вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2020 р. Справа№ 920/558/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020
у справі № 920/558/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"
про стягнення 89 880, 08 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" про стягнення 89 880,08 грн, з яких 86 603, 06 грн - основного боргу, 692, 82 грн -індекс інфляції, 378, 74 грн - 3% річних, 2 205, 46 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу за публічним договором приєднання згідно заяви від 01.01.2016 № 09420W3XNNDP016. Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано згідно умов договору пеню, а також в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні та річні.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі № 920/558/20 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Альянс" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" 86603, 06 грн заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, 692, 82 грн інфляційних втрат, 378, 59 грн 3% річних, 2202, 14 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 2102, 00 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, встановивши обставини невиконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг з розподілу природного газу, керуючись ст. ст. 526, 629, 625, 546 ЦК України та положеннями Кодексу газорозподільних систем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та річних, суд встановив помилковість проведеного позивачем розрахунку, а тому частково задовольнив позов.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Альянс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі № 920/558/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт стверджує, що надіслані на його адресу рекомендовані конверти з актами приймання-передачі наданих послуг були отримані не уповноваженою особою, оскільки Міренко В.І., яка займає посаду бухгалтера-касира, не була наділена повноваженнями щодо отримання цієї кореспонденції, жодної довіреності на вчинення вказаних дій товариство їй не надавало. У зв'язку з цим, апелянт вважає, що оскільки ним не було отримано акти та рахунки на оплату послуг з розподілу природного газу, то строк виконання зобов'язання з оплати цих послуг не настав. Також апелянт звертає увагу на те, що позивачем було порушено вимоги Кодексу газорозподільних систем щодо повідомлення споживача про величину планової місячної плати за послуги розподілу природного газу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020, справа № 920/558/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Альянс" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі № 920/558/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами отримано кореспонденцію суду 12.10.2020.
Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі № 920/558/20 в апеляційному порядку.
В межах встановлених судом процесуальних строків від АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач вказує на безпідставність доводів апелянта в частині неповідомлення споживача про фактичний обсяг споживання природного газу за попередній газовий рік в строк до 12.10.2019, оскільки вказаний в п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем обов'язок з повідомлення виникає у Оператора ГРМ у 2020 році, як такі що набрали законної сили 12.10.2019. При цьому, позивач звертає увагу на те, що відповідач не надав уточнену заявку на величину річної замовленої потужності, а тому дана величина була визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу об'єктом споживача за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року. Також позивач зазначає, що відповідач маніпулює на свою користь фактами щодо осіб, уповноважених на отримання кореспонденції та вибірково підходить до вже отриманої товариством кореспонденції. Так, між сторонами має місце тривале листування поза рамками вказаної справи з приводу розірвання договору розподілу природного газу, де позивачем направлялась відповідь від 02.07.2020 на лист відповідача, яка, зокрема, була отримана Сіренко. Згодом, відповідачем на адресу позивача направлено заяву від 14.07.2020, в якій сторона підтверджує факт отримання відповіді від 02.07.2020. За наведеного, позивач стверджує, що ним належним чином виконано обов'язок з надіслання актів приймання-передачі наданих послуг, однак відповідач ухиляється від їх підписання, що не може бути підставою для звільнення його від обов'язку здійснити оплату цих послуг.
11.11.2020 від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якому сторона зазначає, що ТОВ "Альянс" починаючи з кінця лютого 2020 не отримує послуги щодо розподілу природного газу у зв'язку з механічним відключенням від ГРМ. На обґрунтування вказаних доводів, відповідачем, зокрема, надано акт про проведення перевірки від 07.04.2020, складений працівниками відповідача, що не був предметом дослідження у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції.
Зважаючи на те, що відповідачем жодним чином не було обґрунтовано неможливість подання вищенаведених доказів під час вирішення спору місцевим господарським судом, колегія суддів, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих процесуальним законом апеляційному господарському суду, а також з дотриманням принципів справедливості та балансу інтересів, здійснює розгляд справи за наявними у справі документами з огляду на недоведення відповідачем наявності виключного випадку для прийняття до розгляду нових доказів на стадії перегляду справи в апеляційному порядку.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що 01 січня 2016 року між сторонами було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання № 09420W3XNNDP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 24 том 1) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2498.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст. ст. 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Відповідно до умов договору, оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду (п. 3.1. договору).
Згідно п. 3.3 Договору Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання.
Згідно п. 6.6. Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 7.2 Договору, оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені договором (п.7.4 договору).
Листами від 02.03.2020; від 01.04.2020; від 01.05.2020 позивач надіслав відповідачу для підписання акти наданих послуг №СУМ80002012 за лютий 2020 року на суму 28867,69 грн; №СУМ80004362 за березень 2020 року на суму 28867,69 грн та рахунок №60005752 від 31.03.2020; акт наданих послуг №СУМ80006309 за квітень 2020 року на суму 28867,69 грн та рахунок №60008163 від 30.04.2020.
Як стверджує позивач, відповідач не повернув підписані акти наданих послуг, вмотивованої відмови також не надав, а тому АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" вважає, що послуги з розподілу природного газу фактично прийняті та підлягають оплаті в заявленому в позовній заяві розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу". Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕП №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою НКРЕП №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" тощо.
Згідно ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач;
Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Згідно п. 35 ч.1 ст. 1 названого Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 за № 2494, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс газорозподільних систем), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Так, АТ "Оператор газорозподільної системи "Сумигаз" є оператором газорозподільних мереж (далі - оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції на час укладення договору) розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
На виконання Закону України "Про ринок природного газу" Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 07.10.2019 № 2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем (Постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 із змінами і доповненнями), Типового договору розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 із змінами), Методики визначення та розрахунку тарифу на послуги розподілу природного газу (Постанова НКРЕКП № 236 від 25.02.2016 із змінами).
Зазначеними змінами починаючи з 01 січня 2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Так, зокрема, згідно з главою 6, розділу VI Кодексу газорозподільних систем (з урахуванням змін внесених постановою № 2080 від 07.10.2019), розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фактичний обсяг розподілу природного газу.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об'єктом (об'єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.
Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об'єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.
Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.
У випадку, якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.
На період до кінця 2019 року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об'єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року.
При цьому, згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Також, згідно пунктів 6.1. та 6.2. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до пункту 6.3. Договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, в акті приймання-передачі природного газу № СУМ 0012980 від 30.11.2019, який підписаний сторонами, позивач повідомив відповідачу фактичний обсяг споживання природного газу об'єктами споживача за попередній газовий рік (з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року) - 379 838,02м.куб., а також зазначив, що величину планової місячної плати за послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача буде розраховано після встановлення тарифів на послуги природного газу.
Відповідно до Постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3039 для АТ "Сумигаз" встановлені наступні тарифи, зокрема, на період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно: тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 0,76 грн за 1 м.куб. на місяць (без урахування ПДВ).
Отже, річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на 2020 рік визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу ТОВ "Альянс" за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період 01.10.2018 - 30.09.2019. Щомісячний платіж за розрахунком позивача дорівнює - 24056,40 грн (з ПДВ - 28867,69 грн), який обрахований в такому порядку: (сума кубів газу, спожитого за попередній газовий рік - 379 838,02м.куб.) х 0,76 грн за 1 м.куб. (тариф на послуги розподілу природного газу) /12.
Колегія суддів, здійснивши перевірку проведеного позивачем розрахунку щомісячного платежу за послуги з розподілу природного газу, встановила, що він відповідає встановленому в постанові НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 порядку та є арифметично вірним.
Згідно із п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
Як вже зазначалось у цій постанові, позивачем на юридичну адресу місцезнаходження товариства відповідача надсилались на підписання акти наданих послуг №СУМ80002012 за лютий 2020 року на суму 28867,69 грн; №СУМ80004362 за березень 2020 року на суму 28867,69 грн; №СУМ80006309 за квітень 2020 року на суму 28867,69 грн. В підтвердження здійснення цих дій позивачем до матеріалів позовної заяви приєднано поштові повідомлення про вручення рекомендованих відправлень з підписом особи, яка отримала ці листи.
Заперечуючи проти отримання зазначеної кореспонденції апелянт, як під час вирішення спору судом першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді, вказував на те, що вона отримана неуповноваженими особами ТОВ "Альянс".
Однак, вказані аргументи апелянта не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки на юридичну особу в особі її директора покладено обов'язок здійснити належну організацію отримання поштової кореспонденції, яка була надіслана за юридичною адресою господарського товариства. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази того, що рекомендовані конверти були вручені невідомій особі не за місцем знаходження адресата. Доказів ініціювання відповідачем проведення відділенням поштового зв'язку службового розслідування з даного факту (вручення листів неуповноваженій особі відповідача) стороною не надано. Наявний у справі штатний розпис ТОВ "Альянс" на 2020 рік не доводить факта недотримання службою поштової доставки Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Колегія суддів, серед іншого, звертає увагу на те, що в п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено обов'язок Оператора ГРМ здійснювати надсилання споживачу актів наданих послуг, що позивачем у даній справі було виконано. Водночас, здійснення перевірки факта отримання вказаних документів саме уповноваженою особою споживача за місцезнаходженням юридичної особи до обов'язків Оператора ГРМ не віднесено.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апелянта в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними та відхиляються у зв'язку з їх недоведеністю.
Щодо посилань апелянта на те, що його не було повідомлено у встановлений законом строк (до 12 жовтня 2019) про величину планової місячної плати за послуги розподілу, судова колегія зазначає, що п. 2 глави 6 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, в редакції згідно з постанови НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019, набрав законної сили 12 жовтня 2019 року. А відтак у Оператора ГРМ була відсутня можливість виконати свій обов'язок щодо надання споживчу такої інформації у наведений вище строк. Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що споживач не був позбавлений можливості подати уточнену заявку на величину річної замовленої потужності. Однак, в матеріалах справи відсутні відповідні докази звернення споживача із уточненою заявкою, зокрема, після підписання сторонами акта приймання-передачі природного газу № СУМ 0012980 від 30.11.2019, в якому позивач повідомив відповідачу фактичний обсяг споживання природного газу об'єктами споживача за попередній газовий рік.
Докази на спростування обставин вірного визначення Оператором ГРМ величини річної замовленої потужності на розрахунковий календарний рік виходячи із наведених в акті приймання-передачі природного газу № СУМ 0012980 від 30.11.2019 відомостей в матеріалах також відсутні. При цьому лише одні посилання споживача на наявність у нього планів щодо зменшення потужностей з використання вказаного в акті об'єму газу є не переконливими, оскільки не підтверджені належними засобами доказування.
Також підлягають відхиленню доводи апелянта про те, що починаючи з кінця лютого 2020 ним не отримуються послуги з розподілу природного газу у зв'язку із механічним від'єднання товариства від ГРМ, виходячи із наступного.
Так, відповідно до п.п. 4, 5, 7 п. 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, пломбування та розпломбування газового обладнання на об'єктах споживачів, що пов'язані з припиненням/обмеженням або відновленням газопостачання (розподілу природного газу), виконуються Оператором ГРМ відповідно до вимог розділу X цього Кодексу.
При припиненні (відновленні) розподілу природного газу на об'єкт споживача складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. При складанні акта про припинення розподілу природного газу Оператор ГРМ зазначає в ньому про наслідки несанкціонованого відновлення газоспоживання, передбачені цим Кодексом, а також обов'язково фіксує фактичні показання лічильника газу на дату припинення газопостачання (розподілу природного газу), за винятком випадків відмови в доступі до об'єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).
Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.
Постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушок тощо, що зафіксовано відповідним актом.
Беручи до уваги те, що відповідачем належними засобами доказування в порядку ст. ст. 13, 74 ГПК України не доведено обставин припинення газопостачання саме з кінця лютого 2020, зокрема, не надано акта припинення постачання/розподілу природного газу, складеного в порядку встановленому Кодексом газорозподільних систем, судова колегія приходить до висновку, що наведені доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
В частині доводів апелянта про ненастання строку виконання споживачем обов'язку з оплати послуг з розподілу природного газу, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що п. 6.6 договору не містить положень щодо пов'язаності оплати таких послуг з фактом отримання споживачем акта приймання-передачі послуг та рахунків на оплату.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
У п. 6.6 договору визначено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Зважаючи на те, що позивачем належним чином було виконано обов'язок з надіслання споживачу за юридичною адресою товариства актів приймання-передачі наданих послуг, які в порушення п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем не були підписані відповідачем, а вмотивована відмова відповідача відсутня, судова колегія, з огляду на наявність у споживача обов'язку здійснити оплату вартості послуг з розподілу газу, протранспортованого в спірний період, та відсутності належних доказів в спростування обставин припинення надання таких послуг, вважає, що за відповідачем рахується заборгованість з оплати послуг з розподілу природного газу за період лютий-квітень 2020 в сумі 86603,06 грн. Відтак місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов в частині стягнення основної заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Оскільки споживач у встановлений договором строк за надані послуги з розподілу природного газу не розрахувався, належних і допустимих доказів в спростування обставин невиконання договірних зобов'язань в повному обсязі відповідачем не надано, судова колегія приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а відтак наявні підстави для застосування до порушника відповідальності, визначеної умовами договору та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку проведеного судом першої інстанції розрахунку пені в межах заявленого періоду, встановив, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи. Відтак висновок Господарського суду Сумської області про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 2202,14 грн є правомірним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку нарахованих позивачем сум інфляційних та 3% річних, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення даної частини позовних вимог в розмірі 378,59 грн річних та 692,82 грн інфляційних. В іншій частині 3% річних слід відмовити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі № 920/558/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі №920/558/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.08.2020 у справі №920/558/20 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс".
4. Справу №920/558/20 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 28.12.2020