Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 грудня 2020 р. Справа№200/6421/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зеленова А.С.
за участю:
секретаря Гажитової О.Г.,
представника позивача Корнієнка А.Г.,
представника відповідача 1 Тоцької Г.В.,
представник відповідача 2 не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконоференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №200/6421/20-а за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” до Офісу великих платників податків ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2020 року №0001815010, №00001825010, скасування рішення від 22 червня 2020 року №19792/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги -
07 липня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” до Офісу великих платників податків ДПС, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №0001815010, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 256 000,00грн, в тому числі 4 204 800,00грн за податковим зобов'язанням, 1 051 200,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №00001825010, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі” визначено суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 2 102 000,00грн. / том 1 а.с.2-17/.
Після прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги доповнені вимогою щодо скасування рішення Державної податкової служби України від 22 червня 2020 року №19792/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги, яким скарга Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” вх.№13838/6 від 7 квітня 2020 року залишена без задоволення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за наслідкамии документальної позапланової невиїзної перевірки Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо повноти та достовірності декларування ПДВ за березень 2017 року відносно залишків ТМЦ, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства. За результатами перевірки складено Акт перевірки від 24 лютого 2020 року №21/28-10-50-10/00131268 (надалі - Акт перевірки).
З урахуванням висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 23 березня 2020 року №0001815010 форми “Р”, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 000 256 грн, в тому числі 4 204 8002грн за податковими зобов'язаннями, 1 051 200 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- від 23 березня 2020 року №00001825010 форми “ПН”, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі”, визначено суму штрафу за платежем з податку на додану вартість у розмірі 2 102 000грн.
Вважає прийняті податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки фактичні обставини справи не відповідають дійсності.
Податковим органом не враховано, що нарахування знецінення товарів може бути здійснено і з інших підстав, ніж втрата контролю за майном, розташованим на території Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції. Знецінення запасів приводилося позивачем у відповідності до облікової політики у зв'язку із їх тривалим зберіганням та взагалі не пов'язане із втратою контролю над майном.
Саме по собі знецінення не тягне за собою будь-яких наслідків у податковому обліку з ПДВ. Адже таке знецінення не змінює первісного призначення запасів (ТМЦ). Тобто переоцінені при знеціненні запаси, як і раніше:
1) залишаються у власності платника - у такому разі не відбувається операції постачання товарів, у розумінні п.п. 14.1.191 ПКУ, що виключає необхідність нарахування податкових зобов'язань за п. 188.1 ПК України;
2) залишаються призначеними для використання в оподатковуваних операціях у рамках господарської діяльності підприємства. Тому у платника немає підстав для нарахування компенсуючих податкових зобов'язань з ПДВ за п. 198.5 ПК України.
Вважає, висновок податкового органу, що вказане майно слід вважати таким, що використовується в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку є протиправним.
Згідно із п.п. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
У зв'язку з наведеним мають місце випадки, коли податкова накладна постачальником не зареєстрована або оформлена з помилками або отриманий товар не оплачено. Тобто в таких випадках право на податковий кредиту позивача за придбаними ТМЦ не виникає.
Податковим органом під час перевірки не встановлено ні дату придбання знецінених запасів, ні факт включення суми ПДВ по знецінених запасах до складу податкового кредиту.
За таких обставин вартість запасів, яка відповідно до висновків Акту перевірки підлягає оподаткуванню ПДВ, не є достовірною та документально підтвердженою.
Нарахування «компенсуючих» податкових зобов'язання за п. 198.5 ПКУ, відбувається тільки якщо товари отримувалися з ПДВ. Якщо товар/послугу придбали без ПДВ (наприклад, у неплатника), то про «компенсуючі» податкові зобов'язання за п. 198.5 ПКУ не може бути й мови (у цьому випадку нічого й компенсувати).
Податковим органом не встановлено існування вхідного ПДВ у товарах, що були знеціненні платником податків при втраті контролю над активами на території НКТ.
За таких обставин вартість запасів, яка відповідно до висновків Акту перевірки підлягає оподаткуванню ПДВ, не є достовірною та документально підтвердженою.
Відповідно до абз. «г» ч. 5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Позивач зауважує, що металобрухт, що утворився у Позивача внаслідок ліквідації основних засобів, обліковується та був знецінений у зв'язку із втратою контролю над підприємством .
У відповідності до ст. 189.10. ПК України, у разі якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов'язання з ПДВ.
Тобто на операції з отримання металобрухту в даному випадку ПДВ не нараховується, а отже він є таким, що виготовлений без ПДВ.
Позивач є суб'єктом господарювання, на якого поширюється дія Закону № 1669.
Відповідно до статті 10 Закону №1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
В Акті перевірки податковий орган акцентує увагу на тому, що визначення податкових зобов'язань з ПДВ безпосередньо пов'язане з захопленням невідомими особами майна Платника податків у зоні проведення АТО.
Однак, окрім безпосередньо податкових зобов'язань, податковим органом всупереч положенням 10 Закону № 1669 нараховано також штрафні санкції.
Таким чином, податковими повідомленнями-рішеннями, якими платника податків притягнуто до відповідальності та нараховано штрафні санкцій - є незаконними та підлягають скасуванню /том 1 а.с.2-12/.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що під час проведення перевірки встановлено, що АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» листом від 17.03.2017 б/н (вх. № 22504/10 від 21.03.2017) повідомлено про втрату контролю за майном, розташованим на території Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції, через його захоплення невідомими особами у березні 2017 року (з 13.03.2017).
Станом на 01.01.2017 року, згідно з Балансом (звіт про фінансовий стан), по рядку 1100 рахуються запаси на суму 57 957 тис.грн. У березні 2017 року, як свідчить лист платника від 17.03.2017, проведено знецінення запасів, які продовжують обліковуватись в балансі підприємства за нульовою вартістю. Станом на 31.03.2017 року по рядку 1100 відображена вартість запасів в сумі 44 770 тис.грн. Однак, згідно проведеного аналізу ЄРПН. Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків не встановлено факту реєстрації зведеної податкової накладної з нарахуванням ПДВ відповідно до п. 189.1 ст.189 ПКУ на суму вартості залишків ТМЦ. що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності.
У зв'язку із зазначеним Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків на підставі пп. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п.1 абз. З пп. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.4, п.78.1 ст.78 ПКУ листом від 15.08.2018 року за №34090/10/28-10-49- 12-07 направлено запит на АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» щодо надання пояснення та документального підтвердження причин не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ на суму вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства (за відсутності фактів нарахування ПДВ при придбані матеріалів, необхідно надати відповідні роз шифровки, оборотно-сальдові відомості, записи бух обліку в розрізі ТМЦ, складський облік матеріалів). Крім того, АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» було запропоновано скористатись приписами п.50.1 ст.50 ПКУ в частині надання уточнюючого розрахунку при виявленні фактів заниження податкового зобов'язання. Згідно поштового повідомлення про вручення, лист від 15.08.2018 року за №34090/10/28-10-49-12-07 отримано АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» 21.08.2018 року.
Відповідь на запит Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків від АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» не отримано, відповідно з даними ЄРПН зведену накладну не зареєстровано, уточнюючий розрахунок відповідно до п.50.1 ст.50 ПКУ не надано. В порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» занижено податкові зобов'язання з ПДВ на дату фактичного визнання в межах балансу товарів на суму 4 204 800 грн. як таких, що не підлягають використанню у виробництві та господарській діяльності підприємства. Сума ПДВ, не нарахована підприємством у момент знецінення товарів у березні 2017 року складає 4 204 800 грн. Дані твердження кореспондуються з позицією викладеною у постанові Верховного суду України від 02.12.2019 по справі №826/5455/18. Просить суд відмовити у задоволенні позову /том 1 а.с.127-129/.
Ухвалою суду від 13 липня 2020 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі/том 1 а.с.78/.
16 липня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції /том 1 а.с.84-88/.
16 липня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №640/15289/20, що знаходиться в провадження Окружного адміністративного суду м. Києва /том 1 а.с.91-94/.
Ухвалою суду від 17 липня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 1 а.с.106/.
28 липня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 1 а.с.112-124/.
3 серпня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та заперечення проти зупинення провадження по справі/том 1 а.с.127-129,130-131/ .
Ухвалою суду від 3 серпня 2020 року клопотання Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 1 а.с.134/.
10 серпня 2020 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26 серпня 2020 року.
Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №200/6421/20-а за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2020 року №0001815010, №00001825010 до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №640/15289/20 відмовлено/том 1 а.с.145/.
12 серпня 2020 року надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 1 а.с.148-150/.
Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року клопотання Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а /том 1 а.с.151/.
18 серпня 2020 року надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 1 а.с.156-160/.
Ухвалою суду від 19 серпня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 1 а.с.163/.
21 серпня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /том 1 а.с.165-172/.
26 серпня 20202 року на адресу суд надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, доповнивши позовною вимогою щодо скасування рішення Державної податкової служби України від 22 червня 2020 року №19792/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги, яким скарга Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі”вх.№13838/6 від 7 квітня 2020 року залишена без задоволення /том 2 а.с.15-20/.
26 серпня 2020 року судом відкладено підготовче провадження до 16 вересня 2020 року.
27 серпня 2020 року надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 2 а.с.29-32/.
Ухвалою суду від 28 серпня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.37/.
28 серпня 2020 року надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 2 а.с.42-44/.
Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року клопотання Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.46/.
16 вересня 2020 року судом відкладено підготовче судове засідання до 28 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року заяву Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про збільшення позовних вимог по адміністративній справі №200/6421/20-а за позовом Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2020 року №0001815010, №00001825010 прийнято до свого провадження. Залучено в якості співвідповідача Державну податкову службу України ( пл. Львівська, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 43005393). Призначити судове засідання на 28 вересня 2020 року о 14:00 год./том 2 а.с.53/.
18 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 3 а.с.54-56/.
18 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеконоференції /том 2 а.с.57-63/.
Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.65/.
28 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого провадження /том 2 а.с.75-77/.
28 серпня 2020 року надійшов відзив та додаткові пояснення ДПС України / том 2 а.с.78-86,110-115/.
28 вересня 2020 у зв'язку із неявкою представників сторін відкладено підготовче засідання до 19 жовтня 2020 року.
30 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеконоференції /том 2 а.с.125-129/.
Ухвалою суду від 2 жовтня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.133/.
9 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеконоференції /том 2 а.с.139-141/.
Ухвалою суду від 7 жовтня 2020 року клопотання Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.142/.
12 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про залишення відзиву ДПС України на позовну заяву без розгляду /том 2 а.с.143-148/.
19 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотнання представника позивача про витребування доказів /то 2 а.с.152-155/.
19 жовтня 2020 року ухвалою суду, постановленною без виходу до нарадчої кімнати відзив ДПС України на позовну заяву залишено без розгляду, продовжено строк для надання відзиву та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04 листопада 2020 року.
19 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів/ том а.с.201-206/.
27 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 2 а.с.162-165/.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” та Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.167/.
4 листопада 2020 року ухвалою суду, постанов ленною без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18 листопада 2020 року.
5 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 2 а.с.196-199/.
10 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 2 а.с.201-204/.
Ухвалою суду від 11 листопада 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” та Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.208/.
18 листопада 2020 року у судовому засіданні оголошено перерву з технічних причин до 25 листопада 2020 року.
19 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції /том 2 а.с.211-217/.
Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” та Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 2 а.с.218/.
25 листопада 2020 року судом відкладено судовий розгляд у зв'язку із технічних причин до 9 грудня 2020 року.
27 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції/том 2 а.с.227-229/.
1 грудня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції/том 2 а.с.232-236/.
Ухвалою суду від 4 грудня 2020 року клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” та Офісу великих платників податків ДПС про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по адміністративній справі №200/6421/20-а задоволено /том 3 а.с.1/.
9 грудня 2020 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Зеленова А.С. на навчанні з 7 грудня 2020 року по 11 грудня 2020 року. Судовий розгляд даної справи призначено на 16 грудня 2020 року.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - Акціонерне товариство “ДТЕК Донецькі електромережі” (код ЄДРПОУ 00131268) є юридичною особою, в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Відповідач, Офіс великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471), у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.
Відповідач, Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
Офісом великих платників податків ДПС відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України на підставі наказу від 3 лютого 2020 року №147 та повідомлення від 4 лютого 2020 року №4/28-10-50-10 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо повноти та достовірності декларування ПДВ у березні 2017 року відносно залишків ТМЦ, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності товариства. За результатами перевірки складено Акт перевірки від 24 лютого 2020 року №21/28-10-50-10/00131268 (надалі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- абз.г) п.198.5 ст.198, п.200.1 п.200.2 ст.200, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою) в наслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в березні 2017 року на суму 4 204 800грн;
- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою) в частині відсутності виписки та не здійснено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 21 024 000грн/том 1 а.с.16-23/.
13 березня 2020 року позивачем подано до Офісу великих платників податків ДПС заперечення на акт перевірки /том 1 а.с.25-29/.
Рішенням Офісу великих платників податків ДПС, викладеним у листі від 20 березня 2020 року за вих.№12027/10/28-10-50-10-07 висновки акту перевірки визнано такими, що відповідають нормам податкового законодавства/том 1 а.с.31-35/.
На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року:
- №0001815010 форми “Р”, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 256 000 грн, в тому числі 4 204 800грн за податковими зобов'язаннями, 1 051 200 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0001825010 форми “ПН”, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі”, визначено суму штрафу за платежем з податку на додану вартість у розмірі 2 102 000грн /том 1 а.с.37,39/.
3 квітня 2020 року Акціонерним товариством “ДТЕК Донецькі електромережі” подано скаргу на податкові повідомлення-рішення /том 1 а.с.42-48/.
Рішенням Державної податкової служби України від 22 червня 2020 року за вих.№19792/6/99-00-06-02-02-06 прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №0001815010, №00001825010 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення /том 2 а.с.49-55/
Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23 березня 2020 року №0001815010, №00001825010, рішенням від 22 червня 2020 року №19792/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність своїх рішень, виходячи з наступного.
Щодо оскарження позивачем рішення Державної податкової служби України від 22 червня 2020 року за вих.№192/6/99-00-06-02-02-06 /том 1 а.с.49-55/, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України (в редакції, яка діє на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Так, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Однак, в даному випадку оскаржуване рішення Державної податкової служби України від 22 червня 2020 року за вих.№ .№192/6/99-00-06-02-02-06 не є юридично значимим для позивача, оскільки жодних заходів його реалізації щодо позивача не передбачає, а лише залишає чинними (такими, що мають обтяжувальну дію щодо позивача) винесені раніше податкові повідомлення-рішення, які позивач також оскаржує в межах цієї справи.
Таким чином, рішення Державної податкової служби України від 22 червня 2020 року за вих.№ .№192/6/99-00-06-02-02-06, прийняте за результатами розгляду скарги позивача, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, підстави до скасування такого рішення та задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, яка викладена в постанові від 27 квітня 2020 року (справа № 360/1050/19).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу за товарами / послугами, необоротними активами, в разі якщо такі товари / послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, які не є господарською діяльністю платника податку.
Пунктом 189.1 статті 189 ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно пункту 198.5 статті 198 ПК України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.
Склад податкового правопорушення податковий орган вбачає в тому, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із здійсненням уцінки основних засобів.
Судом встановлено, що Акціонерним товариством «ДТЕК Донецькі електромережі» у березні 2017 року було здійснено переоцінку основних засобів станом на 30 березня 2017 року, за результатами якої відображено уцінку (зменшення вартості) по всім групам основних засобів.
За позицією податкового органу Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» мало нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на розмір здійсненої уцінки на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки уцінена частина основних засобів не приймає участь у його господарській діяльності.
Спірним у даному випадку є питання чи поширюється дія пункту 198.5 статті 198 ПК України на операції зі знецінення запасів до нульової вартості, які станом на 31 березня 2017 року знаходились на тимчасово непідконтрольній території України та придбані (виготовлені) до 1 липня 2015 року з формуванням податкового кредиту.
Так, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яким розкрито постачання товарів як будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, зокрема: будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.
Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що податкове законодавство розмежовує правовий режим оподаткування оборотних та необоротних активів, зокрема, основних виробничих і невиробничих засобів.
Так, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України); термін “невиробничі основні засоби”, “невиробничі нематеріальні активи” означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (підпункт 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України).
При цьому, оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу (пункт 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868).
Значну частку оборотних активів на підприємствах складають запаси.
Запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством (пункт 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044).
Відповідно до пункту 6 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 “Запаси” запаси - це активи, які: утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; перебувають у процесі виробництва для такого продажу або в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, у тому числі, наприклад, товари, придбані підприємством роздрібної торгівлі та утримувані для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб'єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва (пункт 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 “Запаси”).
Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися витратами періоду, в якому визнається відповідний дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до їх чистої вартості реалізації та всі втрати запасів повинні визнаватися витратами періоду, в якому відбувається часткове списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого часткового списання запасів, що виникає в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, визнаної як витрати в періоді, в якому відбулося сторнування (пункт 34 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 “Запаси”).
Таким чином, основні виробничі або невиробничі засоби є необоротними активами, у той час як запаси є оборотними активами.
За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 189.9 статті 189 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
На думку суду, оскільки основні виробничі або невиробничі засоби не є оборотними активами, положення пункту 189.9 статті 189 ПК України не можуть розповсюджуватись на операції з запасами, які є оборотними активами, адже дія вказаного пункту ПК України стосується певних подій, що могли відбутись лише з основними виробничими чи невиробничими засобами. Тому, позивач відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів.
