м. Вінниця
28 грудня 2020 р. Справа № 120/5585/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Люстдорф", позивач) з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - відповідач). За змістом позову позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198347 від 11 серпня 2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача зазначає, що постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198347 від 11 серпня 2020 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є протиправною з огляду на те, що зважування відбулося окремо по напівосям кожної осі і в подальшому ці данні склалися. На думку представника позивача, визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєні осі шляхом сумування осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на здвоєні осі такі дві осі, які утворюють здвоєну вісь, повинні зважуватись разом. Окрім того, у позовні заяві зазначається, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Разом із тим, вказана методика, на думку сторони позивача, не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Ухвалою від 13 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків останньої.
23 жовтня 2020 року у встановлений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви визначені ухвалою від 13 жовтня 2020 року.
Ухвалою від 27 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 18 листопада 2020 року. Крім того, даною ухвалою встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою від 18 листопада 2020 року було задоволено клопотання представника відповідача від 17 листопада 2020 року про відкладення розгляду справи. Судовий розгляд справи відкладено на 02 грудня 2020 року.
01 грудня 2020 року представником Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області було подано до суду клопотання про долучення доказів.
У судове засідання 02 грудня 2020 року сторони не прибули. Представник позивача 02 грудня 2020 року подав заяву про здійснення розгляду справи у письмовому провадженні. У свою чергу представник відповідача подав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі останнього за наявними матеріалами у справі.
Правом на подачу відзиву, відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.
За приписами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За приписами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За визначенням п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив таке.
В ході рейдової перевірки, проведеної 28 червня 2020 року посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі Р-03 під'їзд до автодороги М-03 4 км + 100 м (Київська область) проведена перевірка транспортного засобу SCANIA, з номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 238033 від 28 червня 2020 року, в якому вказано, що під час перевірки виявлено перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною №01119 від 28 червня 2020 року з перевищенням вагового обмеження навантаження на здвоєну вісь, а саме: навантаження складає 18120 кг при нормативно допустимому 16000 кг, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху).
За результатами габаритно-вагового контролю 28 червня 2020 року складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024538, у якому зафіксовано осьові навантаження, що становлять: 7100 кг при допустимих 11000 кг, 10960 кг та 7160 та 6140 кг при допустимих 11000 т, 7740 кг при допустимих 11000 кг, тобто встановлено фактичне навантаження на здвоєну вісь 18120 кг (10960+7160=18120 кг) при допустимих 16000 кг.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28 червня 2020 року № 043450 встановлено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь - 7100 кг; 2 вісь - 10960 кг; 3 вісь - 7160 кг; 4 вісь - 6140 кг; 5 вісь - 7740 кг; повна маса транспортного засобу - 39100 кг.
З огляду на виявлені порушення головним спеціалістом Фроловим Р. та старшим державним інспектором Волковим Д. Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024538 від 28 червня 2020 року на суму 268,92 євро.
Постановою управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 11 серпня 2020 року № 198347 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до ТОВ "Люстдорф" застосовано адміністративно-господарський штраф на суму 17000 грн.
19 серпня 2020 року представник позивача звернувся до відповідача із скаргою, в якій просив скасувати постанову № 198347 від 11 серпня 2020 року і подати матеріали на повторний розгляд.
Розглянувши скаргу ТОВ "Люстдорф", Державна служба України з безпеки на транспорті у листі від 28 серпня 2020 року зазначила, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу залишається без змін, а скарга - без задоволення.
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05 квітня 2001 року (далі також Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. Управління Укртрансбезпеки відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області діє відповідно до Положення про Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Судом встановлено, що відповідно до акта від 28 червня 2020 року №024538 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів вбачається, що позивачем допущено перевищення вагових параметрів на здвоєну вісь, а саме, замість допустимих 16000 кг навантаження становило 10960 кг та 7160 кг, що сумарно перевищує дозволені параметри.
У той же час згідно з чеком зважування навантаження становило: 1 вісь - 7100 кг; 2 вісь - 10960 кг; 3 вісь - 7160 кг; 4 вісь - 6140 кг; 5 вісь - 7740 кг; загальна маса транспортного засобу - 39100 кг. В акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 238033 від 28 червня 2020 року зазначено, що позивачем перевищено вагові обмеження навантаження, адже навантаження на здвоєну вісь складає 18120 кг при нормативно допустимому 16000 кг.
З вказаного вбачається, що зважування відбувалося окремо по напівосям кожної осі і в подальшому ці дані складалися. Тобто відповідачем не було здійснено одночасне зважування другої та третьої осей, які разом складають здвоєну вісь, а визначено масу кожної з осей окремо та підраховано вагу здвоєної осі, шляхом додавання маси другої та третьої осей (10960 + 7160 = 18120 кг).
Згідно з пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до п.9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.
Таким чином, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача.
Таким чином вказані в акті від 28 червня 2020 року №024538 та у довідці від 28 червня 2020 року №043450 фактичні вагові параметри не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку, оскільки зважування здвоєної осі має відбуватись як зважування єдиною конструкції (осі), а не по частинам як це було зроблено посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
З приводу твердження представника позивача про неможливість надання дозволу на перевезення подільних вантажів великоваговим транспортним засобом, суд зазначає таке.
Частина 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільні дороги" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
За визначенням, наведеним у підпункті 3 пункту 2 Порядку 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Абзацом 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Аналізуючи зміст зазначених норм можна зробити висновок, що дозвіл для перевезення вантажів, що перевищують габаритні або вагові обмеження може видаватись тільки у разі перевезення неподільного вантажу, переміщення якого неможливо зробити по частинам. У даному випадку позивачем відповідно до товарно-транспортної накладної від 28 червня 2020 року №01115 здійснювалось перевезення молока сирого коров'ячого незбираного охолодженого, що у свою чергу є подільним вантажем, перевезення якого із перевищенням нормативно допустимих обмежень забороняється, а дозвіл на здійснення такого перевезення діючим законодавством України не передбачено.
Проте, суд критично ставиться до посилання ТОВ "Люстдорф" на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.
Окрім того, відповідно до статті 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17 (провадження №К/9901/24144/18).
Тобто відсутність відповідної методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов'язку по внесенню плати за це.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16.
Водночас, як зазначено судом вище, вказані в акті від 28 червня 2020 року №024538 та у довідці від 28 червня 2020 року №043450 фактичні вагові параметри автомобіля, що належить позивачу, не можна вважати достовірними та такими, вимір яких здійснювався у встановленому законодавством порядку.
Окрім того, суд звертає увагу, що посадовими Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки при заповненні акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 238033 від 28 червня 2020 року було не вказано яка відповідальність передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при виявленні вказаного в акті порушення, що у свою чергу свідчить про неточність та нецілісність такого акту.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №198347 від 11 серпня 2020 року №151300 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області є територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті без права юридичної особи та немає власних бюджетних асигнувань, то судовий збір у сумі 2102 грн підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №198347 від 11 серпня 2020 року №151300 в сумі 17000 грн.
Стягнути на користь фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (22700, Вінницька область, м.Іллінці, вул. Коцюбинського, 1, код ЄДРПОУ 23063575)
Державна служба України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816545)
Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 23)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович