Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 грудня 2020 р. Справа№200/10485/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві
про: зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 17374,89 грн. згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 17374,89 грн. згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.09.2020 року між нею та ТОВ «КУА» Крістал Ессет Менеджмент» укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, відповідно до якого нею набуто право власності на нерухоме майно загальною площею 73,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальної вартості 1737458,77 грн. Позивач зазначає, що нею при укладанні договору купівлі - продажу згідно вимог п. 15-1 Постанови КМУ від 03.11.1998 року № 1740 «Про затвердження порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в суму 17374,89 грн. згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року. Позивач зазначає, що згідно п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які купують нерухоме майно вперше, звільняються від сплати відповідного збору. Позивач вказує, що нерухоме майно нею було придбано вперше, у зв'язку з чим керуючись вимогами п. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 15-1 Постанови КМУ № 1740 він 03.09.2020 року звернулася до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при укладанні договору купівлі - продажу нерухомого майна. Однак, відповідач листом від 05.11.2020 року № 2600-0603-8/157657 відмовив їй у поверненні коштів та зазначив, що для встановлення правових підстав для повернення коштів збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна в сумі 17374,89 грн. рекомендовано звернутись до суду. Позивач вважає дану відмову відповідача незаконною та необґрунтованою, оскільки порушують її права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Вказаною ухвалою суд надавав позивачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для надання відзиву на позовну заяву.
На адресу відповідача рекомендованим листом з повідомлення направлена ухвала суду від 16 листопада 2020 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача 23.11.2020 року.
Станом на 28 грудня 2020 року відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву або клопотання про продовження процесуальних строків для надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Третя особа суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог суду не надала.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 19-20).
З матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу квартири від 17.09.2020 року, відповідно до якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність від продавця (купує) квартиру АДРЕСА_2 , і оплачує її вартість за ціною та у порядку, передбаченому договором (а.с. 9-12).
Згідно п. 7 вказаного договору визначено, що загальна ціна продажу квартири, яка відчужується за цим договором, визначена сторонами у розмірі 1737458,77 грн. без ПДВ.
Під час укладення договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 17374,89 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 16.09.2020 року № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 (а.с. 16).
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 15.10.2020 року, відповідно до якої просив повернути безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при укладанні договору купівлі - продажу нерухомого майна.
Листом № 2600-0603-8/157657 від 05.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника позивача про те, що згідно для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі - продажу нерухомого майна в сумі 17374,89 грн. рекомендовано звернутися до суду (а.с. 17-18).
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі по тексту - Порядок № 1740) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм слідує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 5 вказаного Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
Згідно з абз. 5, 8 п. 5 Порядку № 787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Згідно з п. 10 Порядку № 787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Як встановив суд, факт придбання позивачем квартири у власність за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17.09.2020 року, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за № 1589.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 06.11.2020 року, копія якої міститься в матеріалах справи, відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, ніж придбаної нею квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.
Отже, згідно зазначеного реєстру зареєстрованим на підставі договору купівлі-продажу за позивачем об'єктом нерухомого майна є лише квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за придбання якої нею сплачено спірний пенсійний збір у розмірі 17374,89 грн.
Суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмові у поверненні коштів та визначення необхідності звернення до суду для встановлення правових підстав щодо повернення коштів, оскільки чинним законодавством передбачено, що у разі придбанням особою житла вперше збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу не сплачується.
Суд звертає увагу, що вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 802/1566/17-а, від 04.04.2019 року у справі № 819/1553/17, від 02.04.2019 року у справ № 819/806/17, від 23.03.2019 року у справі № 819/830/17, від 30.01.2018 року у справі №819/1498/17, від 31.01.2018 року у справі №819/1667/17, від 14.02.2018 року у справі №826/23087/15, від 20.02.2018 року у справі №819/1730/17, від 20.03.2018 року у справі №819/1249/17, від 19.06.2018 року у справі №607/14722/16-а, від 21.08.2018 року у справі №819/963/17, від 10.09.2018 року у справі №819/1012/17, від 28.11.2018 року у справі №813/1126/17, від 13.12.2018 року у справі №813/969/17.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.
Отже, судом встановлено, що позивач 17.09.2020 року вперше придбала нерухоме майно (квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 17374,89 грн.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 17374,89 грн. під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 17.09.2020 року, а тому вказана сума коштів підлягає поверненню позивачу.
Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 17374,89 грн. згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 17374,89 грн. згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Державної Казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 17374,89 грн. згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) сформувати та подати до Головного управління Державної Казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 17374 (сімнадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 89 копійок згідно квитанції № 3ХКХ-3880-СВМР-А5Х1 від 16.09.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053) суму судових витрат у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Олішевська