26 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/572/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
за участі представника
позивача: Мойсєєв І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Рішення в повному обсязі складено 28 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2019 року № 49 "Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна медичної частини" та стягнути з відповідача 75000,00 завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 28.03.2019 року позивач отримала завірену копію матеріалів службового розслідування № 636 від 27.03.2019 року за фактом нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 та наказу командира цієї частини № 46 від 27.03.2019 року про результати службового розслідування за фактом нестачі майна медичної служби. Згідно вказаного наказу на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі на загальну суму 231373,87 грн. Однак, на думку позивача, відповідачем не було враховано ряд обставин, які впливають на законність прийнятого рішення, так, вказане розслідування містить констатацію змісту накладної № 12 від 07.12.2018 року, аркушів книги кількісно-сумового обліку медичної служби рах.1512, акту розукомплектування аптечки індивідуальної АМЗІ № 14 від 08.12.2018 року, акту списання № 15 від 08.12.2018 року, акту розукомплектування аптечки індивідуальної АМЗІ № 19 від 22.12.2018 року, акту списання № 40 від 23.12.2018 року, довідки-розрахунку втраченого майна в/ч НОМЕР_1 (без дати) на суму 231373,87 грн. та пояснення двох зацікавлених осіб. Жодні інші обставини, які мають значення і суттєво могли б вплинути на висновки згаданого розслідування, в т.ч. на їх правильність, не досліджувались.
Ухвалою судді від 02.05.2019 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, в зв'язку з чим, призначено підготовче судове засідання 27.05.2019 року.
24.05.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого, не визнає позовні вимоги та не погоджується з обставинами, викладеними в позовній заяві, зокрема, що стосується тверджень про те, що під час службового розслідування не було висвітлено та досліджено інших обставин, які мають значення і могли б вплинути на висновки згаданого розслідування, в тому числі на їх правильність, зазначає що в матеріалах службового розслідування на рівні з поясненнями начальника медичної служби - начальника медичного пункту ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 та помічника командира ВЧ НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 , в рівній мірі досліджено пояснення самої ОСОБА_1 надане 25.03.2019 року. Відносно того, що в службовому розслідуванні вказано однакове визначення прямої дійсної шкоди, завданої позивачем та протиправної поведінки з боку позивача, вказує на те, що такі не є однаковими ні за текстом, ні по своїй суті, так як визначення прямої дійсної шкоди засвідчує об'єктивну (фактичну) сторону правопорушення з боку позивача - відсутність медичного майна, переданого останній, а протиправна поведінка визначає суб'єктивну сторону правопорушення, вчиненого позивачем. Також, безпідставними є посилання позивача на проведення службового розслідування не в повній мірі, оскільки, таке проведено в суворій відповідності до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 608 від 21.11.2017 року та у відповідності до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23.06.1995 року.
27.05.2019 року представником позивача до суду подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, мотивуючи необхідність її проведення тим, що для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог необхідно з'ясувати чи підписано накладну № 12 від 07.12.2018 року ОСОБА_1 власноручно або іншою особою.
Ухвалою суду від 27.05.2019 року у справі № 260/572/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди призначено судову почеркознавчу експертизу, в зв'язку з чим, провадження у справі зупинено на строк виконання експертизи.
Ухвалою судді від 27.05.2019 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
30.05.2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, всі висновки і обгрунтування службового розслідування побудовані на документах бухгалтерського обліку, перелік яких наведений у позовній заяві, тобто документах, створених згідно накладної № 12 від 07.12.2018 року. Наведені документи і пояснення посадових осіб, на які у відзиві посилається відповідач, тільки констатують факт нібито нестачі медичного майна, однак жодним чином не підтверджують факти підписання позивачем вказаної накладної та отримання нею медичного майна, які вона заперечує. Проте, відповідачем це не було враховано у згаданому службовому розслідуванні і це вплинуло на правильність та законність прийнятого рішення в оскарженому наказі № 46 від 27.03.2019 року.
Ухвалою суду від 26.06.2019 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання з розгляду клопотання судового експерта про надання доказів.
Ухвалою суду від 08.07.2019 року провадження у справі зупинено на період проведення судової почеркознавчої експертизи до одержання її результатів.
03.10.2019 року до суду надійшов висновок експерта від 30.09.2019 року № 4/275 за результатами судової почеркознавчої експертизи, згідно якого, підпис у накладній № 12 від 07.12.2018 року у графі "Отримав(прийняв)" виконаний громадянкою ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.10.2019 року провадження в адміністративній справі № 260/572/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди поновлено та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 22.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
04.02.2020 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, згідно яких, не дивлячись на висновок експертного дослідження, продовжує стверджувати, що фактичного виконання накладної № 12 від 07.12.2018 року не було. Відомості вказані у даній накладній не відповідають дійсності і фактичному стану речей.
Ухвалою суду від 01.10.2020 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 для огляду оригінали наступних документів: наказ командира в/ч НОМЕР_1 за 2018 рік про призначення інвентаризації майна медичної служби в/ч НОМЕР_1 за 2018 рік; матеріали інвентаризації майна медичної служби в/ч НОМЕР_1 за 2018 рік.
29.10.2020 року до суду надійшли витребувані судом докази.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовні заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не прибуття, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Зважаючи на викладене, враховуючи неповідомлення відповідача про причини неявки в судове засідання, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної адміністративної справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 20.03.2019 року від начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 надійшов рапорт за вхідним № 516, в якому старший лейтенант ОСОБА_2 вказує на те, що нею було виявлено нестачу медичного майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , а саме: аптечка АМЗІ - 16 штук, аптечка першої медичної допомоги загального призначення (США) - 45 штук. Нестачу старшим лейтенантом ОСОБА_2 було виявлено під час здавання справ та посад старшого санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшим сержантом ОСОБА_1 .
На підставі поданого рапорту, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 20.03.2019 року № 61 Про призначення службового розслідування за фактом нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 .
Зі змісту акту службового розслідування вбачається, що в поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, 25.03.2019 року начальник медичної служби - начальник медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант медичної служби ОСОБА_2 пояснила, що 18.03.2019 року старший сержант ОСОБА_1 приступила до здавання посади санітарного інструктора медичного пункту військової частина НОМЕР_1 . В ході здавання посади санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 повинна була здати старшому лейтенанту медичної служби ОСОБА_2 медичне майно. Станом на 20.03.2019 року (останній день терміну здавання посади старшим сержантом ОСОБА_1 ) старшим сержантом ОСОБА_1 не було здано наступне медичне майно - 16 аптечок АМЗІ та 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США).
Вказане майно медичної служби було видано старшому сержанту ОСОБА_1 згідно накладної № 12 від 07.12.2018 року для повноцінного та своєчасного медичного забезпечення підрозділів військової частини НОМЕР_1 . Про втрату або відсутність медичного майна від старшого сержанта ОСОБА_1 старшому лейтенанту медичної служби ОСОБА_2 у письмовій або усній формі доповіді не надходило.
В поясненнях, наданих 25.03.2019 року санітарним інструктором медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 вказує, що 18.03.2019 року вона приступила до здавання посади санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 . 20.03.2019 року старший сержант ОСОБА_1 підійшла з обхідним листом до начальника медичної служби - начальника медичного пункту старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_2 та виявила, що за нею рахується медичне майно, а саме: 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення, 16 аптечок АМЗІ, які старший сержант ОСОБА_1 вказує, що не отримувала в районі проведення операції об'єднаних сил, коли перебувала там. На рахунок вказаного медичного майна, пояснила, що таке не отримувала. Зазначає, що перебуваючи в районі проведення операції об'єднаних сил підписувала лише накладні на видавання їй лікарських препаратів та перев'язувального матеріалу для надання медичної допомоги військовослужбовцям на ротному опорному пункті "Пума", де перебувала.
Також, старший сержант ОСОБА_1 в своєму поясненні вказує, що накладну № 12 від 07.12.2018 року, яку вона отримала 21.03.2019 року бачила вперше та не підписувала її.
В поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування, помічник командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальник фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 вказав, що накладна № 12 від 07.12.2018 року проведена по книзі кількісно-сумового обліку медичної служби військової частини НОМЕР_1 згідно якої на матеріально-відповідальному зберіганні у старшого сержанта ОСОБА_1 рахується майно, а саме: аптечка першої медичної допомоги загального призначення (США) в кількості 45 одиниць та аптечка АМЗІ в кількості 16 одиниць. Далі, капітан ОСОБА_3 вказує, що актами № 15 та № 20 було проведено списання з бухгалтерського обліку 14 одиниць аптечок АМЗІ та оприбутковано сумку-укладку медичну для комплекту АМЗІ у кількості 14 одиниць і ножиці в кількості 14 одиниць відповідно до актів № 14 та № 19 розукомплектування аптечки індивідуальної АМЗІ.
Далі, капітан ОСОБА_3 вказує, що станом на 26.03.2019 року за даними бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 на відповідальному зберіганні відповідно до даних регістрів та обліку за старшим сержантом ОСОБА_1 рахується 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США), 2 аптечки АМЗІ, 14 штук сумок -укладок медичних для комплекту АМЗІ та 14 штук ножиць.
Вивчивши документи бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 , а саме Книгу кількісно-сумового обліку медичної служби (рах.№ 1512) військової частини НОМЕР_1 (по номенклатурі 2019 року № 68) було встановлено, що згідно сторінки 15 вказаної книги за старшим сержантом ОСОБА_1 станом на 02.01.2019 року рахується 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США), які передалися старшому сержанту ОСОБА_1 накладною № 12 від 07.12.2018 року (дата запису в книзі - 23.12.2018 року).
Згідно сторінки 14 Книги кількісно-сумового обліку медичної служби (рах. № 1512) військової частини НОМЕР_1 (по номенклатурі 2019 року № 68) встановлено, що накладною на видавання військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 12 від 07.12.2018 року старшому сержанту ОСОБА_1 було передано 16 аптечок АМЗІ (дата запису в книзі 20.12.2018 року). В подальшому, актом списання № 15 від 08.12.2018 року 7 аптечок АМЗІ було списано з старшого сержанта ОСОБА_1 . Підстава для списання - лікарські засоби були використані за прямим призначенням для надання першої медичної допомоги (дата запису в книзі - 29.12.2018 року).
Після цього 23.12.2018 року актом списання № 20 від 23.12.2018 року 7 штук аптечок АМЗІ було списано з старшого сержанта ОСОБА_1 . Підстава для списання - лікарські засоби були використані за прямим призначенням для надання першої медичної допомоги (дата запису в книзі - 29.12.2018 року).
Сумка-укладка медична для комплекту АМЗІ (чохол від аптечки АМЗІ) в кількості 14 штук та ножиці в кількості 14 штук було оприбутковано в бухгалтерії військової частини НОМЕР_1 , як залишки після розукомплектування 14 аптечок АМЗІ актами № 14 від 08.12.2018 року та № 19 від 22.12.2018 року. Матеріально-відповідальною особою за вказані 14 сумок-укладок медичних для комплекту АМЗІ та ножиць в кількості 14 штук є старший сержант ОСОБА_1 згідно Книги кількісно-сумового обліку медичної служби (рах. № 1512) військової частини НОМЕР_1 (по номенклатурі 2019 року № 68). В актах розукомплектування № 14 від 08.12.2018 року та № 19 від 22.12.2018 року , старший сержант ОСОБА_1 вказана як відповідальна особа за зберігання і утримання матеріальних засобів.
Таким чином, станом на момент проведення службового розслідування згідно з документами бухгалтерського обліку медичної служби у військовій частині НОМЕР_1 санітарний інструктор медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 є особою, відповідальною за зберігання наступного медичного майна: аптечка першої медичної допомоги загального призначення (США) - 45 штук вартістю 4994,31 грн. за одиницю; аптечка АМЗІ - 2 штуки вартістю 1837,96 грн. за одиницю; сумка-укладка медична для комплекту АМЗІ - 14 штук вартістю 167,00 грн. за одиницю; ножиці - 14 штук вартістю 44,00 грн. за одиницю.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 вказане вище майно медичної служби до медичної служби військової частини НОМЕР_1 не передавалося, будь-яку інформацію про місце знаходження вказаного медичного майна ОСОБА_1 в ході проведення службового розслідування не повідомила. Стосовно наявності у старшого сержанта ОСОБА_1 вказаного вище медичного майна остання повідомила, що таке майно у неї відсутнє та вона його не отримувала. Таким чином, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що загальна сума нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 складає 231373,87 грн. та виникла в результаті протиправної поведінки старшого сержанта ОСОБА_1 , що полягає в порушенні вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та проявляється в бездіяльності останньої, а саме не забезпечення надійного збереження майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 переданого їй під звіт для зберігання у період з 07.12.2018 року по 20.03.2019 року.
Відсутність майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 (нестача) була допущена ОСОБА_1 з необережності та полягає в недбалому ставленні ОСОБА_1 до ввіреного їй під звіт для зберігання майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , яке рахується за старшим сержантом ОСОБА_1 згідно даних бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 . Нестача майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 була допущена ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків санітарного інструктора медичного пункту військової части ни НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2019 року № 46, зокрема, в частині, що стосується ОСОБА_1 , за порушення статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено "Догану"; на підставі абзацу 6 пункту 13 розділу ІІІ постанови Верховної Ради України (№ 243/95-ВР від 23.06.1995 року) Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі на загальну суму 231373,87 грн.; начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 врахувати накладені стягнення на старшого сержанта ОСОБА_1 при нарахуванні грошового забезпечення за березень місяць 2019 року; помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи направити копію службового розслідування до військової прокуратури Ужгородського гарнізону та Ужгородського зонального відділу військової служби правопорядку для вирішення питання про наявність у діях старшого сержанта ОСОБА_1 ознак злочину.
Вважаючи службове розслідування упередженим, висновки службового розслідування необгрунтованими, а прийнятий за його наслідками наказ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани та притягнення до повної матеріальної відповідальності - протиправним, остання звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV; далі - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 551-XIV; далі - Дисциплінарний статут), Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (втратило чинність згідно із Законом України від 03.10.2019 року № 160-ІХ, чинне та в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 року № 1075-XI, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608.
Так, відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об'єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як передбачено ст.ст.26, 27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Додатково правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року № 300; далі за текстом Положення №300), згідно з п.п.3.1.7 якого у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року № 440 (далі - Інструкція №440) і визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням п.2 Інструкції № 440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Отже, приписами Інструкції №440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства, що є очевидно незастосовним відносно військовослужбовця, котрий повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст.11 Статуту внутрішньої служби.
Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст. ст. 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року № 608, чинний та в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №608).
За визначенням п. 2 розділу І Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування за фактами заподіяння державі матеріальної шкоди проводиться з дотриманням вимог Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР "Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі".
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Розділом ІІІ Порядку № 608 визначено порядок проведення службового розслідування.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п.1 розділу ІІІ Порядку № 608).
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (п.3 розділу ІІІ Порядку № 608).
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини (п. 1 розділу V Порядку № 608).
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п. 2 розділу V Порядку № 608).
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення (п. 3 розділу V Порядку № 608).
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити (п. 4 розділу V Порядку № 608).
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування (п. 5 розділу V Порядку № 608).
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 6 розділу V Порядку № 608).
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу (п. 1 розділу VІ Порядку № 608).
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (п. 2 розділу VІ Порядку № 608).
Так, як вже зазначено раніше, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 61 від 20.03.2019 року "Про призначення службового розслідування за фактом нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 ", заступником командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 у відповідності до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 608 від 22.11.2017 року, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16.07.1997 року було проведено службове розслідування за вище вказаним фактом.
За наслідками службового розслідування складено Акт з якого встановлено, що під час здавання старшим сержантом ОСОБА_1 посади санітарного інструктора медичного пункту військової частини НОМЕР_1 начальником медичної служби - начальником медичного пункту військової частини НОМЕР_1 страшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_2 було здійснено доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 рапортом вхідний № 516 від 20.03.2019 року про факт виявлення нестачі медичного майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , а саме 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США) та 16 аптечок АМЗІ.
В ході проведення службового розслідування було встановлено, що в фінансово-економічній службі військової частини НОМЕР_1 за старшим сержантом ОСОБА_1 станом на грудень місяць 2018 року рахувалося 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США) та 16 аптечок АМЗІ. Станом на березень 2019 року за старшим сержантом ОСОБА_1 відповідно до даних бухгалтерського обліку рахується аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США), 2 аптечки АМЗІ, 14 сумок-укладок медичних для комплекту АМЗІ, 14 ножиць.
В поясненнях, наданих в ході проведення службового розслідування 25.03.2019 року санітарний інструктор медичного пункту військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_1 вказує, що медичне майно згідно накладної на видавання військового майна у військовій частині НОМЕР_1 № 12 від 07.12.2018 року вона не отримувала, підпис у вказаній накладній їй не належить.
Виходячи з фактичних даних бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 та пояснення помічника командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 встановлено, що за старшим сержантом ОСОБА_1 рахується наступне майно медичної служби військової частини НОМЕР_1 , передане їй під звіт для зберігання:
- аптечка першої медичної допомоги загального призначення (США) - 45 штук вартістю 4994,31 грн. за одиницю. Загальна вартість 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США) складає 224743,95 грн.;
- аптечка АМЗІ - 2 штуки вартістю 1837,96 грн. за одиницю. Загальна вартість 2 аптечок АМЗІ складає 3675,92 грн.;
- сумка-укладка медична для комплекту АМЗІ - 14 штук вартістю 167,00 грн. за одиницю. Загальна вартість 14 сумок-укладок медичних для комплекту АМЗІ складає 2338,00 грн.;
- ножиці - 14 одиниць вартістю 44,00 грн. за одиницю. Загальна вартість 14 штук ножиць складає 616,00 грн.
При цьому суд констатує, що в ході розгляду справи, за наслідками проведеної за клопотанням позивача судово-почеркознавчої експертизи на вирішення якої поставлено питання чи виконаний підпис у накладній № 12 від 07.12.2018 року громадянкою ОСОБА_1 (позивачем) власноручно або іншою особою, спростовано твердження останньої про те, що підпис у загаданій накладній їй не належить.
Так, за висновком експерта № 4/275 від 30.09.2019 року, підпис у накладній № 12 від 07.12.2018 року у графі "Отримав (прийняв)" виконаний громадянкою ОСОБА_1 .
З наведеного випливає, що ОСОБА_1 була матеріально-відповідальною особою за передане їй для зберігання майно медичної частини згідно накладної № 12 від 07.12.2018 року.
Як вбачається зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2019 року № 46, в ході проведення службового розслідування було встановлено, що нестача майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 складає: аптечка першої медичної допомоги загального призначення (США) - 45 штук вартістю 4994,31 грн. за одиницю. Загальна вартість 45 аптечок першої медичної допомоги загального призначення (США) складає 224743,95 грн.; аптечка АМЗІ - 2 штуки вартістю 1837,96 грн. за одиницю. Загальна вартість 2 аптечок АМЗІ складає 3675,92 грн.; сумка-укладка медична для комплекту АМЗІ - 14 штук вартістю 167,00 грн. за одиницю. Загальна вартість 14 сумок-укладок медичних для комплекту АМЗІ складає 2338,00 грн.; ножиці - 14 одиниць вартістю 44,00 грн. за одиницю. Загальна вартість 14 штук ножиць складає 616,00 грн.
Загальна сума нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 складає 231373,87 грн.
Вина старшого сержанта ОСОБА_1 полягає у порушенні вимог ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої на кожного військовослужбовця покладається обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, порушенні ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконаних завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними постановами, порадниками, положеннями, інструкціями та проявляється в відсутності контролю за ввіреним їй під звіт для зберігання медичним майном.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну під час виконання ними службових обов'язків визначає Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (втратило чинність згідно із Законом України від 03.10.2019 року № 160-ІХ, чинне та в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 243/95).
Відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.
Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 2 Положення № 243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Згідно із п. 10, 11 розділу II Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов'язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнено військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди. Отже чітко визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.
Так, як вбачається зі спірного наказу, в даному випадку, прямою дійсною шкодою, заподіяною військовій частині є відсутність (нестача) вказаного майна медичної служби, відповідальність за зберігання якого несе старший сержант ОСОБА_1 згідно даних бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 .
З отриманих пояснень в ході службового розслідування та наявних у військовій частині НОМЕР_1 документів встановлено, що протиправна поведінка старшого сержанта ОСОБА_1 полягає в бездіяльності останньої, а саме не збереженні майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , переданого їй під звіт для зберігання у період з 07.12.2018 року по 20.03.2019 року.
Протиправна поведінка ОСОБА_1 , а саме не збереження майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 (бездіяльність) переданого їй під звіт для зберігання призвела до заподіяння прямої дійсної шкоди - нестачі майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 .
Відсутність майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 (нестача) була допущена старшим сержантом ОСОБА_1 з необережності та полягає в неналежному ставленні старшого сержанта ОСОБА_1 до ввіреного їй під звіт для зберігання майна медичної служби військової частини НОМЕР_1 , яке рахується за старшим сержантом ОСОБА_1 станом на призначення службового розслідування за даним фактом.
При цьому, суд зазначає, що в акті службового розслідування наведено внаслідок яких конкретних винних протиправних дій позивача настала пряма дійсна шкода.
Також, проведеним службовим розслідуванням встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та фактом нестачі медичного майна, а також вини ОСОБА_1 в завданні прямої дійсної шкоди за фактом нестачі медичного майна, яке було отримано на відповідальне зберігання старшим сержантом ОСОБА_1 .
Відтак, відповідачем доведено заподіяння шкоди саме позивачем через її протиправні дії, встановлено вину позивача та причинний зв'язок між її протиправними діями і настанням шкоди.
Отже, відповідачем доведено наявність підстав та умов для притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності, встановлених п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (втратило чинність згідно із Законом України від 03.10.2019 року № 160-ІХ, чинне та в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин).
Суд зазначає, що хоча ухвалення відповідного рішення щодо покладання на особу обмеженої матеріальної відповідальності і перебуває у площині дискреційних повноважень відповідного командира (начальника), таке рішення повинно бути обґрунтованим і відповідати вимогам закону, а адміністративний суд, в порядку судового контролю зобов'язаний надати цьому рішенню оцінку, в тому числі в аспекті законності та обґрунтованості.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене рішення в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності відповідач діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим вимоги позивача про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2019 року № 49 "Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна медичної частини" у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Що стосується доводів позивача про протиправність спірного наказу в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення "догани" стало порушення ОСОБА_1 ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що проявилося у відсутності контролю за ввіреним їй під звіт для зберігання медичним майном.
З аналізу фактичних обставин та положень ст. ст.97,98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, судом встановлено, що жодних порушень під час накладання дисциплінарного стягнення на позивача не відбулося, оскільки позивач особисто повідомлявся про накладене стягнення, що і вимагає вказана стаття.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду, відповідно до вимог ст.86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командиром позивача враховувалися характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та інші обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до приписів ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За правилами ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем доведено наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.03.2019 року № 49 "Про результати службового розслідування за фактом нестачі майна медичної частини", відповідно, підстав для задоволення позовних вимог не має.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач пов'язує з протиправністю накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідно до оскарженого наказу відповідача. В той же час, за наслідками розгляду даної адміністративної справи суд дійшов висновку про обгрунтованість спірного рішення та застосування до позивача дисциплінарного стягнення, відтак, в задоволенні вимоги позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
При цьому, суд констатує, що в зв'язку з перебуванням головуючого у справі - судді Рейті С.І. на лікарняному в період з 11.12.2020 року по 24.12.2020 року повний текст судового рішення виготовлено 28.12.2020 року.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті