.А. та виходу з відпустки судді Коробенка Г.П.).
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук