Номер провадження 22-ц/821/2014/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/8704/19 Категорія: Кондрацька Н. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
24 грудня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 вересня 2020 року, ухваленого у складі судді Кондрацької Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», третя особа: профспілковий комітет Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повний текст рішення складено 30 вересня 2020 року, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 вересня 2011 року він був прийнятий на роботу в ПрАТ «Черкаське ОПАС» в якості контролера пасажирського транспорту, а 02 березня 2015 року переведений на посаду начальника Черкаської автостанції №1.
Працюючи на посаді начальника автостанції, позивач у 2018 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Європейський Університет» та отримав вищу освіту за спеціальністю менеджмент і спеціалізацією менеджмент організацій і адміністрування.
Наказом № 169-к від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Вважає наказ про своє звільнення з посади начальника Черкаської автостанції № 1 ПрАТ «Черкаське ОПАС» у зв'язку із скороченням штату незаконним, і таким, що підлягає скасуванню.
17 липня 2019 року позивача було ознайомлено з наказом №158 про скорочення штату працівників, з яким він не був згідний, оскільки ніяких змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників не відбувалось. Навпаки, до видання цього наказу наприкінці 2018 року була прийнята на роботу як 1-й заступник директора - ОСОБА_2 .
В подальшому, і після видання наказу № 158 від 17 липня 2019 року приймались на роботу нові працівники. Таким чином, на підприємстві законних підстав для скорочення чисельності або штату працівників не було.
При звільненні позивача адміністрація підприємства не виконала вимог трудового законодавства про зайнятість населення (ст.49-4 КЗпП України) щодо завчасного повідомлення професійних спілок про скорочення чисельності або штату працівників.
В порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України, адміністрація підприємства не запропонувала позивачу іншу роботу на підприємстві, яка б відповідала його кваліфікації. Одночасно в порушення вимог цієї статті не було враховано його переважне право на залишення на роботі, оскільки він безперервно більше 8 років працював на підприємстві.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №169-к від 04 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Черкаської автостанції №1 Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» та поновити на попередній роботі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 жовтня 2019 року до дня поновлення на попередній роботі.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав добровільну згоду на звільнення за п. 1. ст. 40 КЗпП України, про що свідчить його особистий підпис на наказі № 169-К від 04 жовтня 2019 року без будь-яких заперечень та зауважень.
У відповідача дійсно мала місце зміна в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників, у зв'язку із введенням нової організаційної структури підприємства. Структурні підрозділи - автостанції згруповані (укрупненні), зі скороченням штатних посад.
Відповідачем завчасно, а саме 03 липня 2019 року направлено до профспілкового комітету подання про скорочення чисельності штату працівників, та введення в дію нової організаційної структури підприємства. Проведення звільнень заплановано було до 05 жовтня 2019 року, а тому повідомлення профспілки відбулося в межах тримісячного терміну, передбаченого ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Згода профспілки була отримана, в результаті проведених консультацій, визначились посади, що підлягають скороченню.
Згода первинної профспілкової організації на звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України була направлена в процесі підготовки справи до розгляду в суді, що не є порушенням.
У повідомленні про заплановане звільнення №2 від 22 липня 2019 року позивачу пропонувалася робота на підприємстві - посада контролера перонного. Станом на 22 липня 2019 року на підприємстві нараховувалось й інші посади, однак з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду, позивач міг виконувати саме роботу на посаді контролера перонного, яка йому і була запропонована. При цьому, судом було враховано, що позивач з повідомленням про заплановане вивільнення та пропозицією на переведення на посаду контролера перонного ознайомився без будь-яких зауважень та заперечень, тобто погодився із запропонованим переведенням.
Вимога позивача по застосуванню до нього ст. 42 КЗпП України є безпідставною, оскільки скороченню підлягала посада начальника Черкаської автобусної станції №1, яку і займав позивач, інших працівників на цій посаді або які б виконували таку ж роботу на Черкаській АС-1 не існувало. Таким чином, переважного права у позивача при скороченні посади начальника Черкаської автобусної станції №1 не існувало, і реалізувати його відповідач не міг.
Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, вони задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким задовольнити у повному обсязі позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом неправильно трактовано факт вчинення ним підпису на наказі №169-К від 04 жовтня 2019 року як надання добровільної згоди на звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП без будь яких заперечень і зауважень, оскільки звільнення працівника за такою підставою здійснюється виключно з ініціативи роботодавця, і працівник при цьому ніяким чином не може вплинути на рішення роботодавця, а лише ставить свій підпис в підтвердження ознайомлення з таким рішенням. Відсутність заперечень чи зауважень при ознайомленні з наказом №169-К від 04 жовтня 2019 року не може розцінюватися як згода на таке звільнення.
Підписавши повідомлення про заплановане вивільнення та запропоновані позивачу адміністрацією підприємства переведення на посаду контролера перонного, він лише підтвердив, що ознайомився з ним, і ніякої згоди на звільнення чи переведення на іншу посаду у цьому повідомленні від нього не вимагалось.
Місцевий суд помилково зробив висновок про те, що на підприємстві дійсно мала місце зміна в організації виробництва і праці, не дослідивши питання чи дійсно ця зміна потребувала скорочення чисельності або штату працівників.
До видання наказу №158 від 17 липня 2019 року, наприкінці 2018 року було прийнято нового працівника на посаду першого заступника директора, в подальшому після прийняття вищезазначеного наказу приймались на роботу й інші нові працівники.
Тому, на підприємстві фактично не відбулось змін в організації виробництва і праці, які потребували скорочення чисельності або штату працівників, при цьому в період так званої зміни в організації виробництва і праці на Черкаській АС-1 було введено нову штатну одиницю - посаду адміністратора.
Місцевий суд не прийняв до уваги, що адміністрація підприємства при звільненні позивача не виконала вимоги трудового законодавства про зайнятість населення ст. 49-4 КЗпП України.
Судом не враховано, що адміністрація товариства в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України про порядок вивільнення працівників, не запропонувала скаржнику роботу на підприємстві, яка б відповідала його освіті, кваліфікації та досвіду роботи, а саме посаду керівника об'єднаних автобусних станцій - Чигиринського куща, а призначила на цю посаду пенсіонера тим самим в порушення вимог цієї ж статті не було враховано його переважне право на залишення на роботі.
30 листопада 2020 року, в межах строку на апеляційне оскарження (враховуючи, що строк було поновлено) скаржником було подано доповнення до апеляційної скарги, в якому ОСОБА_1 зазначає, що відповідач повідомив його про заплановане вивільнення 22 липня 2019 року, але не виконав обов'язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з'явилися протягом двох місяців, і які існували на день звільнення. Йому, було запропоновано переведення на посаду контролер перонний, однак не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, включаючи 8 відокремлених підрозділів ПрАТ «Черкаси ОПАС», чим порушено вимоги статті 49-2 КЗпП України.
Позивач є членом первинної профспілкової організації працівників у ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», однак відповідач не звертався до профспілкової організації з письмовим поданням про надання згоди на його звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивача було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників, без згоди профспілкової організації, звільнення відбулося з порушенням статей 43, 49-2 КЗпП України, що згідно зі статтею 235 КЗпП України є підставою для поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив щодо її задоволення, зазначаючи, що рішення у повному обсязі відповідає чинному законодавству, прийняте з дотриманням та у повній відповідності нормам матеріального і процесуального права, судом правильно встановлено фактичні обставини справи.
Прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису є компетенцією відповідача та складовою права на управління діяльністю підприємством, суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу). Дії відповідача щодо введення в дію нової організаційної структури є обґрунтованими та правомірними, зумовленими насамперед об'єктивними потребами спрямованими на оптимізацію виробничих процесів товариства.
Зазначаючи про свою незгоду з наказом № 158 від 17.07.2019 року, позивач не оскаржує сам наказ та не надає доказів стосовно недоцільності проведеної реорганізації структурних підрозділів Товариства та скорочення чисельності і штату працівників. При цьому, будь-яких підтверджень того, що в Товаристві не відбулося змін в організації виробництва і праці позивачем не надано.
Відповідачем виконано вимоги трудового законодавства про зайнятість населення, а саме норми ст. 49-4 КЗпП України, оскільки 03 липня 2019 року, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, направлено до профспілкового комітету подання про скорочення чисельності штату працівників, та введення в дію нової організаційної структури підприємства. В результаті проведених консультацій з профспілкою, було визначено посади, що підлягають скороченню.
Первинною профспілковою організацією згідно Протоколу №14 від 10 липня 2019 року надано згоду щодо скорочення штатної чисельності та введення в дію нової організаційної структури підприємства з 05 жовтня 2019 року.