Пунктом 38.10 статті 38 розділу ХХ ПК України (у редакції, чинній до 1 січня 2018 року) передбачено, що з метою оподаткування податком на додану вартість необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не вважаються: такими, що призначаються для використання (або починають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків; невиробничими необоротними активами в розумінні цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що оскільки позивач здійснив знецінення запасів (оборотних активів), тобто використав товари в операціях, що, у розумінні ПК України, не є господарською діяльністю платника податку, тому повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.
Винятки, встановлені ПК України щодо необоротних активів, до цих правовідносин застосуванню не підлягають.
Про правильність цього висновку може свідчити аналіз правового регулювання спірних правовідносин, за правилами якого, не нарахування платником податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками знецінення оборотних активів, призведе до безпідставного одержання платником податкової вигоди внаслідок віднесення в попередніх періодах сум ПДВ до податкового кредиту.
При цьому, ПК України врегульовано, що у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац шостий пункту 198.5 статті 198 ПК України).
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена у постанові Верховного суду від 6 жовтня 2020 року по справі № 400/2466/19.
Поряд з цим, позивач наголошує, що опис фактичних обставин справи за версією податкового органу не відповідає дійсності, а саме вартість знецінених товарно-матеріальних цінностей, зазначена в Акті перевірки (21 024тис. грн), вирахувана податковим органом математичним шляхом на основі аналізу даних фінансової звітності платника податків “Баланс (Звіт про фінансовий стан)” та Приміток до фінансової звітності за 2017 рік без урахування будь-яких інших первинних документів.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що податковим органом було направлено запит на адресу позивача про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, як то передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України.
За приписами вказаної норми, такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленого під час розгляду аналогічних правовідносин (постанова від 26.02.2019, справа №826/9082/15, адміністративне провадження №К/9901/7347/18 та від 16 квітня 2020 року у справі № 812/1681/16, адміністративне провадження №К/9901/41816/18 (ЄДРСРУ № 88832458).
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;
5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов'язань, передбачених таким міжнародним договором;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Суд зазначає, що контролюючим органом, відповідно до приписів чинного законодавства надіслано на адресу позивача запит від 15.08.2018 №34090/10/28-10-49-12-07 із зазначенням чітко окреслених обставин, які давали змогу платнику податків надати відповідні пояснення та їх документальне підтвердження щодо причин ненарахування податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на суму вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на тимчасово окупованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства.
Водночас, ані на вказаний запит, ані до суду позивачем не було надано первинні документи щодо визначення вартості залишків запасів, які були знецінені позивачем.
Отже, у зв'язку з наведеним податковим органом і було враховано дані, які наведені саме платником у Примітках до фінансової звітності по МСФЗ за 2017 рік. За результатами такого аналізу відповідачем і було встановлено, що облікова вартість запасів (оборотних активів), що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території та не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства, та відносно яких проведено знецінення складає 21 024тис.грн.
Позивач оскаржує визначення суми знецінення, проте не надає жодного доказу на підтвердження власної правової позиції.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в якості доказів позивачем долучено документи, які названі «таблиця №№1-3», яка підписана представником позивача.
В розумінні норм чинного законодавства, вказаний доказ не є первинним документом, а тому не може підтверджувати вартість запасів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд зазначає, що принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.05.2019 року по справі № 816/2023/15, від 26.03.2019 року по справі № 812/8245/13-а, від 19.06.2018 року по справі № 826/7704/16, яка за вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні до спірних правовідносин.
Однак, позивач не скориствася даним правом та не наддав належних та допустимих доказів, що стосуютья данного предмету позову.
Доводи позивача щодо визначення вартості знецінених запасів ґрунтуються лише на припущеннях його представника без надання належних та допустимих доказів.
Суд зауважує, що позивач звертає увагу, що податковим органом не встановлено факт включення суми податку на додану вартість по знецінених запасів до складу податкового кредиту.
Такі твердження позивача спростовуються відсутністю факту заниження податкового кредиту підприємства.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що всупереч приписам чинного законодавства позивачем не сплачено податок на додану вартість у зв'язку із знеціненням запасів, а тому податкове повідомлення-рішення від березня 2020 року №0001815010 форми “Р”, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькій електромережі” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 256 000грн, в тому числі 4 204 800 грн за податковими зобов'язаннями, 1 051 200 грн за штрафними (фінансовими) санкціями є правомірним.
Позивач посилається на положення ст.10 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VІІ при обґрунтуванні протиправності нарахування штрафних санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.
Разом з тим, позивач зазначає, що порушення приписів податкового законодавства сталось через настання обставин непереборної сили (форс-мажору). При цьому позивач посилався на Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VII, на наявність у нього Сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 05.09.2014 року № 2889/05-4 та № 2891/05-4.
Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м. Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Позивачем надано Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 05.09.2014 року №2878/05-4, від 05.09.2014 №2888, яким Товариству засвідчено:
- факт настання обставин непереборної сили, зумовлених використанням зброї на території розташування ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (найменування Позивача до внесення змін до установчих документів) з 14.04.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення податків та обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 7.2 протоколу річних загальних зборів ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» №1/2018 від 20.04.2018 року прийнято рішення: «Змінити найменування Товариства з ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» на АТ «ДТЕК Донецькі електромережі». /том 1 а.с.64-74/.
Так, статтею 14 -1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” (в редакції від 02.09.2014 року) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 року та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
Аналізуючи вищезазначені норми суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений регламентом, що затверджений рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин.
Вказаним Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів, проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Натомість, сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
Таким чином, надані позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України не є належними доказами, які посвідчують обставини непереборної сили відносно порушення приписів податкового законодавства, оскільки такі видані більше, аніж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 14.04.2014 року до моменту його видачі - 05.09.2014 року.
Крім того, як вбачається з Сертифікату №2878/05-4 від 05.09.2014 року, такий стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України та про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних, а також сплати податку на додану вартість у ньому не йдеться /том 1 а.с.64-65/.
Зазначення у вказаних Сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, не є доказом того, що такі Сертифікати засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє. Навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.
Отже, позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов'язку та відносно обов'язку, виконання якого вже настало, згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом. Проте на момент видачі позивачу Сертифікатів від 05.09.2014, обов'язку у позивача зареєструвати податкові накладні, а також сплатити податок на додану вартість за спірний період не виникало.
Вказане узгоджується із позицією Верховного суду, яка викладена у постанові від 03 вересня 2020 року (справа № 805/1693/17-а).
Отже, податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №0001355005 форми “ПН”, яким Акціонерному товариству “ДТЕК Донецькі електромережі”, визначено суму штрафу за платежем з податку на додану вартість у розмірі 2 102 000грн також є правомірним.
Що стосується тверджень позивача про неправомірне застосування контролюючим органом вимог пп. 38.10 п. 38 розд. XX ПК України у редакції, яка діяла на 01.01.2017, то суд звертає увагу на наступне.
Підпунктом 38.10 п. 38 розд. XX ПК України (у редакції, чинній до 1 січня 2018 року) передбачено, що % метою оподаткування податком на додану вартість необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14 квітня 2014 року і які станом на 1 січня 2017 року знаходяться на території населених пунктів, на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, не вважаються такими, що призначаються для використання (або иочинають/почали використовуватися) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків; невиробничими необоротними активами в розумінні ПК України.
Оскільки здійснено знецінення запасів (оборотних активів), тобто використано запаси в операціях, що, у розумінні ПК України не с господарською діяльністю платника податку, то останній повинен нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ. Так як не нарахування підприємством податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками знецінення оборотних активів, призведе до безпідставного одержання податкової вигоди внаслідок віднесення в попередніх періодах сум ПДВ до податкового кредиту.
При цьому, ПК України врегульовано, що у разі якщо такі товари/лослуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих - платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 198.5 ст. 198 ПК України).
Дані твердження кореспондуються з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 по справі №2826/5455/18, в якій, зокрема, зазначено, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення п. 198.5 ст. 198 ПК України в частині обов'язку позивача нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів, які продовжують обліковуватись на балансі підприємства за нульовою вартістю, оскільки підприємство не передбачає в подальшому отримання будь-якого доходу внаслідок використання запасів у власній діяльності.
Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2. 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 120і.2 ст. 120і ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись Конституцією України, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” (вул. Комерційна, 8, м. Краматорськ, 84302, ЄДРПОУ 00131268) до Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ 43141471), Державної податкової служби України (пл. Львівська,8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2020 року №0001815010, №00001825010, скасування рішення від 22 червня 2020 року №19792/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги - відмовити повністю.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16 грудня 2020 року.
Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 24 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов