28 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/8952/20 пров. № А/857/12582/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Волинська обласна спілка споживчих товариств про визнання протиправним та скасування рішення,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Валюх В.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
17 червня 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 12 червня 2020 року № 286-11 «Про демонтаж тимчасової споруди «Анкер» на вул. Замковій».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що контейнер, відносно якого прийняте оскаржуване рішення, знаходиться на території ринку «Центральний» по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку, на торговельному місці № 805, яке позивач орендує на підставі договору оренди, укладеного з Волинською облспоживспілкою. Оскаржуване рішення містить низку невідповідностей, що унеможливлює його виконання в законний спосіб, а саме: контейнер (тимчасова споруда), розташований не на вул. Замковій, а на території ринку «Центральний», який знаходиться по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку; рішення не містить даних власника контейнера (тимчасової споруди), зокрема прізвища, ім'я та по батькові, адреси реєстрації тощо; рішення в частині покладення обов'язків на власника контейнера (тимчасової споруди) не містить чіткого та конкретного строку його добровільного виконання. Також, містить посилання на пункти 9.3, 9.4 Правил благоустрою міста Луцька, проте комісія з відповідальних представників Луцької міської ради, Муніципальної поліції, міського відділу внутрішніх справ та власника контейнера не скликалася та жодних документів чи актів не підписувала, тобто оскаржуване рішення взагалі прийняте без належної фіксації факту будь-якого правопорушення. Отже, з урахуванням того, що контейнер (тимчасова споруда) розміщений на торговельному місці, яке розташоване на території ринку «Центральний» по АДРЕСА_1 , на землі з цільовим призначенням «для обслуговування ринку «Центральний», наявний паспорт ринку, тому рішення є протиправним.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суду не надано правовстановлюючих та дозвільних документів на тимчасову споруду, та доказів правомірного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, на якій розміщена тимчасова споруда, а позивач в добровільному порядку не здійснив її демонтаж, тому наявні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що контейнер, який належить позивачу, розташований на торговельному місці № 802, яке знаходиться на території єдиного майнового комплексу ринок «Центральний», що належить на праві приватної власності Волинській обласній спілці споживчих товариств. Земельна ділянка на якій розташований ринок має цільове призначення: «для обслуговування ринку Центральний». Проте, суд першої інстанції не застосував «Правила торгівлі на ринках» при прийнятті оскаржуваного рішення. Також, суд першої інстанції посилався на рішення господарського суду Волинської області від 01 листопада 2019 року у справі № 903/723/19 про відмову в задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05 вересня 2019 року № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)», проте зазначене рішення скасовано 26 серпня 2020 року Касаційним господарським судом.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що постановою Касаційного господарського суду від 26 серпня 2020 року у справі № 903/723/20 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому рішення Луцької міської ради від 05 вересня 2019 року № 62/2 є чинним. Договір оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1, укладений між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств припинений та продовженню не підлягає. Луцькою міською радою, як законним розпорядником земельної ділянки, дозвільні документи на розміщення тимчасових споруд не видавались, зазначені споруди та металеві конструкції, які не є об'єктами нерухомості, знаходяться на земельній ділянці комунальної власності без правових підстав.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 12 червня 2020 року Виконком прийняв рішення за № 286-11 «Про демонтаж тимчасової споруди «Анкер» на вул. Замковій», з якого слідує, що відповідно до статей 30, 31, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 31, 34 Закону України «Про оренду землі», статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, пунктів 9.3, 9.4 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2, Виконком вирішив, зокрема, зобов'язати власника негайно після ухвалення даного рішення демонтувати тимчасову споруду «Анкер», що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на АДРЕСА_2 , та відновити благоустрій території (пункт 1), у разі невиконання власником тимчасової споруди пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної варти міської ради демонтувати тимчасову споруду в законом встановлений спосіб і метод (пункт 2) (т. 1, а.с.57).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року (далі - Закон №2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону № 2807-IV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об'єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 5 Закону №2807 передбачено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону №2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону № 2807-IV на об'єктах благоустрою забороняється: самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 17 Закону № 2807-IV передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.
Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 20 Закону № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону №2807-IV Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Згідно із пп. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Частиною 1 ст. 73 цього Закону встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до п. 1 Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року №44/2 (далі - Правила благоустрою м. Луцька), ці Правила установлюють порядок благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і містять загальнообов'язкові норми, щодо порядку здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування і охорони об'єктів благоустрою міста, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законодавством України.
Згідно із пп. 2.5.5.1.13 Правил благоустрою м. Луцька на об'єктах благоустрою міста забороняється: самовільно встановлювати рекламоносії, різноманітні конструкції, інформаційно-рекламні плакати, стаціонарні малі архітектурні форми.
Відповідно до п. 9.3.5 Правил благоустрою м. Луцька малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.
Підпунктом 9.4.2. Правил благоустрою м. Луцька передбачено, що рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів. На об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. Питання щодо благоустрою, в тому числі і щодо здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд та порядку його проведення, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Крім того, розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності можливо лише за наявності дозвільної документації на таке розміщення.
З рішення Виконкому від 12 червня 2020 року № 286-11 слідує, що воно прийняте на підставі Законів № 280/97-ВР, № 2807-IV та Правил благоустрою міста Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2, відносно тимчасової споруди «Анкер» на вул. Замковій в м. Луцьку.
Судом першої інстанції встановлено, що вказана у зазначеному вище рішенні тимчасова споруда належить позивачу, чого не заперечують інші учасники справи.
Приймаючи спірне рішення про демонтаж тимчасової споруди Виконавчий комітет Луцької міської ради виходив з того, що торговий кіоск, який належить позивачу є самочинно розміщеною малою архітектурною формою, оскільки розміщений за відсутності дозвільної документації (відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, паспорта прив'язки, інших дозвільних документів).
Як встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2019 року між Волинською облспоживспілкою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 912/805/15 торговельного місця № 805, загальною площею 10,00 кв.м., що розташоване на Центральному ринку в м. Луцьку, яке надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для розміщення об'єкту торгівлі (малої архітектурної форми, яка не є власністю орендодавця) для провадження торговельної діяльності, а 31 грудня 2019 року до вказаного договору укладена додаткова угода № 1.
Луцька міська рада 05 вересня 2019 року прийняла рішення № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)», згідно з пунктами 1-3 якого, як це встановлено у рішенні Господарського суду Волинської області від 01 листопада 2019 року у справі № 903/723/19, вирішила: договір оренди землі, укладений між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 17.07.2009 за №040907700397, поновлений додатковою угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою у Державному реєстрі земель від 27 жовтня 2009 року за №040907700539, додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 20 серпня 2015 року (право оренди земельної ділянки зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 серпня 2015 року, номер запису про інше речове право: 1947530), додатковою угодою №3 про поновлення договору оренди землі від 01 листопада 2017 року (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 листопада 2017 року) та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2019 року справа №903/616/18 (реєстрація змін до іншого речового права на земельну ділянку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12 червня 2019 року) вважати припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; доручити юридичному департаменту Луцької міської ради (Юрченко Н.М.) подати документи на проведення державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку кадастровим номером 0710100000:11:050:0006 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру (Козлюк О.Є.).
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону № 161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Оскільки договір оренди землі, укладений між Луцькою міською радою та Волинською облспоживспілкою, для обслуговування ринку «Центральний» припинений рішенням Луцької міської ради від 05 червня 2019 року № 62/2, а право Волинської облспоживспілки на укладення договорів оренди торговельних місць з фізичними особами-підприємцями (в т. ч. з позивачем) виникало саме з вказаного договору оренди землі, відповідно строк дії таких договорів повинен був відповідати строку дії договору оренди земельної ділянки. Відтак, враховуючи припинення договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний», Волинська облспоживспілка втратила право на здійснення господарювання на відповідній земельній ділянці, і як наслідок - на укладення договорів оренди торговельних місць, на підставі яких розміщувалися тимчасові споруди (в т. ч. тимчасова споруда позивача, щодо якої прийняте оскаржуване рішення).
Пунктом 1.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068 (далі - Порядок № 244), встановлено, що цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Згідно із п. 2.1, п. 2.2, п. 2.6, п. 2.7 Порядку № 244 підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1). Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Пунктом 1.9 Порядку № 244 передбачено, що розміщення ТС на території ринку як торговельного об'єкта визначається планувальною документацією території цього ринку або проектною документацією його споруди.
Ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи позивачем не надано визначених законодавством правовстановлюючих документів на тимчасову споруду, зокрема, паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Щодо покликання позивача на наявність паспорта ринку «Центральний», на території якого знаходиться спірна тимчасова споруда, та на пролонгований на 2020 рік з Волинською облспоживспілкою договір оренди торговельного місця, то такі вірно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки третя особа Волинська облспоживспілка не надала правовстановлюючих документів, які підтверджують речові права на земельну діяльну, на якій розміщена тимчасова споруда, спірна тимчасова споруда не може вважатися такою, що на правових підставах знаходиться на території ринку, а тому подальше розміщення тимчасової споруди (після припинення вказаного вище договору оренди землі, укладеного 17 липня 2009 року між Луцькою міською радою та Волинською облспоживспілкою) можливе з дотриманням Порядку № 244, який, зокрема, передбачає наявність паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Відповідно до п. 14.2.1, п. 14.2.5 Правил благоустрою міста Луцька якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, уповноважена контролююча особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов'язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об'єктів благоустрою. У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території. Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений. У разі відмови особи отримати підпис в графі «Припис одержав» робиться про це запис. У разі виявлення самовільно встановлених елементів благоустрою, його власнику вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу у триденний строк (том 1, а. с. 125-126).
З наявного в матеріалах справи припису департаменту муніципальної варти Луцької міської ради від 02 червня 2020 року (бланк № 0625) слідує, що позивачу пропонувалося усунути в строк до 05 червня 2020 року порушення у вигляді встановлення тимчасової споруди «Анкер» без відповідних дозвільних документів по АДРЕСА_2 , проте в ньому міститься відмітка про відмову позивача від підпису(том 2, а.с.16). Також в матеріалах справи наявні фотоматеріали щодо розміщення на тимчасовій споруді вимоги надати правовстановлюючі документи (том 1, а.с.194).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність умов та правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення Виконкому, оскільки позивачем не надано правовстановлюючих та дозвільних документів на тимчасову споруду та доказів правомірного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, на якій розміщена тимчасова споруда, а позивач в добровільному порядку не здійснив її демонтаж.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що постановою Касаційного господарського суду від 26 серпня 2020 року скасовано рішення господарського суду Волинської області від 01 листопада 2019 року у справі № 903/723/19 про відмову в задоволенні позову Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради від 05 вересня 2019 року № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)», то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно постанови Касаційного господарського суду від 26 серпня 2020 року вищевказану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а тому рішення Луцької міської ради від 05 червня 2019 року № 62/2 «Про припинення Волинській облспоживспілці договору оренди землі для обслуговування ринку «Центральний» на вул. Глушець, 1 (площею 2,2125 га)» є чинним, у встановленому законом порядку на момент прийняття оскаржуваного рішення Виконкому не скасоване.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 140/8952/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року.