Станом на 22 липня 2019 року на підприємстві вакантними посадами були: касир квитковий Монастирищенської АС, диспетчер АС Сміла, прибиральник Тальне АС, прибиральник Умань АС, контролер перонний Черкаської АС-1. З урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду, позивач міг виконувати саме роботу на посаді контролера перонного, яка йому і була запропонована.
З дня попередження про вивільнення позивача - 22 липня 2019 року до дня розірвання трудового договору - 04 жовтня 2019 року на підприємстві з'являлися декілька вакантних посад: касир квитковий, прибиральник території, начальник юридичного відділу, диспетчер та ін. Оскільки дані посади не відповідають кваліфікації та освіті позивача, і ним не була надана відмова від запропонованої йому посади контролера перонного, йому вони не пропонувалися.
Вимога позивача по застосуванню по відношенню до нього ст. 42 КЗпП України є безпідставною, оскільки скороченню підлягала посада начальника Черкаської автобусної станції №1, яку і займав позивач, інших працівників на цій посаді або які б виконували таку ж роботу на Черкаській АС-1 не існувало. Таким чином, переважного права у позивача при скороченні посади начальника Черкаської автобусної станції № 1 не існувало і реалізувати його відповідач не міг. В розумінні чинного трудового законодавства України, до кола працівників серед яких визначаються особи, що мають переважене право залишитись на роботі належать працівники, які займають аналогічні посади, а як свідчать матеріали справи посади, аналогічні тій, що займав в Товаристві позивач, відсутні.
У своїх поясненнях щодо апеляційної скарги, Профспілковий комітет ПрАТ «Черкаси ОПАС» просить рішення місцевого суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, зазначаючи, що 03 липня 2019 року від ПрАТ «Черкаси ОПАС» надійшло подання про скорочення чисельності штату працівників та введення в дію нової організаційної структури підприємства, а також економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності та штату працівників, список посад, що підлягають скороченню. За результатом розгляду вищезазначеного подання 10 липня 2017 року первинною профспілковою організацією надано згоду щодо скорочення штатної чисельності та введення в дію нової організаційної структури підприємства з 05 жовтня 2019 року. Тому, скорочення чисельності та штату працівників здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивача було повідомлено під особистий підпис про наступне звільнення з посади начальника Черкаської АС-1, одночасно запропоновано посаду контролера перонного, з якою він погодився, адже зауважень і заперечень не мав. Оскільки позивач погодився на запропоновану посаду, однак з невідомих причин змінив свою думку, і вирішив, що він не буде працювати на посаді контролера, тому згода первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КзПП України була відсутня. Проте, згода профкому на звільнення позивача була надана 29 листопада 2019 року згідно виписки з протоколу №25.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 5-1 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч.2 статті 2 КЗпП України).
Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Оформлення трудового договору здійснюється у формі наказу чи розпорядження.(ч.3 ст.24 КЗпП)
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 вересня 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду контролера пасажирського транспорту у Відкрите акціонерне товариство «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», згідно наказу №101-к від 19 вересня 2011 року.
ВАТ «Черкаси ОПАС» перетворено у ПАТ «Черкаси ОПАС» на підставі зборів акціонерів протокол №14 від 29 березня 2012 року.
02 березня 2015 року ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника Черкаської автостанції №1 згідно наказу №20-к від 26 березня 2015 року.
Публічне акціонерне товариство «Черкаси ОПАС» було перетворено у Приватне акціонерне товариство «Черкаси ОПАС» на підставі зборів акціонерів протокол №0427/17 від 27 квітня 2017 року.
Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 (а.с.10-12).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення на підставі зазначеної підстави може відбуватись виключно в порядку передбаченому нормами КЗпП України.
Наказом ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» №169-к від 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 - начальника станції АС-1 Черкаси звільнено з 04 жовтня 2019 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП. Наказано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за 10 календарних днів невикористаної відпустки за період з 19 квітня по 04 жовтня 2019 року. Підставою зазначено наказ від 17 липня 2019 року №158. Згода профспілкового комітету (протокол від 10 вересня 2019 року №14) (а.с. 5).
Позивач ознайомився з вказаним наказом 04 жовтня 2019 року, про що свідчить його підпис (а.с. 5).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
За змістом ч.ч.1,3 ст. 64 ГК України організаційна структура підприємства може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно виписки із протоколу засідання Наглядової ради приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» №01-07/19 від 01 липня 2019 року, на засіданні було вирішено врахувати висновки проведеного аналізу діяльності структурних підрозділів товариства та рекомендовано в.о. директора ОСОБА_2 у встановленому законом порядку розробити, затвердити та ввести в дію сучасну, ефективну організаційну структуру товариства, яка б забезпечувала раціональний розподіл обов'язків між працівниками та оптимізацію організаційно-управлінської діяльності структурних підрозділів (а.с. 44).
Відповідно до техніко-економічного обґрунтування оптимізації структури підприємства ПрАТ «Черкаси ОПАС» додаток №1 до службової записки, з метою збільшення доходів, зменшення витрат та підвищення рівня рентабельності підприємства розпочата робота з оптимізації структури підприємства. Для забезпечення більш раціонального розподілу обов'язків між працівниками підприємства та оптимальної організації виробничого процесу, необхідно здійснити групування (укрупнення) виробничих підрозділів, необхідно створити нові кущі, зокрема Черкаський кущ або Чигиринський кущ. Оптимізація структури виробничих підрозділів дасть змогу зменшити чисельність працівників на 15,4 одиниці, в тому числі 5,0 одиниці адміністративного персоналу (а.с. 50).
Наказом ПрАТ «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» №153 від 02 липня 2019 року з метою забезпечення високої дієвості та ефективності діяльності ПрАТ «Черкаси ОПАС», з урахуванням рекомендацій викладених у протоколі Наглядової ради №01-07/19 від 01 липня 2019 року затверджено та введено в дію з 05 жовтня 2019 року нову організаційну структуру ПрАТ «Черкаси ОПАС». Після введення організаційної структури в дію відбудуться зміни у структурних підрозділах автостанціях, а саме створюються кущі, до складу яких підпорядковуються автостанції. Зокрема створюється Черкаський кущ до складу якого підпорядковуються наступні автобусні станції: Черкаська АС-1, Черкаська АС-2, Черкаська АС-3, Іркліївська АС, Чигиринська АС. Начальнику відділу кадрової та правової роботи ОСОБА_3 наказано забезпечити у відповідності до вимог діючого законодавства приведення штатного розпису у відповідність із затвердженою організаційною структурою, а також внести зміни до трудових книжок та особових справ працівників ПрАТ «Черкаси ОПАС» (а.с. 48).
Пунктом 3 наказу ПрАТ «Черкаси ОПАС» №173 від 13 серпня 2019 року внесено зміни до п. 2.1 наказу ПрАТ «Черкаси ОПАС» №153 від 02 липня 2019 року та викладено його у наступній редакції: «2.1 Створюється Чигиринський кущ до складу якого підпорядковуються наступні автобусні станції: Черкаська АС-1, Черкаська АС-2, Черкаська АС-3, Іркліївська АС, Чигиринська АС» (а.с. 62).
Вказані докази підтверджують, що у липні 2019 року у ПрАТ «Черкаси ОПАС» відбулася зміна в організаційній структурі підприємства, що призвело до зміни в організації виробництва і праці.
У зв'язку зі зміною структури товариства, наказом №158 ПрАТ «Черкаси ОПАС» від 17 липня 2019 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення штату працівників» скорочено з 04 жовтня 2019 року ряд посад та виключено їх зі штатного розпису, зокрема посаду начальника Черкаської автобусної станції №1 - 1 штатна одиниця, начальника Черкаської автобусної станції №2 - 1 штатна одиниця (а.с. 52-55). Позивач був ознайомлений з даним наказом, про що свідчить його підпис.
Відповідно до штатного розпису працівників ПрАТ «Черкаси ОПАС» затвердженого 18 липня 2019 року директором, та який вводиться в дію з 05 жовтня 2019 року Черкаський кущ АС включав в себе Чигиринську автобусну станцію, Черкаську автобусну станцію 1 (адміністратор - 1 штатна одиниця, старший касир, диспетчер, касир квитковий, контролер перонний, прибиральник виробничих приміщень, прибиральник територій), Черкаську автобусну станцію -2, Черкаську автобусну станцію - 3, Іркліївську автобусну станцію (а.с. 58).
Згідно штатного розпису працівників ПрАТ «Черкаси ОПАС» затвердженого 13 серпня 2019 року директором, та який вводиться в дію з 05 жовтня 2019 року, Чигиринський кущ АС включає в себе Чигиринську автобусну станцію, Черкаську автобусну станцію 1 (адміністратор - 1 штатна одиниця, старший касир, диспетчер, касир квитковий, контролер перонний, прибиральник виробничих приміщень, прибиральник територій), Черкаську автобусну станцію - 2, Черкаську автобусну станцію - 3, Іркліївську автобусну станцію (а.с. 61).
Вказані доказі в сукупності підтверджують те, що у відповідача мало місце скорочення штату та чисельності працівників і посада яку займав позивач скорочена.
Суд відхиляє доводи апелянта щодо не встановлення місцевим судом необхідності проведення відповідачем скорочення чисельності або штату працівників, оскільки питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників лежить поза межами компетенції суду, так як це питання вирішується підприємством самостійно.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №756/5243/17.
За приписами ч.1 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Наказом ПрАТ «Черкаси ОПАС» про попередження про заплановане звільнення у зв'язку зі скороченням штату №160 від 22 липня 2019 року наказано інспектору кадрів підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення працівників, зокрема начальника Черкаської автобусної станції №1 ОСОБА_1 (а.с. 56).
22 липня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про наступне звільнення з посади начальника Черкаської АС-1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників ПрАТ «Черкаси ОПАС» (наказ №160 від 22 липня 2019 року), яке відбудеться 04 жовтня 2019 року. Одночасно позивачу запропоновано переведення на посаду контролера перонного з посадовим окладом 4 180 гривень. Позивач ознайомився з даним повідомленням, зауважень та заперечень не мав, що засвідчив власним підписом (а.с. 57).
Отже, відповідачем в межах строків, визначених КЗпП України було персонально повідомлено позивача про майбутнє вивільнення.
Згідно частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
При цьому, згоду на переведення на іншу роботу працівник підтверджує письмовою заявою про таке переведення.
Роботодавець зобов'язаний запропонувати всі наявні вакантні посади, які працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення.
Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, в постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року справа №487/2191/17.
При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю, і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота (висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №669/1222/19).
Матеріали справи не містять письмової згоди позивача щодо переведення його на посаду контролера перонного.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що в період з 22 липня 2019 року по 04 жовтня 2019 року ПрАТ «Черкаси ОПАС» пропонувало ОСОБА_4 інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом зазначеного періоду, окрім контролера перонного, в той же час в заявах по суті справи відповідач не заперечує, що у вищевказаний період на підприємстві були наявні й інші вакантні посади, однак він не повідомляв про них позивача, вважаючи що вони не відповідають кваліфікації та освіті позивача.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Суд відхиляє наданий ПрАТ «Черкаси ОПАС» письмовий доказ, що містить назву «Аналіз вакантних посад за період з 22 липня по 04 жовтня 2019 року», оскільки даний документ містить не повну інформацію, а вибіркову, тому неможливо встановити дійсні обставини справи на підставі вказаного документу, а саме неможливо встановити, що в ньому зазначені усі наявні вакантні посади в ПрАТ «Черкаси ОПАС» в період з 22 липня по 04 жовтня 2019 року, з огляду на те, що в документі відсутні відомості про вакантні посади за порядковим номером 11,12,13,21,24,26,27,34,39,41 (а.с. 67).
Враховуючи положення ст. 9 Конвенція МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України 16 травня 1995 року, та вимоги трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Інших доказів, які б підтверджували виконання відповідачем свого обов'язку щодо працевлаштування попередженого про звільнення у зв'язку із скороченням штату позивача матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку про порушення ПрАТ «Черкаси ОПАС» вимог КЗпП України, при звільненні ОСОБА_1 .
Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
Застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.
Із штатних розписів ПрАТ «Черкаси ОПАС» які вводяться з 5 жовтня 2019 року вбачається наявність таких посад як начальник станції.
Отже, на момент звільнення позивача у ПрАТ «Черкаси ОПАС», посада начальника автостанції Черкаської АС-1 не була єдиною, існували й інші ідентичні посади - начальники інших автостанцій.
Разом з тим, питання щодо переважного права позивача залишитися на роботі не вирішувалося, що не оспорюється відповідачем та підтверджується й наявними в матеріалах справи доказами, зокрема поданням про звільнення ОСОБА_1 профспілковій організації (а.с. 66).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в порушення вимог статті 42 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було розглянуто питання щодо переважного права позивача залишення на роботі.
Відповідно до ч.2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що на власника або уповноваженого ним органу покладено обов'язок повідомляти професійні спілки про причини та строки звільнення, кількість і категорії працівників, яких це буде стосуватися, виключно у випадку ліквідації, реорганізації підприємства, зміни форми власності або часткового зупинення виробництва, що призведе до скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці.
Разом з тим, судом встановлено, що у відповідача відбулася лише зміна організаційної структури підприємства, що призвело до зміни в організації виробництва і праці, що не підпадає під перелік обставин, визначених у ч.2 ст. 49-4 КЗпП України, тому в даному випадку відповідачем не було порушено вимоги ч.2 ст. 49-4 КЗпП України, а тому доводи скаржника в цій частині не підлягають задоволенню.
В той же час, за змістом ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
03 липня 2019 року ПрАТ «Черкаси ОПАС» направило Голові профкому ПрАТ «Черкаси ОПАС» ОСОБА_5 подання про скорочення чисельності штату працівників, та введення в дію нової організаційної структури підприємства, за змістом якого на виконання вимог ч.2 ст. 49-4 КЗпП України, ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно протоколу Наглядової ради №01-07/19 від 01 липня 2019 року, наказу №153 від 02 липня 2019 року, ПрАТ «Черкаси ОПАС» просить розглянути питання та погодити щодо скорочення чисельності та введення в дію нової організаційної структури підприємства з 05 жовтня 2019 року. За необхідності проведення консультацій стосовно заходів щодо запобігання звільнення чи зведенню їх кількості до мінімуму, або пом'якшення несприятливих наслідків звільнень запропоновано призначити дату проведення таких консультацій та провести їх в межах 10 денного строку. В додатках зазначено наступні документи: виписка з протоколу Наглядової ради №01-07/19 від 01 липня 2019 року; техніко-економічне обґрунтування необхідності проведення скорочення чисельності та штату працівників; наказ №153 від 02 липня 2019 року; список посад, що підлягають скороченню (а.с. 49).
Подання отримано Головою профкому ПрАТ «Черкаси ОПАС» ОСОБА_6 03 липня 2019 року, про що свідчить підпис на поданні.
10 липня 2019 року на спільному засіданні адміністрації та первинної профспілкової організації ПрАТ «Черкаське ОПАС» було розглянуто подання адміністрації щодо скорочення чисельності та введення в дію нової організаційної структури підприємства з 05 жовтня 2019 року, та постановлено надати згоду щодо скорочення штатної чисельності та введення в дію нової організаційної структури підприємства з 05 жовтня 2019 року, що підтверджується випискою з протоколу №14 спільного засідання адміністрації та первинної профспілкової організації ПрАТ «Черкаське ОПАС» (а.с. 51).
Відтак, оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про належне виконання відповідачем вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Частинами 1,2,3 статті 43 КЗпП встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
21 листопада 2019 року ПрАТ «Черкаське ОПАС» звернулося до первинної профспілкової організації ПрАТ «Черкаське ОПАС» з поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату згідно з п.1 ст.40 КЗпП (а.с. 66).
Згідно виписки з протоколу №25 спільного засідання адміністрації та первинної профспілкової організації ПрАТ « Черкаське ОПАС» від 29 листопада 2019 року, було постановлено дати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Черкаської АС-1 згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 94).
Таким чином, згода виборного органу первинної профспілкової організації щодо звільнення позивача була надана під час розгляду справи у суді першої інстанції, що не суперечить чинному законодавству.
Прийняття на роботу працівника до початку змін в організації виробництва і праці, є правом власника або уповноваженого ним органу і не впливає на права позивача.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки за обставинами справи, описаними вище, позивач підлягає поновленню на роботі на його користь необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 жовтня 2019 року по 24 грудня 2020 року.
Як вбачається з довідок відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 250 гривень 98 копійок (а.с.112, 127).
Згідно даних Міністерства соціальної політики України, з 04 жовтня 2019 року по 24 грудня 2020 року (період, за який позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу) кількість робочих днів складає 308 днів.
Сума, яка підлягає стягненню як середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: 250,98*308=77 301 гривень 84 копійок.
Суд не приймає докази які додані до апеляційної скарги, а саме копії квитанцій про оплату профспілкових внесків, оскільки апелянтом не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у ОСОБА_1 не було, у зв'язку з чим скаржник має нести ризик настання негативних наслідків пов'язаних з вчасно неподаними доказами.
Суд першої інстанції зазначені обставини справи не врахував, а тому рішення підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій», третя особа: профспілковий комітет Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким:
Визнати незаконним та скасувати наказ №169-к від 04 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Черкаської автостанції №1 Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій».
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Черкаської автостанції №1 Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій».
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 301 гривень 84 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Черкаське обласне підприємство автобусних станцій» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 3853 гривень 55 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 24 грудня 2020 року.
Судді