за результатами вирішення заяви про самовідвід судді
28 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 460/8561/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про стягнення суддівської винагороди,
ОСОБА_1 звернулася в Рівненській окружний адміністративний суд із позовом до Рівненського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про стягнення суддівської винагороди.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року справу №460/8561/20 передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.
22 грудня 2020 року дана адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Ксензюка Андрія Ярославовича для її розгляду.
28 грудня 2020 року суддя Ксензюка Андрій Ярославович подав заяву про самовідвід. Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є суддею Рівненського окружного адміністративного. 23 грудня 2020 року суддя Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Наталія Василівна винесла ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №140/16263/20 за позовом ОСОБА_2 до Волинського окружного адміністративного суду про стягнення суддівської винагороди, тому з метою уникнення будь-яких сумнівів у справедливості та об'єктивності судді, недопущення винесення необ'єктивного рішення у справі, суддею заявлено самовідвід у цій справі.
Заяву про самовідвід судді належить задовольнити з наступних підстав.
За приписами частини першої статті 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частинами першою, третьою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як передбачено частинами першою, третьою статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Європейський суд з прав людини розрізняє, чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно з принципом, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п.26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п.45).
У справі П'єрсак проти Бельгії (Piersack v Belgium) від 01 жовтня 1982 року, п.30 Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
За визначеннями, наведеними в частині 1 статті першої Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII):
потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Пунктами 1, 4 частини першої статті 28 Закону №1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані, зокрема: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Отже, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є суддею Рівненського окружного адміністративного суду.
23 грудня 2020 року суддя Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Наталія Василівна винесла ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №140/16263/20 за позовом ОСОБА_2 до Волинського окружного адміністративного суду про стягнення суддівської винагороди.
Таким чином, враховуючи, що суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк Андрій Ярославович є позивачем у справі №№140/16263/20 за позовом до Волинського окружного адміністративного суду про стягнення суддівської винагороди, яка перебуває у провадженні судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , а тому слід дійти висновку про існування у судді Ксензюка Андрія Ярославовича потенційного конфлікту інтересів, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття рішення у даній справі або викликати сумнів в учасників справи та суспільства в цілому щодо об'єктивного та неупередженого розгляду суддею адміністративної справи. Такий конфлікт інтересів підлягає врегулюванню в порядку, визначеному процесуальним законом, шляхом самовідводу.
За наведених обставин, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнів у безсторонності та неупередженості судді, заяву про самовідвід судді Ксензюка Андрія Ярославовича у справі №460/8561/19 слід задовольнити.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 36, статтями 39, 40, 41, 248 КАС України, суд
Заяву про самовідвід судді задовольнити та відвести суддю Ксензюка Андрія Ярославовича від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Рівненського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області, про стягнення суддівської винагороди.
Роз'яснити учасникам справи, що адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя А.Я. Ксензюк