Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2020 р. Справа№200/10152/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 листопада 2020 року позивач, ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) про визнання дій щодо несплати пенсії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року протиправними та зобов'язання сплатити не отриману пенсію за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року.
В обґрунтування позову зазначив, що він перебуває на обліку в управлінні, як внутрішньо переміщена особа. Пенсійні виплати не отримував з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно. З листопада 2018 року пенсійні виплат були поновлені. Вважає, що таким чином порушено право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 05.11.2020 року адміністративний позов залишений без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
23.11.2020 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 30.11.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представником відповідача був наданий через відділ діловодства та документообігу суду відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні. У зв'язку з надходженням інформації щодо тривалої відсутності за місцем проживання позивачу з 01.05.2018 року призупинено виплату пенсії. В жовтні 2018 року до управління надійшло рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних витрат внутрішньо переміщеним особам №100 від 27.09.2018 року та було прийнято рішення про поновлення виплати пенсії позивачу з листопада 2018 року. Вказав, що позивач не вчинив необхідних дій для реалізації права на отримання належних йому сум пенсійних, тому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.11.2016 року №25793 (а.с.9).
Позивач перебуває на обліку в Волноваському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
Позивач відповідно до Закону України «Про звернення громадян» звернувся до відповідача із зверненням щодо виплати пенсії.
01.09.2020 року відповідачем надана відповідь №253-263/Ш-02/8-0576/20, у якій вказано про те, що станом на 01.05.2018 року виплата пенсії позивачу була призупинена відповідно до пп.4,5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365. Сума нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з травня 2018 року по жовтень 2020 року включно складає 20096,80 грн. Поточні виплати проводяться з листопада 2018 по теперішній час. Вказано, що суми пенсії, що не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.9).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені 1 ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що виплату пенсії позивачу було призупинено з травня 2018 року по жовтень 2018 відповідно до пп.4,5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.
Разом з тим, така підстава для не виплати пенсії позивачу за спірний період не передбачена частиною першою статті 49 Закону № 1058.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для такого призупинення.
Суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлені законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.
В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Призупинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд при розгляді справи № 805/402/18-а.
З огляду на наведене дії суб'єкта владних повноважень щодо невиплати пенсії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно підлягають визнанню протиправними, а порушені права захисту шляхом зобов'язання відповідача сплатити не отриману пенсії за спірний період.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.7).
У зв'язку з тим, що позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 840,80 грн., тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача - суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) про визнання дій щодо несплати пенсії за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року протиправними та зобов'язання сплатити не отриману пенсію за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року - задовольнити.
Визнати протиправними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно.
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) сплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) не отриману пенсію за період з травня 2018 року по жовтень 2018 року включно.
Стягнути з Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ:42169496, місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вулиця Обручева, 17) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.А. Мозговая