Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2020 р. Справа№200/8507/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі:
секретаря судового засідання - Гуменної В.П.,
представника позивача - Олійникова С.І.,
представниці відповідача - Ярової С.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-331648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно відомостей, наведених у акті перевірки, відповідач підтверджує надання ФОП ОСОБА_1 саме послуг з тимчасового розміщення відрядженим. Жоден епізод з надання послуг не містить відомостей про здійснення діяльності, пов'язаної з орендою нерухомості. Незважаючи на це, відповідач робить безпідставний, на думку позивача, висновок про надання позивачем саме послуг з оренди житла на суму 363 560, 00 грн у зв'язку з чим анулює реєстрацію позивача платником єдиного податку. Позивач звертає увагу на те, що він не надавав жодній особі послуг з оренди житла. Його клієнти - фізичні особи (у тому числі особи у відрядженні), отримували у нього послуги з тимчасового розміщення (проживання). Таке проживання тривало від однієї до декількох діб. Будь-які договори з оренди нерухомого майна позивачем не укладались. Вказане підтверджується відомостями з акту та документами, доданими до позовної заяви. Окремо позивач зауважує, що спірне рішення № 48/05-99-55- 331648204053 від 27.08.2020 про анулювання реєстрації платником єдиного податку, прийнято відповідачем через сім місяців після складання акту перевірки. З огляду на наведене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 48/05-99-55-331648204053 від 27.08.2020 про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрації платником єдиного податку, а також зобов'язати відповідача скасувати запис у реєстрі платників єдиного податку про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку другої групи з 01.04.2018.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди, відповідач зазначає, що в рамках проведеної перевірки виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на другій групі платників єдиного податку, а саме встановлено, що позивач здійснював посередницькі послуги з надання в оренду нерухомого з майна, та житлових приміщень, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів юридичним підприємствам, які не є платниками єдиного податку. З огляду на наведене, представник податкового органу вважає, що спірне рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 21.09.2020 суд залишив без руху позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії. Надав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову в розмірі 2 102, 00 гривні.
05.10.2020 суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/8507/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/8507/20-а визначив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання по справі на 04.11.2020 року о 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 04.11.2020 суд клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , - задовольнив. Відклав підготовче засідання по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії до 12-00 год. 02.12.2020 року.
02.12.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд по суті на 12 год 35 хв 23.12.2020, про що виніс відповідну ухвалу.
На судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, а представниця відповідача відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 42).
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, зареєстрований за адресою: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів (т.1 а.с.63-64).
31.01.2020 контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2017 по 30.07.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 19.12.2017 по 30.07.2018.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 136/05-99-33-06/ НОМЕР_1 від 31.01.2020 (т.1 а.с. 4-24).
Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 , зокрема,:
пп.2 п.291.4, п.п. 291.5.3, п. 291.5, ст.291, абз. 5) п.293.4 ст.293, пп.3 п.293.8 ст.293, п. 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, у разі порушення умов перебування на другій групі платників єдиного податку, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по єдиному податку за 2018 рік у сумі 54 534, 00 грн.
Позивачем було надіслано на ім'я в.о. начальника Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення на акт перевірки № 136/05-99-33-06/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.25-28), які за результатами розгляду залишені без задоволення, відповідно до листа від 03.03.2020 № 18804/10/05-99-33-06 (т.1 а.с.29-36).
У зв'язку з виявленими порушеннями контролюючим органом було прийнято рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрації платником єдиного податку (т.1 а.с.39).
Вказане рішення було направлено на адресу позивача, відповідно до листа від 28.08.2020 № 68556/10/05-99-55-33 (т.1 а.с. 37-38).
Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01 січня 2011 року.
Пунктом 299.1 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Згідно з пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:
1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;
4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;
5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2019 у справі № 826/7216/17.
Підставою для анулювання свідоцтва слугувало надання позивачем, на переконання відповідача, послуг з оренди нерухомості юридичним особам.
Так, відповідно до акту перевірки встановлено, що згідно з відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2018 по 30.07.2018 СО-ПП ОСОБА_1 отримав дохід від юридичних осіб, за ознакою «157». Відповідно до отриманих відповідей від юридичних осіб, не платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з проживання (оренда житла) фахівцям підприємств, які знаходились у службовому відрядженні. При цьому, ОСОБА_1 при наданні послуг проживання в адрес працівників підприємств, отримував накази на відрядження від фахівців підприємств та не сплачував туристичний збір. Таким чином, ОСОБА_1 був освідомлений, що вони знаходяться у службовому відрядженні та фактично вчиняють цивільно-правові дії для потреб підприємств, від імені підприємств та за рахунок підприємств.
На думку податківців, фахівці підприємств, знаходячись у службовому відрядженні та купуючи послуги з проживання в готелі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , фактично вчиняли цивільно-правові дії для потреб підприємств, від імені підприємств та за рахунок підприємств. Таким чином, головними дійовими особами в цій ситуації були підприємства - покупці і підприємець - продавець. Підприємства виплатили дохід, а отже, зобов'язані були виконати функції податкового агента. Той факт, що гроші підприємцю були сплачені працівниками підприємства, тобто фізичними особами, які не є податковими агентами, у цьому випадку ролі не грає. Підприємства відобразили виплату доходу ФОП ОСОБА_1 у формі № 1ДФ. Такому доходу присвоюють ознаку «157».
