28 грудня 2020 року Справа № 160/15490/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.11.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07 липня 2020 року № 0400-0305-8/51917 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, незаконною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком за Списком № 2 з 57 років період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Української PCP за період з 12 жовтня 1982 року по 24 жовтня 1984 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 16 червня 2020 року та проводити її виплати з цього часу.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах по списку №2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, про що повідомлено листом від 07.07.2020 року. Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та зазначає, що ним було подано необхідні документи на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, які протиправно не враховані відповідачем. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/15490/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року вручена сторонам у справі, в тому числі представнику відповідача, що підтверджується розпискою суду від 01.12.2020 року.
В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
30.06.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 07.07.2020 року за вих.№0400-0305-8/51917 відділом з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу.
В листі зазначено, що згідно з наданими позивачем пільговими довідками від 07.06.2018 року №023-1555 та від 25.05.2018 року №018-1-214 стаж роботи по списку №2 складає 5 років 11 місяців 5 днів, що недостатньо для призначення пільгової пенсії. Загальний страховий стаж позивача по списку №2 складає 5 років 11 місяців 5 днів (при необхідних 7,6), тому 30.06.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем, також, зазначено, що право на призначення пенсії позивач набуде при досягненні 60 років.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 11.12.1981 року, відомо, що позивач працював:
- з 02.09.1981 року по 09.01.1982 року в залізно-дорожньому цеху №1 складачем поїздів 3 розряду;
- з 01.09.1982 року по 04.10.1982 року в залізно-дорожньому цеху №1 складачем поїздів 5 розряду;
- з 12.10.1982 року по 28.10.1984 року служив лавах Радянської армії;
- з 23.12.1984 року по 29.10.1985 року в залізно-дорожньому цеху №1 складачем поїздів 5 розряду;
- з 11.11.1985 року по 30.12.1986 року в Спеціалізованому управлінні «Спецстрой» Тресту «Днепротяжстрой» робочим 2 розряду;
- з 27.01.1987 року по 29.09.1997 року в Дніпродзержинському виробничому об'єднанні «Азот» помічником машиніста та машиністом з 01.07.1992 року;
- з 16.10.1997 року по 30.12.2000 року в залізно-дорожньому цеху №1 помічником машиніста та машиністом з 01.06.1998 року;
- з 04.01.2001 року в залізно-дорожньому цеху №1 машиністом.
На підтвердження наявного трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано трудову книжку, а також наступні документи:
1)довідку Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат від 07 червня 2018 року за № 023-1555, згідно якої з 02 вересня 1981 року по 09 січня 1982 року, з 01 січня 1982 року по 04 жовтня 1982 року та з 23 грудня 1984 року по 29 жовтня 1985 року позивач працював на посаді складача поїздів, зайнятий по переміщенню сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва на гарячих дільницях сталеплавильного виробництва Дніпровського ордена Леніна металургійного заводу ім. Ф.Е.Дзержинського, який згідно наказу Міністерства чорної металургії УРСР № 17 від 09.01.1984 перейменований на Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського. На підставі наказу № 140 від 20.03.1997р. Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського реорганізовано у відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського». На підставі наказу №» 479 від 23.05.2011 перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського». На підставі наказу № 84 від 25.01.2017 перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат».
Посада складача поїздів, занятого по переміщенню сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва на гарячих дільницях сталеплавильного виробництва передбачена Списком № 2 розділу IV підрозділу 2а, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173. За період з 02 вересня 1981 року по 29 жовтня 1985 року стаж позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах становить: за період з 02.09.1981 по 09.01.1982 - 1 місяць 22 дні, з 01.09.1982 по 04.10.1982 - 14 днів, з 23.12.1984 по 29.10.1985 - 9 місяців 24 дні, а всього - 1 рік.
Вказані обставини підтверджуються також довідками Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат від 11 серпня 2020 року за №№023-3184 та 023-3185;
2) довідку Акціонерного товариства «ДніпроАЗОТ» від 25 травня 2018 року за №018-1-214 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. Згідно зазначеної довідки позивач з 27 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року виконував роботи у залізничному транспорті залізничного цеху Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАЗОТ» помічника машиніста локомотиву.
Професія помічника локомотиву залізничного цеху Відкритого акціонерного товариства «ДніпроАзот», яке з 23.03.2011 перейменоване у Публічне акціонерне товариство «ДніпроАЗОТ» (наказ від 23.03.2011р. № 175), а з 10.05.2018р. Публічне акціонерне товариство «ДніпроАЗОТ» перейменоване у Акціонерне товариство «ДніпроАЗОТ» (наказ від 10.05.2018р. № 505), передбачена пунктом - код КП 8311 (ДК 003:2010) підрозділу 1 розділу XXX Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173. Стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 27 січня 1987 року по 31 грудня 1991 року становить 04 роки 11 місяців 05 днів.
04 жовтня 1982 року позивач був звільнений у зв'язку з призовом на строкову військову службу (розпорядження про звільнення № 645 від 06 жовтня 1982 року). На військовій службі позивач перебував з 12 жовтня 1982 року по 28 жовтня 1984 року.
Перед призовом на військову службу позивач працював складачем поїздів, на посаді, занятій по переміщенню сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва на гарячих дільницях сталеплавильного виробництва. З цієї посади позивач був призваний на дійсну військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 . Після звільнення з лав армії позивач знову працював складачем поїздів, на посаді, занятій по переміщенню сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва на гарячих дільницях сталеплавильного виробництва на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат».
Зазначені обставини, також, підтверджуються трудовою книжкою, військовим квитком, довідками ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 07.06.2018 № 023-1555, від 1 Г.08.2020 №№ 023-3184, 023-3185, довідкою АТ «ДніпроАЗОТ» від 25.05.2018 № 018-1-214, довідкою ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 09.10.2020 № 029-2505.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки №1 і № 2, чинні на період роботи позивача, відповідно до яких професія позивача, на яких він працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 2.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/1112/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, позивач надав відповідачу всі необхідні документи для зарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача за списком № 2.
Відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку позивача, де вказані всі періоди його роботи, та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірних періодів роботи позивача при розгляді його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
Судом проаналізовані надані уточнюючі довідки, не прийняті до уваги відповідачем, та встановлено, що вони містять посаду позивачу, періоди роботи та віднесення посади до відповідного підрозділу Списку №2.
Стосовно доводів позивача про необхідність зарахування до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком за Списком № 2 з 57 років період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Української PCP за період з 12 жовтня 1982 року по 24 жовтня 1984 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні норми стосовно зарахування до стажу часу проходження військової служби кореспондуються в абзаці 2 пункту- 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за № 2011-Х
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії" на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року №1545-ХХІІ встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території' республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Отже, вищезазначені положення законодавства застосовуються і до громадян, які проходили військову службу до прийняття зазначених законів України.
Статтею 78 Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» від 12 жовтня 1967 року (що був чинний на момент проходження позивачем військової служби) передбачено, що період перебування громадян на дійсній військовій службі в рядах Збройних Сил СРСР зараховується до їх трудового стажу.
Згідно з ч.1 ст.2 зазначеного Закону, військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що позивач до призову на військову службу працював складачем поїздів, на посаді, занятій по переміщенню сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва на гарячих дільницях сталеплавильного виробництва. З цієї посади позивач був призваний на дійсну військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 . Після звільнення з лав армії позивач знову працював складачем поїздів, на посаді, занятій по переміщенню сировини, напівфабрикатів і готової продукції в процесі виробництва на гарячих дільницях сталеплавильного виробництва на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат».
Таким чином, вказаний строк служби позивача в лавах Радянської Армії за період з 12 жовтня 1982 року по 24 жовтня 1984 року підлягає зарахуванню як такий, що дає право на призначення пільгової пенсії за списком №2, а тому позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком за Списком № 2 з 57 років період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Української PCP за період з 12 жовтня 1982 року по 24 жовтня 1984 рок, підлягають задоволенню.
Позивач просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07 липня 2020 року №0400-0305-8/51917 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, незаконною.
Суд зазначає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, та скасувати рішення, оформлене листом від 07.07.2020 року за вих.№0400-0305-8/51917, як протиправне.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на викладене, а також дискрецію пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити пенсію задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно та не можуть бути задоволені без здійснення відповідного нарахування пенсійним органом. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 20.11.2020 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 246, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого у вигляді листа від 07.07.2020 року за вих.№0400-0305-8/51917, про відмову в призначені пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу роботи, що дає право на пенсію за віком за Списком № 2 з 57 років період проходження строкової військової служби в лавах збройних сил Української PCP за період з 12 жовтня 1982 року по 24 жовтня 1984 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2020 року про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у сумі 420 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова