вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" грудня 2020 р. Справа№ 910/8089/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Кропивної Л.В.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.
за участю представників:
від позивача - Дзюба А.В., адвокат, ордер серії КС №618563 від 18.12.20;
від відповідача - Мельниченко К.Г., довіреність №050/05-200 від 13.01.20,
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/8089/20 (суддя Чебикіна С.О., повний текст складено - 22.10.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК LTD" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору та стягнення 8 675 536,00 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК LTD" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №104 від 22.02.2008 року у зв'язку з істотною зміною обставин на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України та про стягнення 8 675 536,00 грн. сплаченого пайового внеску.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку зі зміною обставин, зумовлених причинами, які позивач не може усунути після їх виникнення, а саме вибуття з власності позивача земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво, подальша реалізація договору про пайову участь з боку ТОВ "ВІК LTD" є неможливою, а тому такий договір підлягає розірванню, а сплачені кошти пайового внеску - поверненню.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/8089/20 позов задоволено повністю; розірвано договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №104 від 22.02.2008 укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК LTD" у зв'язку з істотною зміною обставин; стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК LTD" 8 675 539,00 грн. сплаченого пайового внеску.
Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що вибуття з власності позивача земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, загальною площею 1,9902 га, що розташована на вул. Михайла Грушевського, 36 у Печерському районі м. Києва позбавило його того, на що він розраховував при укладенні договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №104 від 22.02.2008 року, а саме можливості здійснювати будівництво офісно-готельного, житлового та розважального-спортивного комплексу з підземною автостоянкою по вул. Грушевського, 36 у Печерському районі міста Києва, залучати кошти на таке будівництво та отримати у власність частки збудованого об'єкту, що в свою чергу є підставою для розірвання вказаного договору.
Крім цього, як наслідок розірвання договору місцевим господарським судом було присуджено до стягнення з відповідача кошти сплаченого позивачем пайового внеску.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/8089/20 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
За доводами апелянта, у даному випадку у сторін наявні підстави не для розірвання договору, а для внесення змін до нього шляхом укладення додаткової угоди.
Також, скаржник зазначає про присудження судом до стягнення з відповідача грошових коштів пайового внеску у розмірі більшому (на 3 грн.) ніж було сплачено позивачем та вказує на неможливість повернення сплачених коштів пайового внеску.
Окрім наведеного, апелянт вказує, що судом першої інстанції було невірно визначено початок перебігу строку позовної давності за вимогами позивача.
Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІК LTD" (далі - забудовник) 22.02.2008 року укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 104 (далі - договір), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв'язку із будівництвом офісно-готельного, житлового та розважального-спортивного комплексу (загальна площа квартир - 52 493,91 кв.м., офісів - 21 225,37 кв.м., фітнес-центру - 15 665,22 кв.м., торговельних приміщень - 20 151,49 кв.м., технічних приміщень - 19 198,33 кв.м.) з підземною автостоянкою загальною площею 36 444,67 кв.м. по вул. Грушевського, 36 у Печерському районі міста Києві (п. 1.1 договору).
Згідно п. 1.2. договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4 та 5 від 29.12.2007 року становить 102 268,24 тис. грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору забудовник сплачує пайовий внесок, вказаний у п. 2.1 цього договору у строк з лютого 2008 року по травень 2011 року включно рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця, на бюджетний рахунок зазначений у договорі.
Згідно п. 3.7 договору після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням п. 2.1, п. 3.4 та п. 3.6 цього договору, забудовнику видається довідка про виконання вимог пайової участі в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Сторонами обопільно визнається обставина зі сплати позивачем суми пайового внеску у розмірі 8 675 536 грн.
Разом з тим, відповідно до витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи, станом на 15.01.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, загальною площею 1,9902 га, що розташована на вул. Михайла Грушевського, 36 у Печерському районі м. Києва на якій позивач планував здійснювати будівництво офісно-готельного, житлового та розважального-спортивного комплексу з підземною автостоянкою по вул. Грушевського, 36 у Печерському районі міста Києва вибула з власності позивача та її власником з 14.03.2013 року є Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк".
Позивач 21.01.2020 звернувся до відповідача з листом вих. № 01-21/01/20, в якому повідомив про обставини вибуття у нього із власності вказаної земельної ділянки, у зв'язку з чим просив: вважати договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 104 розірваним та повернути, сплачені кошти пайової участі.
Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.02.2020 листом за вих. № 050/18-750 надав відповідь, в якій, зокрема, зазначив, з посиланням на п. 5.1 договору, що його може бути змінено за згодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Позивач, посилаючись на те, що він вже не є власником земельної ділянки, на якій планувалося здійснення будівництва, та відповідно втрату статусу забудовника об'єкту, зазначає про те, що договір пайової участі № 104 підлягає розірванню в судовому порядку, а кошти, сплачені на його виконання, у розмірі 8 675 536 грн. відповідно поверненню ТОВ "ВІК LTD".
Колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог позивача, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на час укладення договору пайової участі) фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. У разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.
За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" (в редакції чинній на час укладення договору пайової участі) забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції чинній на час укладення договору пайової участі) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.
Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Із наведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, вбачається, що основоположною умовою набуття особою статусу замовника є наявність у нього права власності чи права користування земельною ділянкою.
Так, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серія КВ № 141973, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради №488/1149 від 26.04.2007 та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 18.03.2008 року, посвідченого Кравченко Н. П. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 18.03.2008 р. за №413, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею за № 02-8-00199, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, площею 1,9902 га, що розташована на вул. Михайла Грушевського, 36 у Печерському районі м. Києва, на якій позивач планував здійснити будівництво офісно-готельного, житлового та розважально-спортивного комплексу, станом на дату укладення договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №104 від 22.02.2008 року належала йому на праві власності.
Разом з тим, відповідно до витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи, станом на 15.01.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, загальною площею 1,9902 га, що розташована на вул. Михайла Грушевського, 36 у Печерському районі м. Києва на якій позивач планував здійснювати будівництво офісно-готельного, житлового та розважального-спортивного комплексу з підземною автостоянкою по вул. Грушевського, 36 у Печерському районі міста Києві вибула з власності позивача та її власником з 14.03.2013 року є Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк".
При цьому, апеляційним судом враховується, що ПАТ "Укргазбанк" набуло права власності на вказану земельну ділянку в порядку примусового виконання судового рішення у справі №4/6, тобто вона вибула з власності позивача поза його волею.
У зв'язку з чим, є неможливим здійснення реалізації свого проекту будівництва забудовником на вказаній території.
Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Згідно п. 1.1 договору його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв'язку із будівництвом офісно-готельного, житлового та розважального-спортивного комплексу (загальна площа квартир - 52 493,91 кв.м., офісів - 21 225,37 кв.м., фітнес-центру - 15 665,22 кв.м., торговельних приміщень - 20 151,49 кв.м., технічних приміщень - 19 198,33 кв.м.) з підземною автостоянкою загальною площею 36 444,67 кв.м. по вул. Грушевського, 36 у Печерському районі міста Києві..
Отже, реалізація спірного договору безпосередньо пов'язана із здійсненням позивачем діяльності по будівництву об'єкту на земельній ділянці.
Проте, у зв'язку із набуттям права власності на таку земельну ділянку іншою особою - ПАТ "Укргазбанк" позивач втратив право забудови території та відповідно статус забудовника, що, в свою чергу, унеможливлює його діяльність по будівництву об'єкту на вказаній території.
Враховуючи, що пайовий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є платою, яку забудовник має перерахувати за право реалізувати свій проект будівництва, а в даному випадку він не має можливості реалізувати свій проект з незалежних від нього причин (втрата права забудови та відповідно статусу забудовника у зв'язку з відчуженням земельної ділянки), колегія суддів дійшла до висновку про наявність істотної зміни обставин, що в свою чергу є підставою для розірвання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 104.
При цьому, колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що в момент укладання між сторонами вказаного договору він не міг передбачити того, що в майбутньому, ним буде втрачено право власності на вказану земельну ділянку.
При всій турботливості та обачності позивач не може усунути юридичних наслідків, що виникають на підставі законодавства внаслідок відчуження земельної ділянки. Подальше ж виконання цього договору позивачем порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, адже відсутність земельної ділянки фактично позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні вищезазначеного договору пайової участі, а саме здійснювати будівництво об'єкту, залучати кошти на таке будівництво та отримати у власність частки збудованого об'єкту.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна власника земельної ділянки є істотною зміною обставин та є підставою для припинення зобов'язань за договором пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 104.
Враховуючи наведене, колегія суддів не погоджується із доводами скаржника про те, що у даному випадку у сторін наявні підстави для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди, оскільки, як вже було зазначено втрата позивачем статусу забудовника унеможливлює подальше виконання ним зобов'язань за укладеним з відповідачем договором та позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні цього правочину.
Окрім наведеного, апеляційним судом враховується наступне.
Відповідно до п. 5.2.10. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), договір про пайову участь підлягає розірванню за взаємною згодою сторін в разі подання письмової заяви замовника та за умови подання копій таких документів:
- документів, що підтверджують скасування декларації про початок виконання будівельних робіт або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт або;
- що підтверджують перехід до іншої особи або відсутність прав на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво, або;
- які підтверджують можливість застосування до замовника пункт 4.2 цього Порядку.
Рішення щодо розірвання договору про пайову участь Департамент приймає протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту подання замовником відповідної заяви та необхідних документів.
Отже, вказаним порядком передбачено таку підставу для розірвання договору про пайову участь як перехід до іншої особи прав на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво.
Згідно з ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 652, ст. 1212 Цивільного кодексу України, а також те, що договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 104 від 22.02.2008 року розірвано в судовому порядку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача сплаченого пайового внеску в сумі 8 675 536 грн.
Стосовно доводів скаржника про присудження судом до стягнення з відповідача грошових коштів пайового внеску у розмірі більшому (на 3 грн.) ніж було сплачено позивачем, колегія суддів вказує, що зазначення місцевим господарським судом суми коштів у розмірі 8 675 539 грн. замість вірної 8 675 536 грн. є опискою, що також підтверджено представником позивача в засіданні суду апеляційної інстанції, яка за заявою сторони чи за ініціативою суду може бути виправлена.
Наявність вказаної описки, на думку колегії суддів, не може бути підставою для зміни оскаржуваного рішення.
Також, апеляційним судом визнаються необґрунтованими доводи апелянта про не встановлення ані Бюджетним кодексом, ані Положеннями Київської міської ради чи Законом України "Про планування і забудову територій" можливості повернення коштів пайового внеску, оскільки наведені вище приписи ч. 3 ст. 652, ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачають наслідки розірвання договору, в тому числі, повернення виконаного за правочином, а відсутність відповідних положень у Бюджетному кодексі, Рішеннях Київської міської ради чи Законі України "Про планування і забудову територій" не унеможливлює повернення коштів пайового внеску забудовнику.
Крім цього, у постанові Верховного суду від 11.04.2018 року у справі №910/32931/15, предметом якої були аналогічні позовні вимоги, судами також не встановлено обставин неможливості повернення позивачу внаслідок розірвання договору, сплачених ним, коштів пайового внеску.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Стосовно заяви відповідача про застосування щодо вимог позивача строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України визначає позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.
Так, подія, що викликала ускладнення у виконанні договору, і яку можна назвати "істотною зміною обставин", що стала підставою для позову у цій справі, - це перехід права власності на земельну ділянку, на якій позивач мав намір здійснити нове будівництво, до іншої особи внаслідок примусового виконання судового рішення у справі № 4/6 про звернення стягнення на майно.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.
З постановленням такого рішення іпотекодавець автоматично не втрачає право власності на це майно, оскільки за змістом ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про іпотеку" його право власності на предмет іпотеки припиняється після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві та з моменту проведення державної реєстрації прав власності на це майно за новим власником.
Відтак, за змістом норми ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Предметом позову у даній справі є вимога про розірвання договору та похідна від неї вимога про повернення сплачених коштів пайової участі.
Договір був чинним на момент пред'явлення позову та позивач міг пред'явити вимоги про його розірвання.
Подальше виконання договору позивачем за чинних, наведених вище обставин та положень законодавства є неможливим.
При цьому, щодо переходу права власності на земельну ділянку, слід зазначити наступне.
В межах розгляду справи №2/034-11 судом встановлено, що прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки - земельної ділянки площею 1,9902 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0013) з урахуванням земельних поліпшень та споруд спортивного клубу ВО "Завод Арсенал", загальною площею 536,3 кв.м., крім того споруд: асфальтованого майданчику, тенісного майданчику, футбольного поля, баскетбольного майданчику, трибун та комунікацій, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Грушевського 36, призначені на 12.10.2011р., не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців.
Таким чином, у ПАТ АБ "Укргазбанк" - іпотекодержателя на підставі частини першої статті 49 Закону України "Про іпотеку" виникло право вимоги оформлення протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки придбання позивачем за початковою ціною, що становить 118452653.00 грн. (без ПДВ) предмету іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, від організатора прилюдних торгів -ПП "СП Юстиція".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2012 рішення Господарського суду Київської області від 18.01.2012 у справі № 2/034-11 скасовано частково та прийнято нове, яким зобов'язано Державну виконавчу службу України оформити актом про реалізацію предмету іпотеки придбання Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк" за початковою ціною, що становить 118452653.00 грн. (без ПДВ) предмету іпотеки: земельної ділянки площею 1,9902 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0013) з урахуванням земельних поліпшень: нежилих приміщень та споруд спортивного клубу ВО "Завод Арсенал", загальною площею 536,3 кв.м., крім того споруд: асфальтованого майданчику, тенісного майданчику, футбольного поля, баскетбольного майданчику, трибун та комунікацій, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Грушевського 36 і є власністю майнового поручителя приватного підприємства "Веселка 2007" - товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК LТD".
Згідно вказаної постанови апеляційного суду при її прийнятті представник ТОВ "ВІК LТD" був відсутній.
Із матеріалів справи та письмових пояснень вбачається, що позивачеві стало відомо про припинення його права власності на земельну ділянку лише у січні 2020 року, відповідно до витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи, станом на 15.01.2020 року земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:033:0013, загальною площею 1,9902 га, що розташована на вул. Михайла Грушевського, 36 у Печерському районі м. Києва на якій позивач планував здійснювати будівництво офісно-готельного, житлового та розважального-спортивного комплексу з підземною автостоянкою по вул. Грушевського, 36 у Печерському районі міста Києва вибула з його власності та її власником з 14.03.2013 року є Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк".
Докази, які б підтверджували, що позивач знав і міг знати, що право власності на земельну ділянку перереєстровано на ПАТ АБ "Укргазбанк", в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що навіть якщо припустити, що позивач міг дізнатися раніше про те, що право власності на земельну ділянку вже зареєстровано за ПАТ АБ "Укргазбанк" (хоча, такі обставини відповідачем у змагальному процесі не доводилися), все одно позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки у листі від 04.02.2020 року за № 050/18-750 відповідач підтвердив наявність правових підстав для розірвання договору пайової участі у зв'язку із зміною істотних обставин (право власності на земельну ділянку зареєстровано за Публічним акціонерного товариства "Укргазбанк"), що відповідно до вимог ст. 264 Цивільного кодексу України є підставою для переривання перебігу позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2017 у справі №910/21579/16.
Враховуючи наведене, доводи скаржника, які зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції в частині відмови у застосуванні строку позовної давності визнаються колегією суддів необґрунтованими.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №910/8089/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 24.12.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Дідиченко