Номер провадження 22-ц/821/2068/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №702/519/20 Категорія: 304090000 Жежер Ю. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Вініченко Б. Б.
28 грудня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву №б/н від 12.07.2011 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, водночас відповідач порушив зобов'язання за договором у зв'язку із чим станом на 10.09.2020 року має заборгованість у розмірі 52 423,24 грн, яка складається з наступного: 37 561,56 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 37 561,56 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2 571,43 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 12 290,25 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 12.07.2011 року у розмірі 52 423,24 грн станом на 10.09.2020 року та судові витрати.
Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.07.2011 року у розмірі 37 561,56 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 1 506,08 грн.
Судове рішення мотивовано, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. У зв'язку із наведеним суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з позичальника на користь банку непогашеного тіла кредиту (простроченого) в розмірі 37561,56 грн.
Перевіряючи решту вимог банку, суд дійшов висновку, що зі змісту договору, що складає Анкета-заява від 12.07.2011 року відсутні умови про сплату заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України та умови щодо сплати пені, що зазначені представником позивача у позовній заяві.
Судом зазначено, що доказів того, що при підписанні Анкети-заяви від 12.07.2011 року ОСОБА_1 виявила бажання оформити платіжну картку «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» матеріали справи не містять. Довідка про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду по договору SAMDN50000047374423 ІПН НОМЕР_1 ОСОБА_1 стосується договору SAMDN50000047374423, однак договір з такими реквізитами в матеріалах справи відсутній.
Не погодившись з вказаним рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та пенею АТ КБ «Приватбанк» звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує, що рішення суду в цій частині прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому просило його скасувати у відмовленій частині і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повній мірі.
Апеляційні вимоги мотивовано тим, що 12.07.2011 року відповідачем було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, тобто сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови.
Вказує, що суд дійшов помилкового висновку, що надана банком довідка стосується іншого договору, оскільки референс SAMDN50000047374423 це ідентифікатор в банківських програмних комплексах даної угоди і відсутність цього номеру у анкеті-заяві не може свідчити про те, що довідка є частиною іншого договору.
Оскільки сторони узгодили розмір відсоткової ставки, пені та штрафів в підписаній відповідачем Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», то заборгованість за пенею в розмірі 12 290,25 грн підлягає до задоволення.
Щодо заборгованості за відсотками, які нараховані за ставкою 86,4% річних за період з 01.02.2020 року по 10.09.2020 року, то позивач має право на стягнення відсотків за погодженою ставкою 30% річних в розмірі 6980, 18 грн (37561, 56 (тіло кредиту) х 30 (розмір відсоткової ставки)/ 360 х 223 (кількість днів).
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.
Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.17).
В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з умовами надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами.
У даній заяві визначено тип картки, яку бажає отримати ОСОБА_1 , а саме платіжна картка кредитка «Універсальна» та зазначено бажаний кредитний ліміт у розмірі 2200 грн.
Заява не містить посилань на умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов договору, а також не містить строку повернення кредиту.
Однак, 12.07.2011 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, в якій визначено зокрема, базову відсоткову ставку, яка становить 2,5 в місяць (30% річних), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи, комісії.
Водночас до позовної заяви не додані документи, які б підтверджували, що на момент підписання заяви 12.07.2011 року, відповідач була ознайомлена саме з тими Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з яких долучено до позовної заяви.
Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на на 10.09.2020 року становить 52 423, 24 грн, та складається з наступного: 37 561,56 грн - заборгованість за тілом кредита; в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 37 561,56 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2 571,43 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 12 290,25 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
До кредитного договору банк, крім розрахунку заборгованості за договором №б/н від 12.07.2011 р. укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, виписку руху коштів по рахунку, а також довідки про зміну кредитного ліміту та про видані картки, остання з дією до 07/20.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню та відсотки нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
При цьому, як видно із наданого банком розрахунку, заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, як і відсутні нараховані та не сплачені відсотки за користування наданими коштами.
У наданих банком анкеті-заяві та довідці про умови кредитування відсутні визначення та обов'язок позичальника по сплаті простроченого тіла кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за відсотковою ставкою 86,4 (як видно з розрахунку заборгованості).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) могли бути змінені кредитором та останній міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та довідці домовленості сторін про сплату простроченого тіла кредиту та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за відсотковою ставкою 86,4, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві та довідці, які безпосередньо підписані останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття стороною запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.07.2011 року шляхом підписання заяви, про що вірно зазначено і судом першої інстанції.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі, зокрема відповідальності у вигляді відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України за відсотковою ставкою 86,4 та стягнення простроченого тіла кредиту.
Вказаний висновок узгоджується у подібній, але не аналогічній справі розглянутій Верховним Судом 21 жовтня 2020 року та викладений ним у постанові у справі №190/1419/19-ц, в частині складових вартості наданого кредиту.
Однак, враховуючи обставини справи, а також те, що судове рішення в частині стягнення простроченого тіла кредиту, стягнення якого не передбачено ні анкетою-заявою, ні довідкою про умови кредитування відповідачем не оспорено, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України переглядає рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в даній частині рішення суду перегляду не підлягає.
Зважаючи на ту обставину, що у відповідача відсутня заборгованість за поточним тілом кредиту, тому відсутній борг на який можливо нарахувати пеню у визначеному довідкою розмірі.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. А також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Строк повернення кредиту відповідає строку дії кредитної картки. У межах цього строку позичальник зобов'язаний повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний сплатити неустойку та суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Отже, в частині нарахування відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів враховує, що оскільки термін дії останньої картки виданої ОСОБА_1 закінчився 07/20, то саме з цього періоду можливе нарахування боргу на прострочений кредит відповідно до статті 625 ЦК України, а не з 01.02.2020 року, як це зроблено банком, та у розмірі 3 % річних, оскільки саме така відсоткова ставка визначена законом, а не нарахований банком розмір 86,4% річних.
Водночас у зв'язку із відсутністю заборгованості за поточним тілом кредиту підстави для застосування статті 625 ЦК України відсутні.
У апеляційні скарзі банком ототожнено відсотки за користування кредитом та відсотки, які передбачені за прострочення грошового зобов'язання у відповідності до статті 625 ЦК України, а тому такі доводи є необґрунтованими.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.
Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову банку про стягнення з ОСОБА_1 пені та відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, однак колегія суддів не погоджується із мотивами такої відмови, тому рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в оспореній частині в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Б.Б. Вініченко
С.І. Бондаренко
О.М. Новіков