Водночас, суд не погоджується із даною позицією відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України однією з умов перебування фізичних осіб - підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам даного податку та/або населенню.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, нормами законодавства передбачено, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох зобов'язань: правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник має право вимагати виконання цього обов'язку, та правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Суд зауважує, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, витрати на відрядження можуть бути включені до складу загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут або інших операційних витрат.
З урахуванням норм пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України витрати на відрядження, понесені фізичною особою, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, підлягають відшкодуванню в межах фактичних витрат на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
При цьому зазначені витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Враховуючи зазначене, якщо фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи надає послуги відповідно до договору, яким визначено, що замовником є фізична особа, яка підписує акт виконаних робіт, але вартість виконаних послуг для фізичної особи у подальшому оплачує юридична особа, яка не є платником єдиного податку, то такий підприємець не порушує вимоги Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що позивачем були надані послуги саме фізичним особам. Вказане підтверджено доказами, які були надані до суду та використані під час перевірки, а саме: квитанціями до прибуткового касового ордеру, рахунками, чеками (т.1 а.с.114-116, 123-125, 132-134, 141-143, 151,1 54, 156, 179-181, 184, 186-188, 190, 202, 206, 220, 224, 225, 228, 233,-235, 241-242, т.2 а.с. 4-6, 11-12, 17-19, 23, 28-30, 36-37, 47-53, 62-68, 86-88, 90-91, 94-97, 101-102, 106-127,129-134, 139, 143-161).
Отже, на переконання суду, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не порушено умови перебування на другій групі платника єдиного податку.
Доказів надання послуг юридичним особам, здійснення з останніми безпосередніх розрахунків, а також укладання договорів податковим органом до суду не надано.
Поряд з цим, суд також вважає помилковою позицію відповідача щодо надання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг з оренди нерухомості, з огляду на наступне.
Дійсно, передачу житлового приміщення в користування відрядженій особі (іншій особі) можна розглядати або як операцію найму (оренди), або як послуги з тимчасового розміщення (проживання). Річ у тому, що законодавство розмежовує ці види діяльності, а також висуває різні вимоги до таких договорів.
Надання послуг з тимчасового розміщення регулюється Порядком № 297, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року (далі - Порядок № 297).
Визначення послуг з тимчасового розміщення (проживання) наведено в п. 3 Порядку № 297, а саме це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі в засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.
При цьому об'єкти для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі - засоби розміщення) поділяють на:
колективні засоби розміщення із загальною кількістю місць 10 чи більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні та за які справляється плата за встановленими цінами;
індивідуальні - житло, в якому за плату чи безкоштовно надається обмежена кількість місць (менше 10). У такому об'єкті одиниці розміщення (кімнати, житло) має бути відокремлено одна від одної.
Суд звертає увагу, що в п. 4 Порядку № 297 зазначено, що не відносять до послуг з тимчасового розміщення (проживання) розміщення осіб, з якими укладається договір про наймання житла на строк, що перевищує один місяць (для курортів строк визначається місцевими органами виконавчої влади).
Тобто якщо житло проживаючим буде використовуватися більше цього терміну, то це не є тимчасовим розміщенням (проживанням) і такі відносини слід оформляти договором найму (оренди) житла.
Чинним законодавством не передбачено обов'язкового укладення договору надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) в письмовій формі. Тому згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України за бажанням сторін такий договір укладається або в письмовій, або в усній формі.
Водночас, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає чи зобов'язується передати другій стороні (наймачу) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Правове підґрунтя укладення договору найму (оренди) житла визначено главами 58 і 59 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 811 Цивільного кодексу України договір найму житла укладається в письмовій формі. А це передбачає складання письмового договору, в якому застерігаються істотні умови договору, такі, як:
- строковість - важливо встановити строк найму, якщо його не встановлено, то договір вважається укладеним на п'ять років (ст. 821 Цивільного кодексу України);
- платність - слід застерегти розмір плати за користування житлом (наприклад, плата за кожну добу, півдоби, погодинно; ст. 820 Цивільного кодексу України);
- поворотність - оперативна оренда передбачає повернення предмета оренди наприкінці строку договору.
Отже, в даному випадку податковим органом не доведене укладання між позивачем та його контрагентами договорів найму житла.
З документів, що були використані під час перевірки не вбачається надання ОСОБА_1 послуг саме з оренди житла.
У наявних в матеріалах справи доказах чітко відображено, що позивачем було надано послуги з тимчасового розміщення у відповідних засобах розміщення.
Суд зауважує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних, поданих платником податків доказів, платник податків відповідно до встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Суд зауважує, що жодним доказом, які були надані відповідачем, не підтверджено надання позивачем послуг з оренди нерухомості, а отже, на переконання суду, спірне рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 про анулювання реєстрації платником єдиного податку не відповідає критеріям, що визначені ст.2 КАС України.
Крім того, суд наголошує, що спірне рішення винесено через сім місяців після виявлення контролюючим органом порушення, чим, на думку суду, порушено принципи правової визначеності та розумності строків.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрації платником єдиного податку.
Крім того, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача скасувати запис у реєстрі платників єдиного податку про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку другої групи з 01.04.2018 року, з огляду на те, що вказана вимога є похідною від скасування спірного рішення.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з такого.
Позивачем на виконання ухвали суду від 21.09.2020 було сплачено судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн (а.с.47).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправним та скасування рішення № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області № 48/05-99-55-33-1648204053 від 27.08.2020 “Про анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 реєстрації платником єдиного податку”.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області скасувати запис у реєстрі платників єдиного податку про анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи з 01.04.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.12.2020.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка його подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб