Провадження номер № 2/0186/474/20
Справа № 186/1338/20
28 грудня 2020 року м.Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтернет-магазині "origi.com.ua", який належить відповідачу, уклала договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач, як продавець товару, зобов'язався передати їй мобільний smart -телефон iPhone 11 Pro 256 GB Midnight Green, а вона, відповідно, оплатити вартість товару - 31 805 гривень. Для виконання умов договору вона звернулася до АТ "ОТП Банк", уклала там кредитний договір на вказану суму, 10 березня 2020 року кошти за товар перераховані відповідачу. Однак, відповідач свої зобов'язання не виконав, вона телефонувала йому, надсилала лист про виконання зобов'язань, однак все марно. Відповідач повинен повернути їй 31 805 суму сплачену за товар, 31 805/100 х 165 (кількість днів затримки виконання вимоги) = 52 478,25 гривень, 3% річних в сумі 431,32 гривню, а всього: 84 714,57 гривень, які просить стягнути з відповідача на її користь.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи в його відсутність не надав, однак направив на адресу суду пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги визнає частково, оскільки дійсно отримав від позивача 31 805,00 гривень в рахунок оплати за мобільний smart -телефон iPhone 11 Pro 256 GB Midnight Green, однак товар не було відправлено позивачу, цю суму позову визнає. Що стосується інших позовних вимог, то з ними не згідний, так як письмові вимоги позивача він не отримував, що підтверджується даними "Укрпошти", досудову вимогу від 12 жовтня 2020 року, що знаходиться в матеріалах справи, також не отримував, в матеріалах справи відсутні докази її направлення йому. В досудовій вимозі позивач просить розірвати договір та повернути сплачені за товар кошти, однак не вказала свої реквізити. Позивач нараховує неустойку в розмірі 1% вартості продукції за кожен день затримки розрахунку - за 165 днів, не обґрунтовуючи та не зазначаючи дату виникнення та прострочення грошового зобов'язання. З тих самих підстав не погоджується і з вимогою про стягнення з нього 3% річних. Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього неустойки та 3% річних.
Враховуючи вимоги ст.210 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності сторін без фіксування судового процесу, що відповідає положенням ст.247 ЦПК України.
Суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, приходить до наступних висновків.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною третьою статті 42 Конституції України зазначено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) у звичайний спосіб засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон та ін. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII); письмовий правочин; стосовно товару, на який встановлено гарантійний строк - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023-XII).
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" роз'яснено, що вимоги можуть заявляти споживачі, які мають на товари квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.
Тобто, тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24 квітня 2013 року, вид діяльності: роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
10 березня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу в інтернет-магазині "origi.com.ua", який належить відповідачу, згідно якого відповідач, як продавець товару, зобов'язався передати позивачу мобільний smart -телефон iPhone 11 Pro 256 GB Midnight Green, а остання зобов'язалася оплатити вартість вказаного товару в розмірі 31 805 гривень.
На виконання умов вказаного договору, позивачем було укладено кредитний договір №2029466711 від 10 березня 2020 року з АТ "ОТП Банк", згідно якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, а позичальник отримала його, на придбання послуги у продавця ФОП ОСОБА_2 . Загальний розмір кредиту 33 115,89 гривень.
Специфікацією до кредитного договору та платіжним дорученням підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 отримав від позивача 31 805 гривень - вартість мобільного smart -телефону iPhone 11 Pro 256 GB Midnight Green.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки позивач оплатила вартість товару за договором купівлі-продажу, а товар так і не отримала від відповідача, що не заперечується сторонами по справі, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 31 805 гривень - вартість мобільного телефону, що оплачений відповідачу, але не отриманий позивачем.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки та 3% річних, суд приходить до наступного.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата неустойки (штрафу, пені), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє виготівника (виконавця, продавця) від виконання зобов'язання в натурі.
Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" судам слід мати на увазі, що неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи відповідним нормативним актом. Пеня за порушення договору нараховується і стягується у відсотковому відношенні до суми заборгованості за кожний день прострочки, в тому числі за святкові, неробочі й вихідні дні.
Неустойка, передбачена п.7 ст.14 Закону (1023-12), застосовується в разі пред'явлення споживачем протягом гарантійного строку вимог про безоплатне усунення недоліків товару, а на випадки затримки задоволення вимог споживача про вжиття інших заходів захисту дія цієї норми не поширюється. Разом з тим, коли споживач у зв'язку з невиконанням виготівником (виконавцем, продавцем) його вимоги про усунення недоліків товару змінює цей захід захисту на інший, він не втрачає права на одержання зазначеної неустойки за період, що передував такій зміні. Якщо товар, про усунення недоліків якого заявлено вимогу, належить до групи товарів, що входять до передбаченого Кабінетом Міністрів України обмінного фонду, і споживач вимагає надання йому на час ремонту аналогічного товару, зазначена неустойка виплачується і за час ненадання такого товару і за час затримки ремонту.
Згідно ст.12 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж. У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Споживач має право не повертати продукцію або результати роботи чи послуги до моменту повернення йому сплаченої ним суми грошей. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена.
Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товару, укладеного між сторонами. Після укладення цього договору позивач всі обов'язки, передбачені договором виконала, а відповідач взагалі не виконав свої зобов'язання. Оскільки відповідач придбаний позивачем товар так і не передав останній, грошові кошти, які були сплачені позивачем за умовами договору купівлі-продажу від 10 березня 2020 року, ним досі не повернуті, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту, тому з відповідача підлягає стягненню матеріальна шкода, а саме: неустойка (пеня) та 3 % річних.
З урахуванням ст.663 ЦК України, кількість днів прострочення виконання зобов'язання становить з 10 березня 2020 року (дата оплати товару позивачем) по 12 жовтня 2020 року (дата звернення з позовом до суду), однак позивачем здійснено розрахунок, починаючи з 01 травня 2020 року по 12 жовтня 2020 року (дата звернення з позовом до суду), - тобто кількість днів прострочення зобов'язання - 165 днів.
У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з відповідача підлягає стягненню неустойка із розрахунку: 31 805 гривень (сума боргу):100 х 165 (кількість днів прострочення виконання послуг) = 52 478,25 гривень.
На підставі ст.551 ЦК України суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача до 30 000 гривень.
Щодо 3% річних:
31 805 гривень (сплачена відповідачу сума по договору) х 3% : 365 (річні) х 165 (кількість днів прострочення виконання зобов'язання) = 431,32 гривні.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 31 805 гривень сплачених коштів по договору, 30 000 гривень неустойки за прострочення виконання зобов'язання за договором та 431,32 гривня - 3% річних.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача вимоги про повернення грошових коштів за придбаний товар, а тому у позивача відсутні правові підстави на отримання неустойки та 3% річних, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу товару від 10 березня 2020 року до теперішнього часу не виконав, хоча отримав у повному обсязі вартість товару, позивачем направлялися на адресу останнього вимоги про повернення коштів, про що в матеріалах справи містяться поштові відправлення, однак відповідач, починаючи з 10 березня 2020 року, свої зобов'язання за договором так і не виконав.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про захист прав споживача, ціна позову становить 84 714,57 гривень, судом задоволено вимоги позивача частково на суму 62 236,32 гривень, тому, слід стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 1 534,46 гривень (73% суми задоволених вимог від 2 102 гривень).
Керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, ст.ст.16, 22, 637,638,678,679,681 ЦК України, ст.ст. 6,8, 18, 21, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», -суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 805 гривень сплачених коштів по договору купівлі-продажу від 10 березня 2020 року, 30 000 гривень неустойки за прострочення виконання зобов'язання та 431,32 гривню - 3% річних, а всього стягнути: 62 236 (шістдесят дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 32 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1 534 (однієї тисячі п'ятиста тридцяти чотирьох) гривень 46 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя: С.А.Янжула.