Номер провадження 22-ц/821/1853/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №702/287/20 Категорія: 310020000 Мазай Н. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
28 грудня 2020 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 червня 2018 вони з відповідачем зареєстрували шлюб. В шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка на даний час знаходиться у дикретній відпустці та отримує соціальну виплату по догляду за дитиною у сумі 860 грн і даних коштів не вистачає на утримання дитини.
У добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу дитині не надає. Позивачка не має можливості самостійно утримувати дитину, якій потрібні кошти для придбання одягу, продуктів харчування, належного відпочинку тощо.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути аліменти з відповідача на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2020 року позов задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 травня 2020 до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 840, 80 грн.
Судом вказано на те, що визначений позивачем розмір аліментів 1/4 частки від всіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, є тим мінімумом, який батько в силу свого батьківського обов'язку за законом повинен сплачувати дитині та який не призведе до порушення його прав та інтересів.
Судом враховано, що за віком відповідач є працездатною особою, належних та допустимих доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров'я, перебування на його утриманні інших осіб, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі, який визначено позивачем суду не подав, за таких обставин суд прийшов до беззаперечного висновку про можливість їх сплати останнім.
Крім того, районний суд вказав, що посилання відповідача на відсутність офіційного працевлаштування не може бути достатнім доказом неможливості сплати аліментів в розмірі, який визначено позивачем.
Посилання відповідача на зміну сімейного стану суд визнав необгрунтованим належними доказами.
Не погоджуючись з такими рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до суду апеляційної інстанції, вказуючи, що судове рішення не є законним. Основним аргументом апеляційної скарги є те, що рішенням районного суду ухвалено стягнути з відповідача аліменти у частці від усіх видів його заробітку, однак скаржник не працює з квітня 2005 року.
Апелянт просить задовільнити апеляційну скаргу, справу скерувати на новий розгляд, скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягувати аліменти у твердій грошовій сумі.
26 листопада 2020 року ОСОБА_2 скерувала на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вважає доводи скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі, необгрунтованими, безпідставними і такими, що не грунтуються на нормах права.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В свою чергу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. (ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України)
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. (ч. 1 ст. 367 ЦПК України)
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. (ч.1 ст. 368 ЦПК України)
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження: серії НОМЕР_1 , яке видане Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 87 від 05.06.2019.
Згідно з довідкою № 764 Монастирищенської міської ради від 27 травня 2020 року малолітній син сторін знаходиться на повному утриманні матері.
Відповідно до довідки № 288-01 Управління захисту населення Монастирищенської райдержадміністрації від 27 травня 2020 ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УСЗН Монастирищенської РДА і отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-єї дитини у розмірі 860 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають наступне правове рулювання.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав ; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
З наведених норм права та практики ЄСПЛ вбачається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшов обґрунтованого висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Врахувавши вимоги ст. 181 СК України.
У силу ст. 81 ЦПК України відповідач не довів належними та допустимими доказами своїх заперечень щодо необхідності стягнення з нього аліментів у іншому розмірі, ніж визначено судом.
Крім того, враховуючи інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, колегія суддів зауважує, що судом визначений мінімальний гарантований розмір аліментів не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а не рекомендований розмір (ст. 182 СК України) аліментів на одну дитину, що становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. (для дитини, віком до 6 років станом на з 1 липня 2020 року - 1859 гривень).
Позивач при подачі позову скористалася своїм правом та визначила спосіб стягнення аліментів саме у частині всіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, що вірно враховано районним судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України.
До того ж, районним судом вірно зазначено, що позивач за станом здоров'я не обмежений у працездатності, а тому не позбавлений фізичної можливості працювати та виконувати аліментні зобов'язання, визначені у розмірі меншому за мінімальний рекомендований (прожитковий мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів).
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді