Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 грудня 2020 р. Справа№200/9609/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1021 від 14.08.2020 року про відмову в переведенні на пенсію за віком;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.08.2020 року про переведення з одного виду пенсії на інший та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та 13.08.2020 року звернувся до відповідача із заявою, яка була зареєстрована за №3208, про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав рішення відповідача від 14.08.2020 року про відмову в переведенні на пенсію за віком, мотивоване тим, що період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , яка розміщувалась на території Семипалатинського випробувального ядерного полігону, яка відноситься до зони підвищеного радіаційного ризику, у період з 19.05.1985 року по 11.06.1987 року, становить - 2 роки 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач стверджує, що має пільги по виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку, а тому вважає рішення відповідача неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив про ти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, аналогічних наведеним у спірному рішенні №3208, зазначивши про відсутність у позивача права на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із тим, що період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , яка розміщувалась на території Семипалатинського випробувального ядерного полігону, яка відноситься до зони підвищеного радіаційного ризику, у період з 19.05.1985 року по 11.06.1987 року, становить - 2 роки 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивачем до суду подана відповідь на відзив, та письмові пояснення, в яких позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та відноситься до категорії осіб зазначених у п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року, позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, отже, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Згідно із паспортом громадянина України, Серія: НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС (категорії 3) серія: А, № НОМЕР_3 , виданого Донецькою обласною державною адміністрацією 13.03.2009 року, позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Посвідчення видане безстроково. В посвідченні зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з числа осіб, які працювали у зоні відчуження протягом 1986 року з 1 липня по 31 грудня від 1 до 5, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у період з 19 травня 1985 року по 15 червня 1987 року у Військовій частини НОМЕР_1 .
Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Республіки Казахстан від 09.01.2009 року встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 у період з 1985 - 1987 року дислокувалась на території Семипалатинського випробувального ядерного полігону - Семипалатинськ-22, в районі населених пунктів Молдари (Курчатов), Семипалатинської області. На підставі ст. 7 Закону Республіки Казахстан «Про соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок ядерних випробувань на Семипалатинському ядерному полігоні» - Семипалатинськ-22, Молдари (Курчатов) Семипалатинської області відноситься до зони підвищеного радіаційного ризику з дозою впливу на населення від 7 до 35 бєр за весь період випробувань. Особовий склад військової частини 77191 приймав участь у військово-будівельних роботах по забезпеченню ядерних випробувань на Семипалатинському випробувальному ядерному полігоні.
13.08.2020 року позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області із заявою, яка була зареєстрована за №3208, про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 14.08.2020 року про відмову в переведенні на пенсію за віком, за наслідками розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 13.08.2020 року №3208, йому було відмовлено у переведенні з одного виду пені на інший, у зв'язку із тим, що період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , яка розміщувалась на території Семипалатинського випробувального ядерного полігону, яка відноситься до зони підвищеного радіаційного ризику, у період з 19.05.1985 року по 11.06.1987 року, становить - 2 роки 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначено, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Позивач переконаний, що відноситься до категорії осіб зазначених у п. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким передбачено, що учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 14 Закону № 796-ХІІ, громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України 11 серпня 2018 року прийнято постанову № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.
Відповідно до п. 2, 3, 3-1 вищезазначеної постанови КМУ затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов'язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.
Дозволено до 1 січня 2019 р. використовувати для видачі громадянам усіх категорій, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», раніше виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71), від 21 серпня 2001 р. № 1105 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 34, ст. 1592).
Установлено, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 та 3), особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), потерпілого від Чорнобильської катастрофи (серія Г), дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (серія Д), дружини (чоловіка), опікуна дітей померлого громадянина із числа (ліквідаторів, потерпілих), смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, видані за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 р. № 501 "Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗП України, 1992 р., № 10, ст. 245), від 20 січня 1997 р. № 51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 71) та від 21 серпня 2001 р. № 1105 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 34, ст. 1592), є дійсними до заміни їх в установленому порядку.
Згідно посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС (категорії 3) серія: А, №139984, виданого Донецькою обласною державною адміністрацією 13.03.2009 року, позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС. Посвідчення видане безстроково. В посвідченні зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з числа осіб, які працювали у зоні відчуження протягом 1986 року з 1 липня по 31 грудня від 1 до 5, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів.
Статтею 15 Закону №796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-XII.
Зазначеним особам пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
п. 1 Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС :
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років.
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років.
які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.
п. 2 Потерпілі від Чорнобильської катастрофи:
- евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році -10 років.
- евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році - 8 років.
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
- особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями - 2 роки.
Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Як вбачається зі спірного рішення відповідача від 14.08.2020 року про відмову в переведенні на пенсію за віком, позивачеві було відмовлено у переведенні на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із тим, що період служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 , яка розміщувалась на території Семипалатинського випробувального ядерного полігону, яка відноситься до зони підвищеного радіаційного ризику, у період з 19.05.1985 року по 11.06.1987 року, становить - 2 роки 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено надання пенсій потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Однак, позивачем вважає, що він має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до п. 1 ст. 55 Закону №796-XII, а не п. 2 ст. 55 Закону №796-XII, а саме зі зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Суд зазначає, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону, згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема:
посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями)
(при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Суд зазначає, що позивачем до пенсійного органу було надане посвідчення - Учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС (категорії 3) серія: А, №139984, від 13.03.2009, згідно із яким ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, в якому зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( у редакції від 19.12.1991 року із змінами і доповненнями від 01.07.1992 року) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з числа осіб, які працювали у зоні відчуження протягом 1986 року з 1 липня по 31 грудня від 1 до 5, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів.
Тобто, згідно із представленим посвідченням, позивач має статус особи - Учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС (категорії 3), а не Потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Отже, під час вирішення питання про можливість переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідачем підлягалорозглядупитання щодо можливостізастосуваннядо позивача норм п. 1 ст. 55 Закону №796, як до особи, що має статусУчасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно із наданим посвідченням, а не як до -Потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що передбачено іншими нормами, а саме п. 2 ст. 55 Закону №796, на якійде посилання відповідача у спірному рішенні № 1021 від 14.08.2020 року. Разом з тим, вирішення означеного питання рішення відповідача не містить, що свідчить про його протиправність, у зв'язку із чим, таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Разом з тим, належним способом захисту є повторний розгляд заяви позивача про переведення з одного виду пенсії на інший.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд приходить до висновку, що належним способом правового захисту у даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13 серпня 2020 року зареєстровану за № 3208 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань як суб'єкта владних повноважень, на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн., який був сплачений ним при зверненні до суду із даним позовом.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ: 41247274) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 1021 від 14 серпня 2020 року про відмову в переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 серпня 2020 року зареєстровану за № 3208 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, ЄДРПОУ: 41247274) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) судовий збір у сумі - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 21 грудня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров