Справа № 214/5810/20
1-кп/214/931/20
22 грудня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020040750000785 від 19.05.2020 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
Прокурор в судовому засіданні надав до суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про існування ризиків, яким неможливо запобігти, окрім як шляхом застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що обґрунтовується тим, що обвинувачений зі змісту отриманих процесуальних документів міг здогадатись, хто провів оперативну закупівлю, тому може незаконно вплинути на вказаного свідка, а також на інших осіб, які може бути надалі залучені до кримінального провадження в якості свідків. Також, обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити свою злочинну діяльність, так як останній раніше був притягнений до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України, не працює, не має стабільного офіційного джерела доходу. Окрім того, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки, він обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання від 6 років позбавлення волі, не працевлаштований та не має міцних соціальних зв'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечував та просив змінити обраний щодо нього запобіжний захід на більш м'який.
Захисник ОСОБА_5 , також, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора, виходячи з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 29 Конституції України гарантовано, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Це також узгоджується із ст. 5 Конвенції про захист прав людини, у якій зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
На думку суду, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не є виправданим, оскільки наявні підстави для зміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання та реєстрації, що, на думку суду, свідчить про те, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, які його стримають від залишення свого місця мешкання, та переховування від суду.
Окрім того, суд приймає до уваги, що вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2017 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.307 КК України, скасовано та направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Таким чином, відповідно до ч.1 ст.17 КПК України, ОСОБА_4 на теперішній час є особою, яка не має судимостей.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини, враховуючи складність кримінального провадження, що обумовлює його тривалий судовий розгляд, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Усі зазначені вище обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , знаходячись на волі не буде переховуватися від суду, не вчинить інше кримінальне правопорушення, чи продовжить свою злочинну діяльність або незаконно буде впливати на свідків.
На думку суду, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу та його продовження, зменшились та не виправдовують обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному суперечитиме вимогам п. 1 «с» ст.5 Конвенції від 4 листопада 1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також практиці Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу («Єчус проти Литви» рішення від 31.07.2000, п.93). Таким чином, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Крім того, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, судом враховується, що тривалість тримання під вартою має бути розумною, що слід вирішувати з врахуванням особливостей кожної справи.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Разом з цим, тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Також згідно із пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Отже, суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора та доцільність зміни ОСОБА_4 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, а саме на цілодобовий домашній арешт.
Застосовуючи такий запобіжний захід, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, зі ступені тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 злочину та вищенаведених судом даних про особу обвинуваченого.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Суд також вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені положеннями ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 202, 331, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишати місце свого проживання цілодобово, строком на 2 (два) місяці, тобто до 22.02.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 22.02.2021 року, наступні обов'язки:
- не залишати цілодобово приміщення будинку АДРЕСА_1 ;
- прибувати за кожною вимогою до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області;
- не відлучатися без дозволу суду за межі міста Кривого Рогу;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або реєстрації;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України, обвинуваченого ОСОБА_4 , звільнити з-під варти та негайно доставити до місця проживання.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання до Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 24.12.2020 року.
Суддя ОСОБА_1