Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2020 р. Справа№200/9976/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до тексту якого позивач просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01.01.2020;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2020 з урахуванням проведених виплат.
Позов мотивовано нижчевикладеним.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , у зв'язку із звільненням з військової служби, наказом відповідача від 28.02.2020 №97-ос ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення, остаточною датою проходження військової служби визначено 01.03.2020.
Відповідачем при звільненні здійснено нарахування та виплата компенсації вартості не отриманого речового майна у період проходження служби.
З метою з'ясування правильності нарахування вищевказаної компенсації позивач 25.08.2020 звернувся до відповідача із письмовим зверненням. У відповідь на вищевказане звернення листом відповідача, листом від 11.09.2020 №705/8719 повідомлено, що розрахунок компенсації вартості неотриманого речового майна здійснювався за цінами станом на дату виникнення права на таке майно. Розмір компенсації виплачено у сумі 14 238,02 грн. Позивач вважає, що порушення права полягає у розрахунку грошової компенсації за закупівельними цінами минулих років а не станом на 01.01.2020.
Відповідач надав до суду відзив згідно змісту якого у задоволенні вимог просив суд відмовити. Також вказав, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, аргументуючи це таким.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно» (далі - Постанова).
Відповідно до п.3-5 постанови КМ України від 16.03.2016 №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.
Важливим є той факт, що у Постанові №178 немає чіткого визначення цінової політики здійснення нарахування. Тому, слід дійти до висновку, що законодавець делегував дані повноваження кожній структурі відповідно для відпрацювання чіткого алгоритму виплати грошової компенсації за речове майно, якими безпосередньо у Державній прикордонній службі України є накази АДПСУ від 11.02.2017 №33, від 06.01.2018 №30 та від 30.01.2019 №21.
Відповідач звернув увагу суду, що у даних спірних правовідносинах необхідно враховувати п.5 Постанови з прив'язкою до п. 3 вказаної Постанови.
При нарахуванні грошової компенсації за окремим видами речового майна, необхідно обов'язково враховувати такі складом як момент виникнення права на отримання майна, норму належності, термін експлуатації, ціна на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін який минув з останнього моменту отримання предмети речового майна.
З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем надано відповідь на відзив, яка надійшла суду 23.12.2020, де висловлено не згоду із зазначеним у відзиві із посиланням на таке.
Встановлювати порядок грошової компенсації - це виключна компетенція Кабінету Міністрів України.
Встановивши у наказі МВС №1132 інші (додатковії правила поведінки, які не передбачені постановою КМУ №178, Міністерство внутрішніх справ фактично вийшло за межі своєї компетенції, а тому приписи абзацу другого пункту 10 Інструкції №1132. судом не повинні братись до уваги.
Приписи Порядку №178 визначають тільки те, що відповідач, при нарахуванні компенсації, повинен застосувати закупівельну вартість речового майна, яка для нього розрахована Адміністрацією Держприкордонслужби України станом на 01 січня поточного року, що фактично відповідачем зроблено не було.
Актом Кабінету Міністрів України визначено, що речова служба відповідача готує довідку виходячи із закупівельної вартості речового майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби, станом на 1 січня поточного року, то застосовувати закупівельні ціни, минулих років є неприпустимим.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань щодо розгляду справи із повідомленням (викликом) сторін суду не надходило, з огляду на що, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у органах Державної прикордонної служби України та у 2020 році був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.
Згідно наказу відповідача від 15.05.2020 №252-ос «Про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно звільненим у запас», позивачу здійснено виплату грошової компенсації за неотримане протягом служби речове майно у розмірі - 14 238,02 грн.
З метою з'ясування за якими цінами здійснено нарахування та виплата грошової компенсації, зокрема, чи застосовувались при нарахуванні компенсації закупівельна вартість речового майна станом на 01.01.2020, позивач 25.05.2020 звернувся до відповідача із письмовим зверненням.
Відповідачем 14.09.2020 за №8719 надано відповідь на запит та «Довідку-розрахунок №13 на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, а також витяг з наказу відповідача від 15.05.2020 №252-ос.
З наданої відповідачем відповіді та доданих до них документів, позивачем встановлено, що при здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем використано показники за цінами минулих років, а не 2020 року в якому звільнений позивач.
Не погоджуючись з вказаним вище, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, з приводу яких виник спір, регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до статті 9-1 вказаного Закону продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 3-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби.
Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Відповідно до Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої відповідними структурами станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Таким чином, з огляду на те, що позивача було виключено із списків військової частини у 2020 році довідка про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу повинна була видаватися на підставі закупівельної вартості такого майна станом на січень 2020 року.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання компенсації виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, а саме 2020 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 809/1488/16, від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18, від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, яка відповідно до вимог ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2020 року.
Суддя І.В. Буряк