Справа № 214/2094/20
2/214/1760/20
Іменем України
11 листопада 2020 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді - Ткаченка А.В.,
за участю секретаря - Фастовець Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/2094/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про зняття арешту з майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася 23.03.2020 року до суду з позовом про зняття арешту з майна, яка згодом 06.05.2020 року була уточнена (а.с.2-7, 24-29).
В обґрунтування позову, позивач зазначила, що 12.04.2010 року слідчим СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Кирийчук Н.О. був накладений арешт на все належне їй нерухоме майно в рамках кримінальної справи, яка була порушена відносно неї, ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 146 КК України. Досудове розслідування по даній справі проводилось у відповідності до КПК України (в редакції 1960 року). На сьогодні, кримінальна справа, порушена за ч. 1 ст. 146 КК України закрита, але питання щодо скасування накладеного арешту на її майно так і не вирішувалось. 26 жовтня 2017 року вона зверталась з клопотанням до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області про скасування арешту майна. 05 грудня 2017 року вона отримала лист підписаний т.в.о. начальника СВ Криворізького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області № 48/8-3-1003 від 08.11.2017р., відповідно до якого їй було повідомлено, що для вирішення питання щодо скасування арешту майна, їй необхідно звернутись до суду.
Вона звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту з майна на що було винесено ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 25.11.2019 про повернення клопотання про зняття арешту з майна. Враховуючи той факт, що КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області перебуває у стані припинення, при цьому Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області не є правонаступником даної юридичної особи, однак є Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області яка є належним відповідачем по справі.
На правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту його майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (ч.1 ст. 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (ч.6 ст. 126).
Її майно знаходиться в Саксаганському районі міста Кривого Рогу (згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).
Із закриттям кримінального провадження втрачається легітимна мета арешту майна, як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження. Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження, з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі як захід забезпечення кримінального провадження не правомірно обмежує право мої на користуватися належним їй нерухомим майном.
Отже способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв'язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України 1960 року не встановлено. Оскільки обставини накладення арешту на належне їй майно перестали бути актуальними, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом, так як в зв'язку зі зміною законодавства іншого правового шляху на даний час немає, що підтверджується ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого рогу від 25.11.2019 у справі №216/7146/19, згідно якої вбачається, що вимоги про зняття з майна арешту після закриття слідчим кримінальної справи мають розглядатись у порядку цивільного судочинства, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові №372/2904/17-ц від 15.05.2019. Арешт накладений на все її нерухоме майно постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС в Дніпропетровській області Кирийчук Н. О. від 12.04.2010 року порушує її права, такий арешт має бути скасований.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу передано на розгляд судді Ткаченкові А.В. (а.с.16).
Ухвалою суду від 27.03.2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків (а.с.18-19).
06 травня 2020 року до канцелярії суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, з клопотанням про витребування доказів (а.с.22-23,30-32).
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази (а.с.34-36).
25 травня 2020 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від Криворізького відділу ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов лист (а.с.39-41).
28 жовтня 2020 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від Криворізького відділу ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов лист (а.с.68-71)
Позивач та її представник, до зали судового засідання не з'явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.
Представник відповідача до зали судового засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Відзив на позов представник відповідача у встановлений строк не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до висновку про задоволення позовних вимог за таких підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Частиною 2 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2010 року слідчим СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Кирийчук Н.О. був накладений арешт на все належне ОСОБА_3 нерухоме майно в рамках кримінальної справи, яка була порушена відносно неї, ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 146 КК України. Досудове розслідування по даній справі проводилось у відповідності до КПК України (в редакції 1960 року), що також підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.9-13).
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с.13).
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.11.2019 у справі №216/7146/19, клопотання ОСОБА_1 про зняття з майна арешту після закриття слідчим кримінальної справи повернуто заявниці, так як заявлені вимоги мають розглядатись у порядку цивільного судочинства (а.с.8).
Відповідно до листа №48/8-2-2606 від 16.10.2020 року заступника начальника слідчого відділу Криворізького ВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області встановлено, що 23.04.2010 року досудове розслідування у кримінальній справі №36091092 відносно ОСОБА_2 скоєні злочину, передбаченого ст. 149 КК України закінчено та 28.04.2010 за вих. №193-10 матеріали з обвинувальним висновком направлено до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу для розгляду.
Згідно даних інформаційно-пошукових систем та даних вихідної кореспонденції СВ Криворізького ВП ГУНП кримінальна справа №36091092 до слідчого відділу з будь-яких інстанцій не поверталася.
Згідно відповіді з Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу, кримінальна справу у відношенні ОСОБА_2 за ч.2 ст. 149 КК України 04.10.2011 за вих. №16278 надіслано до прокуратури м. Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування. Відповідно 16.03.2012 року дану кримінальну справу за вих. №6250 вих-12 направлено до прокуратури Центрально-міського району м. Кривого Рогу.
Згідно відповіді керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 кримінальна справа № 36091092 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 149 КК України у 5-т томах 05.12.2013 року за вих. №55-11684 вих. 13 направлено до СВ Центрально-міського РВ КМУ ГУ МВс України в Дніпропетровській області.
Також встановлено, що інформації, щодо наявності кримінальної справи №36091092 в актах інвентаризації Центрально-міського РВ КМУ ГУ МВС за період 2013-2015 років немає.
Також встановлено, що під час здійснення реорганізації Центрально-міського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, що мала місце 09.12.2016, матеріали кримінальної справи № 36091092 відповідно до актів інвентаризації до СВ Криворізького ВП ГУНП не надходили.
Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, після закриття вищевказаної кримінальної справи арешт на все майно, що їй належить, де б воно не знаходилося, залишився не знятим. У зв'язку з цим позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Разом з тим, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Нормами статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зокрема Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в разі, якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року, спір щодо зняття арешту з майна є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зі змісту правового висновку, сформульованого Верховним Судом, в постанові від 15.05.2019 року (справа № 372/2904/17-ц) випливає, що із припиненням кримінальної справи, арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Арешт майна у такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обтяження права особи користуватися належним їй майном. Тому вимоги про звільнення майна з-під арешту виступають способом захисту права власності (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої ст. 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у справі №911/1247/18 від 21.08.2019 року, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що гуртуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, статті 20 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
Так, правова позиція відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц та Верховним Судом України у Постанові від 15 травня 2013 року № 6-26 цс13.
Відповідно до листа №48/8-2-2606 від 16.10.2020 року заступника начальника слідчого відділу Криворізького ВП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області встановлено, що кримінальна справи відносно ОСОБА_2 в скоєні злочину передбаченого ст. 149 КК України на розгляді у суді не перебуває, також не перебуває на стадії слідства у слідчому відділі поліції.
За вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити, звільнити з-під арешту все майно, яке належить ОСОБА_1 , на яке було накладено арешт постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Кирийчук Н.О. 12.04.2010 року по кримінальній справі № 36091092 про накладення арешту на майно.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку із тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства закріпленого ст. 13 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючисьст.ст.4,10,12,13,19,28,76,81,141,247,259,263-265,268,274-277,279,352, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт на все нерухоме майно, що належить на праві приватної власності, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою слідчого СВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Кирийчук Н.О. від 12.04.2010 року по кримінальній справі № 36091092.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Дніпропетровській області, 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ЄДРПОУ 40108578.
Суддя А.В. Ткаченко