вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" листопада 2020 р. Справа№ 911/1292/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.11.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне"
на рішення Господарського суду Київської області
від 13.07.2018 (повний текст складено 18.07.2018)
у справі №911/1292/18 (суддя Горбасенко П.В.)
за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС"
до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне"
2) ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити дії,
У травні 2018 року Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви від 20.06.2018 про уточнення позовних вимог) до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області (далі - Гостромогильська сільрада, Сільрада) про визнання за ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (далі - ПП "ЕЛІНГ-КАМС", Підприємство) права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільради, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 317, 319, 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Позовна заява обґрунтована тим, що з 01.02.2008 ПП "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі площею 803,3 м2, літ. "Б", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тому, набувши у власність зазначену нежитлову будівлю, до Підприємства перейшло право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена, в розмірі, що зайнята будівлею, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 (суддя Горбасенко П. В.) позов задоволено повністю.
Рішення обґрунтоване тим, що позивач є власником нежитловової будівлі Б, площею 803,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, проте відповідачем в порушення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України відмовлено у визнанні права власності на спірну земельну ділянку.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджував, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель КСП "Росія", речове право на яку посвідчувалось Державним актом на право колективної власності на землю серія КВ 006 від 10.08.1995, видане згідно рішення Гостромогильської сільської ради від 08.06.1995. Позивач не є правонаступником КСП "Росія". Засновником ПП "Елінг-Камс" до статутного фонду спірна земельна ділянка не вносилась. Після припинення КСП "Росія" не розпайовані землі підприємства перейшли у відання відповідача, та залежно від місцезнаходження таких земельних ділянок - у межах чи за межами населеного пункту, розпорядження ними здійснюється або місцевою радою, або органом Держгеокадастру відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України. Наявність на земельній ділянці нерухомого майна не є безумовною підставою для безоплатної передачі земельної ділянки державної чи комунальної власності юридичній особі у власність. При цьому, прокуратура вказує на те, що представництво зумовлено захистом інтересів держави, оскільки протиправне відчуження земельної ділянки під час дії загальнодержавного мораторію суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (головуючий - Іоннікова І.А., судді Сулім В.В., Коротун О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18; призначено справу до розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (головуючий - Іоннікова І.А., судді Сулім В.В., Коротун О.М.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, справу № 911/1292/18 передано на розгляд суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (головуючий - Чорна Л.В., судді Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 (головуючий - Суховий В. Г., судді Берднік І. С., Міщенко І. С.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.) від 06.02.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Куксов В.В., судді Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.) від 26.02.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 закрито.
Зазначена ухвала мотивована посиланням на положення статей 73, 74, 75, 77, 79, 254, 264 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про відсутність ухвалення місцевим господарськими судом рішення про права, інтереси та/або обов'язки ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке не є власником спірної земельної ділянки, та зумовлену цим недоведеність порушення прав та інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області з огляду те, що: 1) постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09 встановлено, що згідно з розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210 КСП "Росія" було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" (далі - ТОВ "Гостромогильне", Товариство), яке є повним юридичним правонаступником прав та обов'язків КСП "Росія", тобто станом на дату набуття ПП "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на нежитлову будівлю літ. "Б" площею 803,3 м2 право власності на спірну земельну ділянку (як землі колективної власності, що не підлягали паюванню) належало ТОВ "Гостромогильне" як правонаступнику КСП "Росія", і такий факт має преюдиціальне значення при вирішенні цього спору; 2) на момент прийняття розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації від 25.04.2000 № 210, статтею 28 ЗК України (в редакції від 18.12.1990, чинній до 01.01.2002), якою на той час визначався вичерпний перелік підстав припинення права колективної та приватної власності на землю, не передбачалося припинення права колективної власності на землю внаслідок реорганізації землевласника, як наслідок, право колективної власності на спірну земельну ділянку не припинялося у зв'язку з ліквідацією КСП "Росія".
05.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2019 у справі №911/1292/18 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді Михальська Ю.Б., Козир Т.П.) від 08.04.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді Михальська Ю.Б., Козир Т.П.) від 21.04.2020 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 за позовом Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" про зобов'язання вчинити дії до закінчення розгляду в касаційному провадженні касаційної скарги Прокуратури Київської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 (головуючий - Чумак Ю.Я., судді Дроботова Т.Б., Пільков К.М.) касаційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №911/1292/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Скасовуючи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі №911/1292/18, суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність ухвалення місцевим господарським судом у цій справі рішення, яке б порушувало чи зачіпало права та інтереси держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області як розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту.
При цьому, судом касаційної інстанції взято до уваги посилання скаржника на те, що апеляційний суд, передчасно зазначивши про преюдиціальне значення факту повного правонаступництва ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія", у тому числі в частині права власності на спірну земельну ділянку, встановленого постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 6/147-09, у порушення вимог статей 86, 269, 282 ГПК України помилково ухилився від самостійного дослідження дійсного обсягу прав і обов'язків, набутих третьою особою як правонаступником ТОВ "Гостромогильне", внаслідок чого не надав належної правової оцінки істотним обставинам про те, що: 1) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відсутні відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія"; 2) відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ "Гостромогильне" останнє є виключно власником майна, переданого йому засновниками у власність, тоді як відповідно до установчих документів ТОВ "Гостромогильне" жоден з його 4 учасників не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства.
Також, Верховний Суд звернув увагу на положення частин 2 статті 23 та частини 1 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" прийняття рішення про реорганізацію шляхом перетворення КСП "Росія" у ТОВ "Гостромогильне" належить до виключної компетенції вищого органу колективного сільськогосподарського підприємства - загальних зборів або зборів уповноважених. При цьому, зазначив про те, що з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та учасниками справи не надано жодних доказів на підтвердження прийняття вищим органом управління КСП "Росія" рішення про його перетворення у ТОВ "Гостромогильне", адже одноособове рішення засновника ТОВ "Гостромогильне", незалежно від наявності у нього статусу члена КСП "Росія" на той момент, не може сприйматися у такій якості в силу визначення колективного сільськогосподарського підприємства у частині 1 статті 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" як добровільного об'єднання громадян.
Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначала про наступне:
- всупереч положенням частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи не виконав вміщених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 вказівок касаційної інстанції у частині достеменного дослідження того, що: 1) у матеріалах справи наявна довідка з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка свідчить про те, що земельна ділянка, площею 73,3162 га знаходиться за межами населеного пункту с. Любча Гостромогильської сільради та перебуває у складі земель колективної власності КСП "Росія" на підставі державного акту на право колективної власності на землю. Враховуючи, що КСП "Росія" припинилося як юридична особа у 2000 році, а ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002) не передбачає такої форми власності як колективна власність, а також те, що спірна земельна ділянка на момент ухвалення рішення судом першої інстанції знаходилася за межами населеного пункту, не перебувала у власності інших осіб, оскільки не підлягала паюванню, суд апеляційної інстанції мав дослідити наявні у справі докази, у тому числі надані прокурором, щодо належності спірної земельної ділянки та повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України; 2) як у вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави, так і у вирішенні самого спору, необхідно установити обставини щодо форми власності спірної земельної ділянки та, в залежності від цього, - особу, яка є належним відповідачем, виходячи з заявлених до розгляду позовних вимог та наявних у справі доказів.
- в порушення вимог статей 86, 269, 282, 310, 316 ГПК України апеляційний суд під час прийняття оскаржуваної ухвали належним чином не спростував доводів скаржника про те, що: 1) спірна земельна ділянка, перебуваючи у складі 2846,6 га земель колективної власності КСП "Росія", паюванню не підлягала як така, що відноситься до несільськогосподарських угідь під господарськими будівлями і дворами, а на час ухвалення рішення місцевим судом знаходилася за межами населеного пункту і не перебувала у власності інших осіб; 2) після припинення КСП "Росія" як юридичної особи припинилося і речове право цього підприємства на спірну земельну ділянку, тому виходячи зі змісту позовних вимог і наявних у справі доказів належним відповідачем мало би бути саме ГУ Держгеокадастру у Київській області як належний розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності, до яких відноситься спірна земельна ділянка, про що неодноразово зазначалося Сільрадою.
- апеляційний суд взагалі залишив поза увагою та не надав оцінки наявній у матеріалах справи належним чином засвідченій копії договору оренди земельної ділянки (зареєстрований 15.01.2010), з умов якого вбачається передача Ставищенською районною державною адміністрацією у довгострокову оренду ПП "ЕЛІНГ-КАМС" (на 49 років) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:004:0037, для обслуговування нежитлових будівель, на ній розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області.
- суд апеляційної інстанції не з'ясував тих істотних обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки чи накладаються вони одна на одну зважаючи на їх розташування за однієї адресою та їх схоже цільове призначення, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає одночасну належність однієї і тієї ж земельної ділянки чи її частини одній і тій самій особі на праві власності та на праві оренди.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Кравчук Г.А.) від 13.07.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №911/1292/18; призначено розгляд апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Коробенко Г.П., судді Козир Т.П., Кравчук Г.А.) від 13.07.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18; розгляд апеляційної скарги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 закрито апеляційне провадження у справі №911/1292/18 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018.
В судове засідання апеляційної інстанції 05.11.2020 представники позивача, відповідача, третіх осіб не з'явились.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення відповідачу, третім особам.
Також в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від 13.10.2020, 15.10.2020, які надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛІНГ-КАМС" за зазначеною в позовній заяві адресою: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Партизанська, 20, кв. 77, причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою". Заяви про зміну місцезнаходження юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІНГ-КАМС") до суду не надходило. Поштова кореспонденція впродовж розгляду даної справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції надсилались за вищевказаною адресою.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Північного апеляційного господарського суду у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
05.11.2020 через канцелярію суду від ТОВ "Гостромогильне" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг у справі №911/1292/18 у зв'язку з неможливістю забезпечити участь свого представника, посилаючись на хворобу директора товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Колегія суддів вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що викладені у клопотанні обставини належними доказами не підтверджено.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Гостромогильне" про відкладення розгляду справи.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін, третіх осіб.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.02.2018 Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС" є власником нежитлової будівлі, літ. Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Дана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, що виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання.
23.05.2018 позивач звернувся до Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області із заявою №05 про оформлення права власності на земельну ділянку загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, для обслуговування господарських будівель та дворів в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищанського району Київської області, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Листом №35 від 23.05.2018 відповідач повідомив позивача, що до компетенції Гостромогильської сільської ради не відноситься право розпорядження землями, що знаходяться у колективній власності. Гостромогильська сільська рада не може прийняти рішення про передачу у власність земельної ділянки, яка набута позивачем у власність на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Запропоновано позивачу вирішити дане питання у судовому порядку.
Предметом спору є вимоги про визнання за Приватним підприємством "ЕЛІНГ-КАМС" права власності на земельну ділянку площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для обслуговування господарських будівель та дворів, в адміністративних межах Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, Ставищенський район, АДРЕСА_1.
Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1 ст. 120 ЗК України).
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною другою ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено вище, позивач є власником нежитлової будівлі, літ. Б, площею 803,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2018.
Дана нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці загальною площею 73,3162 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, що виділена в натурі (на місцевості) згідно кадастрового плану та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка загальною площею 73,3162 га відноситься до земель колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", право власності на яку посвідчується Державним актом на право колективної власності на землю серії КВ006 від 10.08.1995, виданим відповідно до рішення Гостромогильської сільської ради народних депутатів Ставищенського району Київської області від 08.06.1995 четвертої сесії 22 скликання "Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству".
Відповідно до ч. 4 та 6 ст. 5 ЗК України (чинного на час видачі зазначеного державного акта) у колективну власність були передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств -рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств (сільськогосподарські та не сільськогосподарські угіддя).
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям'паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) не паювалися.
Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка не підлягала паюванню оскільки є землями під господарськими будівлями і дворами, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки, який знаходиться в матеріалах справи.
Згідно із довідкою міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.05.2018 спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.
29.02.2020 рішенням загальних зборів Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" від 29.02.2000 (протокол №5) вирішено реорганізувати КСП "Росія" в Товариство "Гостромогильне", яке виступить правонаступником.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розпорядження Ставищенської районної державної адміністрації №210 від 25.04.2000 Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" було реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне", яке є повним юридичним правонаступником прав та обов'язків КСП "Росія".
Як зазначено в п.1.2 Статуту ТОВ "Гостромогильне" (в редакції 2000 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" створене шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", зареєстрованого рішенням голови Ставищенської районної державної адміністрації Київської області 15.07.1994 за №158, код 03753349 і є його правонаступником.
В п.1.3 Статуту ТОВ "Гостромогильне" (в редакції 2008 р.) зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Росія", зареєстрованого рішенням голови Ставищенської районної державної адміністрації Київської області 15.07.1994 за №158.
Таким чином, Колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" не припинялося, а було реорганізоване в 2000 році в Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" шляхом перетворення, змінивши організаційно-правову форму та існує на даний час у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Дані обставини були встановлені також рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2009 у справі №6/147-09, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010.
Колегія суддів зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 ГПК України).
Виходячи зі змісту пункту 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Аналогічні положення були встановлені в статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" та ст. 37 Цивільного кодексу УРСР, які були чинними на момент здійснення реорганізації КСП "Росія", у відповідності до яких при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Відповідно до частин першої та третьої статті 28 Земельного кодексу України №561-XII (чинного на момент здійснення реорганізації КСП "Росія") право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі:
1) добровільної відмови від земельної ділянки;
2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів;
3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб;
4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6 - 8 статті 27 цього Кодексу.
Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.
Статтею 140 Земельного кодексу України №2768-III (чинного з 01.01.2002) встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.
За таких обставин, сама по собі реорганізація шляхом перетворення КСП "Росія" у TOB "Гостромогильне" не є юридичним фактом припинення права колективної власності КСП та його правонаступника на землю, оскільки перетворення КСП не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених як ст.ст. 27, 28 Земельного кодексу України №561-XII, чинного на момент здійснення реорганізації КСП "Росія", так і ст. 140 Земельного кодексу України №2768-III.
Відповідна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №927/75/19, від 05.08.2020 у справі №911/493/19.
Згідно із пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України №2768-III, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно із пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній з 01.01.2013); пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України; пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта про право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державні акти), і котрі видані до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 та Законом України "Про Державний земельний кадастр", є дійсними.
Отже, виданий КСП "Росія" Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995 на даний час є чинним; правонаступником КСП "Росія" є TOB "Гостромогильне", до якого перейшло, зокрема, право власності колективного сільськогосподарського підприємства на землю, що залишилась не розпайованою та право власності на яку не припинено, у встановленому земельним законодавством, та яке є належним відповідачем у даній справі.
Доказів того, що спірна земельна ділянка змінила форму власності з колективної на комунальну або державну до суду не надано. Також не надано доказів того, що вказана земельна ділянка вилучалась з колективної власності КСП "Росія" та передавалась до земель запасу. Крім того, не надано доказів того, що Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ 006 від 10.08.1995 був скасований або втратив чинність.
При цьому, відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" відомості про правонаступництво ТОВ "Гостромогильне" стосовно КСП "Росія", а також те, що жоден з його 4 учасників ТОВ "Гостромогильне" не вносив спірну земельну ділянку як вклад до статутного фонду Товариства, про що в постанові від 17.06.2020 зазначав суд касаційної інстанції, не має вирішального значення з огляду на викладені вище обставини. Не є доцільним дослідження обставини стосовно належності спірної земельної ділянки до земель державної чи комунальної власності та відповідно повноважень щодо розпорядження такою земельною ділянкою, виходячи з положень пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України №2768-III, про що зазначено судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб'єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
З огляду на вкладене, враховуючи те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель державної або комунальної власності, а її власником є ТОВ "Гостромогильне", з огляду на предмет спору у даній справі, колегія суддів вважає, що позивачем було неналежно визначено суб'єктний склад сторін, звернувшись до неналежного відповідача у справі - Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області. Належним відповідачем у даному спорі є ТОВ "Гостромогильне", як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3224284400:01:007:0704), на якій знаходиться нежитлова будівля, літ. Б, площею 803,3 кв.м, власником якої є Приватне підприємство "ЕЛІНГ-КАМС".
Частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача у справі та не пізніше закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, в той час як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості здійснити заміну відповідача (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом).
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем було неналежно визначено суб'єктний склад сторін у даній справі, звернувшись до неналежного відповідача у справі - Гостромогильської сільської ради Ставищенського району Київської області, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" про визнання права власності є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також колегією суддів встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, літера "Н", загальною площею 1188,3 кв.м, яка з 2008 року належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; висновком сертифікованого інженера-землевпорядника №125 від 22.09.2020, з якого вбачається, що нерухоме майно - нежитлова будівля, літера "Н", загальною площею 1188,3 кв.м, яке є власністю ОСОБА_1 , знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3224284400:01:007:0704, яка перебуває у власності ПП "ЕЛІНГ-КАМС" згідно оскаржуваного рішення суду.
Крім того, колегією суддів встановлено, що в 2010 році позивачем укладено з Ставищенською районною державною адміністрацією договір оренди, у відповідності до якого ПП "ЕЛІНГ-КАМС" передано у довгострокову оренду (на 49 років) земельну ділянку сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) площею 1,8500 га, кадастровий номер 3224284400:01:007:0704, для обслуговування нежитлових будівель на ній, розташованих з адресою: АДРЕСА_1 на території Гостромогильської сільради Ставищенського району Київської області.
Водночас, дослідження обставин, чи входить орендована позивачем земельна ділянка до складу спірної земельної ділянки чи накладаються вони одна на одну, зважаючи на їх розташування за однією адресою та їх схоже цільове призначення, не є доцільним в рамках даної справи, оскільки підставою для відмови в позові є неналежне визначення позивачем суб'єктного складу сторін у даній справі.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" задовольнити.
Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2018 у справі №911/1292/18 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "ЕЛІНГ-КАМС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостромогильне" 11596 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) гривень 02 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Матеріали справи №911/1292/18 повернути Господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 28.12.2020 після виходу з лікарняного суддів Козир Т.П., Кравчук Г.А., після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук