Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 грудня 2020 р. Справа№200/10632/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Гаврик М.М. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, буд. 16)
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5634-СГ від 30.10.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою від 23 листопада 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21 грудня 2020 року.
Вказаною ухвалою витребувано: у Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області засвідчену належним чином копію клопотання ОСОБА_2 про надання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства з усіма його додатками; у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) інформацію про хід виконавчого провадження 63172893.
14 грудня 2020 року до суду від відповідача засобами електронного зв'язку на виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23 листопада 2020 року надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії клопотання ОСОБА_1 з додатками та відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
16 грудня 2020 року від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) до суду засобами електронного зв'язку надано інформацію про хід виконавчого провадження 63172893.
21 грудня 2020 року дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39767332, адреса реєстрації: Україна, 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, бульв. Машинобудівників, будинок 16, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Згідно п.п. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
ОСОБА_1 в обґрунтування адміністративного позову зазначає, що в листопаді 2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га. із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 7063-СГ від 23.12.2019 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав того, що подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини третьої статті 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року № 200/2229/20-а, яке набрало законної сили 01.09.2020 року, адміністративний позов позивача до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії було задоволено та визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №7063-СГ від 23.12.2019 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
01.10.2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління (м. Харків) Міністерства юстиції було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом № 200/2229/20-а виданим 21.09.2020 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року № 200/2229/20-а.
05.11.2020 року на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідачем було направлено листа про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року № 200/2229/20-а, та додано копію Наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області № 5634-СГ від 30.10.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
З Наказом Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області № 5634-СГ від 30.10.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивач не згоден та вважає його незаконним.
Позивач вважає, що спірний наказ не відповідає вимогам ст. 118 ЗК України, оскільки підставою для відмови слугує те, що на вказану земельну ділянку вже видавався наказ № 2512-СГ від 11.06.2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Позивач зазначає, що дана підстава є незаконною, оскільки ст. 118 ЗК України встановлено вичерпний перелік для відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та посилається на правову позицію Верховного суду викладений в постанові від 10.07.2018 року у справі № 806/3095/17, також ухвалюючи попередній наказ № 7063-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 23.12.2019 року інформації про наявність наказу № 2512-СГ від 11.06.2019 року відповідачем не надавалось ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній.
З позиції позивача наявність Наказу № 2512-СГ від 11.06.2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» не може бути підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та вказує на аналогічну правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 11 червня 2019 року у справі № 826/841/17.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 63172893 від 01.10.2020 з примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі № 200/2229/20-а.
З урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 від 07.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
За результатами розгляду, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.10.2020 № 5634-СГ відмовлено громадянину ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Великоновосілківської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: на запитувану земельну ділянку, яка зазначена на доданих графічних матеріалах, видано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, № 2512 СГ від 11 червня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» іншій особі, згідно з поданими клопотаннями та графічними матеріалами.
Головним управлінням підготовлено та направлено листа до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стосовно закінчити виконавче провадження № 63172893 від 01.10.2020 з примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі № 200/2229/20-а, таке як виконано у повному обсязі.
Відповідач зазначає, що це є твердженням того, що заява ОСОБА_2 від 07.11.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоповосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 та, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розглянута в повному обсязі та повторного розгляду не потребує.
Також, відповідач посилається на те, що 16 листопада 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1113, яка запускає механізм повноцінної передачі земель сільськогосподарського призначення всім без виключення об'єднаним територіальним громадам нашої держави.
На виконання Постанови від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 17 листопада 2020 року № 485 «Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності», запущено механізм передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаним територіальним громадам, а тому у Головного управління відсутні правові підстави для прийняття рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини, викладені в адміністративному позові, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
З підстав викладеного суд зазначає наступне.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельного Кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з приписами ч. 4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Як визначено пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742-IV особисте селянське господарство є господарською діяльністю, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.
Згідно з частинами 1-4 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Приписами частини 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що при зверненні особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, до вповноваженого цим кодексом органом із відповідним клопотанням, таке клопотання має бути розглянуто вповноваженим органом у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Виключний перелік підстав для відмови також встановлено вказаною нормою.
Отже, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган в місячний строк надає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ч. 6 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Дослідивши оскаржуваний наказ відповідача суд встановив, що мотивом його прийняття зазначено, що Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 11 червня 2019 року №2512-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано такий дозвіл іншій особі.
Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду).
Тому у відповідача не має підстав надавати перевагу тому чи іншому заявнику на стадії надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16) та від 27 березня 2018 року (справа №463/3375/15-а).
Враховуючи викладене та недоведення відповідачем правомірності відмови позивачу у наданні дозволу, суд дійшов висновку про протиправність Наказу Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30.10. 2020 року №5634-СГ та його та скасування.
Щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проєкту та надання такого дозволу, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким».
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування (оренду), визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою або відмовити в його наданні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Щодо посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», яким постановлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та передачу з 17 листопада 2020 року земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України, суд звертає увагу відповідача, що початок такої процедури жодним чином не свідчить про те, що земельна ділянка щодо якої виникли спірні правовідносини, перейшла до комунальної власності та припинення у відповідача обов'язків, визначених ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України.
Крім того, відповідачем не зазначено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що земельна ділянка щодо якої виникли спірні правовідносини, перейшла до комунальної власності.
Отже зазначена постанова на стадії вирішення адміністративно-правового спору не впливає на спосіб та порядок реалізації відповідачем владних повноважень в спірних правовідносинах.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків та дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити відновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам справи та враховуючи що позивач вже вдруге звертається до суду, виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав з тих самих підстав.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahalv. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту та відновлення своїх прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №7772 від 11.11.2020 року.
Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача.
Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 16, ЄДРПОУ 39767332) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5634-СГ від 30.10.2020 року «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бульв. Машинобудівників, 16, ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 21 грудня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 28 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко