м. Вінниця
24 грудня 2020 р. Справа № 120/4654/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом: ОСОБА_1 до: Військової частини НОМЕР_1 про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.05.2020., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до прохальної частини позову позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.05.2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу з 01.12.2015 року по 28.05.2020 в сумі 196 594,61 грн, із застосуванням базового місяця січень 2008 року, як місяця з якого почнеться обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 28.05.2020 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою від 09.09.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено учасникам справи строк на подання заяв по суті.
07.10.2020 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову з підстав того, що з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру щомісячного преміювання. Крім того вказано, що кошторисом доходів і видатків Державного бюджету на 2016-2017 роки не передбачено виплат на індексацію. У березні 2018 року посадовий оклад військовослужбовців збільшено відповідно до постанови №704.
Щодо обрахунку індексації, то відповідач вказує на дискреційні повноваження, та, на думку останнього, має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один із кількох варіанів рішення.
26.10.2020 до суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив за змістом якої вказано, що по суті індексація є складовою грошового забезпечення. Щодо відсутності бюджетних асигнувань, то представник посилається на численну практику Європейського Суду з аналогічних питань. З приводу базового місяця 2008, то представник зазначає, що посадові оклади змінені лише у 2018 році, відтак слід застосовувати базовий місяць при розрахунку інфляції січень 2008 до періоду з грудня 2015 до 01.03.2018.
Щодо періоду з березня 2018 року, то представник позивача повторно наголошує, що відповідно до абз. 4 пункту 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Крім того, у відповіді наведені інші аргументи, які спростовують позицію відповідача, наведену у відзиві.
Заперечень на адресу суду не надходило, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Крім того, суду не надано документів, які витребовувались ухвалою суду від 09.09.2020, а саме: відомості щодо розміру грошового забезпечення на день прийняття позивача на військову службу, довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період проходження служби з 01.12.2015 по 28.05.2020 (помісячно), із зазначенням в розрізі окремо розміру основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років) та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки премії, винагороди), витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 про встановлення нового посадового окладу ОСОБА_1 , відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка вступила в дію з 01.03.2018. Також відомості щодо індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період (в разі наявності).
Пояснення щодо неможливості подати витребуванні судом докази до суду не надходило.
Ухвалою суду від 27.11.2020 витребувано у позивача наказ командира військової частини, яким виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, оскільки відповідно до матеріалів справи долучено витяг із наказу від 28.05.2020 за №111, який стосується старшого сержанта ОСОБА_2 .
Витребувані судом докази надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду 01.12.2020.
Відповідно до положень КАС України, суд вирішує справу за наявними і ній доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу від 02.10.2012 №200 позивача зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2020 №111 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
У період з 01.12.2015 по 28.05.2020 позивачу не в повному розмірі нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, що є на думку останнього протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд керується наступним.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).
В розумінні статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.
Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка до 01.01.2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів.
Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078) і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016 р., а з 1 січня 2016 року в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Положеннями пункту 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
Так, нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078 визначено і джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Із аналізу вище процитованих норм видно, що індексація грошових доходів населення в тому рахунку грошового забезпечення військовослужбовців проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється до 01.01.2016 р. в розмірі 101%, а з 01.01.2016 р. в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не була нарахована та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, відтак має місце протиправна бездіяльність, так як проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Щодо тверджень відповідача про те, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України не було, то суд їх відхиляє, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував: реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, з огляду на невиплату позивачу індексації за вказаний вище період, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов"язання відповідача Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року.
Щодо застосування базового місяця січня 2008 року до даного періоду, то суд враховує висновки Верховного Суду до даних правовідносин, яка висловлена у постанові від 15.10.2020 по справі 240/11882/19.
Відповідно до п.п. 31, 35-39 постанови вказано, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
За таких обставин, у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця - відсутні.
Отже, беручи до уваги висновки Верховного Суду, враховуючи, що позивачеві у спірний період з грудня 2015 року по лютий 2018 року індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, то підстави для зобов"язання відповідача застосувати базовий місяць відсутні, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
Щодо розрахунку проведеного представником позивача самостійно, то суд його відхиляє з огляду на те, що визначення суми індексації на підставі розрахунку самого представника позивача є необґрунтованою, оскільки такий розрахунок не є належним та допустимим доказом визначення суми індексації необхідної для перерахунку. При цьому, нарахування суми індексації за певний період, на переконання суду, належить до дискреційних повноважень відповідача як зазначено у висновку Верховного Суду.
Щодо вимог про не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28.05.2020 року та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із встановленням фіксованої суми індексації з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, то суд вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Відповідно до мотивів позову спірним питанням є те, що усупереч абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідач починаючи з 01.03.2018 не виплачував позивачу фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі 4 121,65грн в місяць., тобто позивач оскаржує розмір проведеної індексації у період з 01.03.2018 по 28.05.2020 року.
У позові вказано, що за лютий 2018 року грошове забезпечення позивача становить 8 659,50грн, в тому числі посадовий оклад 645,00грн, оклад за військове звання - 45,00грн, надбавка за вислугу років - 138,00грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 414,00грн, щомісячна премія - 7417,50грн. Нарахований дохід у березні 2018 становить 8796,60грн, а саме, посадовий оклад - 2820,00грн, оклад за військове звання - 740,00грн, надбавка за вислугу років - 1068,00грн, надбавка за особливості проходження військової служби - 925,60грн, щомісячна премія - 3243,00грн.
Тобто, вказує представник позивача, грошовий дохід позивача у зв"язку з підняттям з 01.03.2018 посадових окладів збільшився на 137,10грн. Тому, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4258,75грн - 137,10грн та становить 4121,65 грн.
Щодо посилань представника позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №816/1728/16, то вона не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки обставини справи не є подібними до цієї.
Відповідно до справи №816/1728/16 судом вказано, що оскільки на момент проведення перевірки підвищення заробітних плат не було, тому позивач зобов'язаний був виплачувати фіксовану суму індексації ОСОБА_2 за лютий, березень та квітень 2016 року, в той час як згідно із статтею 8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 грн, а з 01.05.2016 - у розмірі 1450 грн.
Натомість, у спірному випадку, посадовий оклад позивача був підвищений у березні місяці 2018, та у порівняні із лютим 2018 посадовий оклад позивача збільшився із 645грн (лютий 2018) до 2820грн (березень 2018).
Відповідно до п. 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %.
Отже, відповідно до п. 5 вказаного Порядку, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується.
Позивач посилається, що відповідно до абз 4 п. 5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до матеріалів справи у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшено з 645 грн. до 2 820 грн. Відтак, застосування величини приросту індексу споживчих цін у розмірі 241,7% за лютий місяць 2018 є помилковим, оскільки місяцем підвищення доходу є березень 2018, який відповідно до Порядку №1078 став базовим місяцем для розрахунку індексації.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) у березні 2018 року щодо лютого становив 101,1%., а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01 березня 2018 р. по листопад 2018 року не перевищив 103 %.
Підсумовуючи, виходячи із меж заявлених вимог та їх мотивів, суд не вбачає підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі 4121,65грн. до періоду з 01.03.2018 року по 28.05.2020, а відтак у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо повернення останнього на користь позивача не присуджується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 ), Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - 08803572, місцезнаходження: вул. Некрасова, буд. 72, м. Вінниця, 21001).
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (24.12.20)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна