24 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/4771/19
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в її інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.04.2018 вх.№9205/19, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області, яка призвела до не нарахування та невиплати їй та її трьом неповнолітнім дітям з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області провести їй та її трьом неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної зарплати встановленої Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона та її неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, вони проживають в місті Коростень Житомирської області, яке Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. У зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, яким відновлено дію статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач вважає, що вона та її неповнолітні діти мають право на отримання щомісячної грошової допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Однак відповідач відмовив їй у нарахування та виплаті вказаної соціальної допомоги у зв'язку відсутністю в Державному бюджеті України коштів, передбачених на відповідні виплати. Позивач вважає таку відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області у виплаті їй та її неповнолітнім дітям щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, протиправною, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою від 22 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/4771/19 за правилами спрощеного позовного провадження проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.
Крім того, 22 квітня 2019 року судом прийнято ухвалу, якою зупинено провадження в адміністративній справі № 240/4771/19 до набрання чинності рішеннями Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/56/18 (№240/4946/18).
17 травня 2019 року до суду надійшов відзив Управління праці та соціального захисту населення виконкому Коростенської міської ради Житомирської області на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування такої позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 та її неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не перебувають на обліку в управлінні, як отримувачі щомісячної грошової допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З пакетом документів та із заявою про призначення вищезазначеної допомоги позивач до управління не зверталась (а.с.33).
Ухвалою від 28 січня 2020 року провадження у справі № 240/4771/19 було поновлено.
06 травня 2020 року суд виніс ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду належних доказів перебування її та її неповнолітніх дітей на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області.
20 липня 2020 року до суду на виконання вимог ухвали від 06.05.2020 надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви з доданим до неї листом Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 14.05.2020 №5160/19.4, який містив інформацію щодо не перебування позивача та її неповнолітніх дітей на обліку в зазначеному управлінні.
Ухвалою від 23 липня 2020 року продовжено розгляд адміністративної справи №240/4771/19.
Згідно положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 має статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_1 від 17.02.2006 (а.с.13), а неповнолітні діти ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) мають статус дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченнями серії НОМЕР_2 від 16.08.2006 (а.с.14), серії НОМЕР_3 від 10.01.2013 (а.с.16) та серії НОМЕР_4 від 13.10.2015 (а.с.15).
Позивач та її неповнолітні діти проживають в місті Коростень Житомирської області, яке Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
08.02.2019 року позивач звернувся із заявою до Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області відповідно до Закону "Про звернення громадян", в якій просила повідомити чи проводилась їй та її неповнолітнім дітям з 17.07.2018 року виплата щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченого ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 26.02.2019 №776/19.5 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що паспортом бюджетної програми за КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» управлінню у 2018 році не передбачались та у 2019 році не передбачено видатки по статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а томі підстав для нарахування та виплати їй та її неповнолітнім дітям щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства немає (а.с.9).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати їй та її неповнолітнім дітям вказаної допомоги протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до положень статті 37 цього Закону (в редакції, чинній з 09.07.2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 року, статтю 31, 37, 39 та 45 Закону № 796-XII виключено.
Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 року підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 року відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто остання з 17.07.2018 року є чинною.
Згідно висновків Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в рішенні від 21.01.2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року), при цьому, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно інформації, вказаної в листі виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 14.05.2020 №5160/19.4 (а.с.44), ОСОБА_1 та її неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до 2015 року на обліку в управлінні, як отримувачі допомоги, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не перебували.
Водночас, відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 ( 1146-2002-п ) «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги».
Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (далі - Закон), звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №117 ( 117-2003-п ).
Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
У разі зміни категорії постраждалої особи або її посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців.
У разі зміни місця реєстрації або місця роботи громадянин для отримання виплати за новим місцем реєстрації або місцем роботи подає протягом трьох місяців заяву та довідку про отримані виплати (нарахування).
Разом з тим, як слідує з матеріалів адміністративної справи ОСОБА_1 до звернення з даним позовом до суду з відповідною заявою про призначення та виплату їй та її та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до відповідача не зверталася.
Позивачем до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів того, що нею вживались заходи, визначені Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, спрямовані на реалізацію її права та права її неповнолітніх дітей на отримання вказаної допомоги. Доказів подання заяви до відповідача про призначення встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» допомоги, як того вимагає Порядок № 936, суду не надано.
Заява від 08.02.2019 №К-79/19.5, відповідь на яку була надана відповідачем у листі від 26.02.2019 №776, не може бути розцінена судом як заява про призначення допомоги встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як того вимагає Порядок № 936, оскільки позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в порядку Закону України "Про звернення громадян".
Підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов'язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 та її неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 01.01.2015 на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, як отримувачі щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не перебували, із заявами про призначення їм такої допомоги в період з 17.07.2018 по дату звернення з даним позовом до суду до відповідача не звертались, підстав для зобов'язання Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячної грошової, встановленої ст.37 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - немає.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) в її інтересах та в інтересах її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (вул. Шевченка, 8, м.Коростень, Житомирська область, 11500; код ЄДРПОУ 03192709) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович