Номер провадження 22-ц/821/2017/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/1296/20 Категорія: Суходольський О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
24 грудня 2020 року :Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.
за участю секретаря Любченко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2020 року, ухваленого в складі судді Суходольського О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору страхування, стягнення коштів та моральної шкоди, -
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору страхування, стягнення коштів та моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказував, що 30 липня 2018 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» було укладено кредитний договір №3052878762, право вимоги за яким перейшло до АТ «ТАСКОМБАНК».
Згідно заяви №3052878762 від 30 липня 2018 року на отримання кредиту ОСОБА_2 надано згоду на те, що підписаний паспорт кредиту № 2878762 від 30 липня 2018 року містить умови укладеного ним кредитного договору, а ця заява разом з паспортом кредиту (включно з його наступними змінами) та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» становлять кредитний договір укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та позивачем як позичальником.
Відповідно до п.3 заяви позивач доручив ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» сплатити за рахунок отримуваного ним кредиту 3000 гривень АТ «ТАСКОМБАНК» та 270 гривень ПАТ «Страхова компанія «ТАС».
Згідно п. 4 паспорту кредиту від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» вказано основні умови кредитування: кредит на суму 3330 гривень, який надається на строк 18 місяців.
За пунктом 5 паспорту кредиту сукупна вартість кредиту нараховується за початковим процентом - 2% від суми кредиту, 60 гривень; щомісячними процентами - 3,69% від суми кредиту, згідно з графіком платежів; річними процентами - 11,99% від суми боргу за договором, згідно з графіком платежів.
Платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору та платежі за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті позичальником, відсутні. Додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для отримання кредиту, в тому числі і послуги страховика, також відсутні.
Також вказані наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за кредитним договором у вигляді сплати пені та неустойки.
Крім того, 30 липня 2018 року було укладено договір страхування життя позичальника №3052878762-С, хоча в кредитному договорі не було прописано про необхідність укладання такого договору, вартість страхового внеску складає 270 гривень.
З суми кредиту 3330 гривень, в яку вже було включено 270 гривень за страхові послуги та 60 гривень - сума початкового процента 2% було видано позивачу 3000 гривень згідно заяви про видачу готівки, з яких сплачено позичальником 270 гривень та 60 гривень, проте проценти нараховувалися на суму кредиту 3330 гривень, тоді як фактично ним було отримано 2670 гривень.
Позивач вказує, що кредитодавець не виконав свого обов'язку та не надав йому як позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором, незаконно включив початковий процент - 2% у розмірі 60 гривень до суми кредиту (загального розміру кредиту), а не до загальних витрат за споживчим кредитом. Сплата коштів за укладення договору страхування життя позичальника та включення їх в суму кредиту також є незаконною, оскільки такі платежі не зазначені у договорі про споживчий кредит.
Позивач вказує також, що нарахована йому неустойка, на день подання позову перевищує вдвічі розмір кредиту. Стверджує про незаконність стягнення комісійної винагороди за видачу розширеної довідки по квитанціям №9983435 від 25 січня 2020 року та №10660721 від 29 квітня 2020 року по 360 гривень кожна та, квитанції № 8899988 від 20 вересня 2019 року - 150 гривень, оскільки ці послуги не передбачені кредитним договором та збільшують його вартість.
У зв'язку із заборгованістю по кредиту його включили до списку боржників, та підключили до автоматичного дозвону, постійні дзвінки завдають йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях, приниженні оскільки протягом тривалого часу він перебуває у стані постійного напруження та стресу.
На підставі викладеного позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір №3052878762 від 30 липня 2018 року та договір страхування життя позичальника №3052878762-С від 30 липня 2018 року, застосувати правові наслідки недійсності, стягнути з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_2 суму сплачених комісійних винагород по кредиту у розмірі 3232 гривні та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору суд першої інстанції виходив з того, що перед укладенням договору позичальника було ознайомлено з усіма істотними умовами договору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» про що свідчить підпис позивача у кредитному договорі, з яким позичальник ознайомився перед укладанням. Кредитодавець виконав всі зобов'язання за кредитним договором, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору після чого на добровільній основі підписали його, а тому посилання позивача на те, що при видачі кредиту було порушено Закон України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору страхування суд вказав на те, що договір страхування був власноручно підписаний ОСОБА_2 , факт підписання даного договору ним не заперечується, тим самим він засвідчив, що ознайомлений та згоден з умовами договору страхування, даних щодо неналежного виконання страховиком зобов'язань щодо виконання умов вказаного договору страхування позивачем не надано.
Щодо твердження позивача про неправомірність стягнення комісійної винагороди на видачу розширених довідок від 25 січня 2020 року та від 29 квітня 2020 року, то суд вказав на те, що тарифи на вказані послуги оприлюднено на офіційному сайті АТ «Таскомбанк» та позивач мав можливість вільного доступу до інформації про вартість таких послуг, а комісійна винагорода у розмірі 150 гривень була сплачена позивачем за отримання довідки про стан кредитної заборгованості за договором №022/5326889-СК від 01 жовтня 2018 року, який не є предметом розгляду даної цивільної справи.
Відмовляючи у стягненні завданої моральної шкоди суд послався на те, що з наявних у матеріалах письмових доказів наданих позивачем не підтверджується факт заподіяння йому АТ «Таскомбанк» будь-яких душевних страждань внаслідок порушення його прав.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що кредитодавцем не виконано свого обов'язку, не надано грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором.
Зміст оспорюваного правочину суперечить ст. 1054 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків комісій, платежів за інші дії ніж надання коштів на придбання продукції є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними, і не потребують визнання недійсними, тобто взяття плати за страхування 270 гривень та 60 гривень комісії є незаконним.
Сплата коштів за укладення договору страхування та включення їх в суму кредиту є незаконним, так як в кредитному договорі відсутні послуги страховика.
Умови кредитного договору про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язання (про сплату штрафу, пені та неустойки) є несправедливими, оскільки сукупна сума неустойки нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
У зв'язку із заборгованістю по кредиту скаржника включили до списку боржників та підключили до автоматичного дозвону, тому постійні дзвінки завдають йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та хвилюваннях, приниженні, так як на протязі тривалого часу він перебуває у стані постійного напруження та стресу.
Оплата комісійної винагороди за видачу довідок про стан кредиту є незаконною, так як ці послуги не передбачені кредитним договором та збільшують його вартість.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Таскомбанк», посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Зазначає, що доводи ОСОБА_2 щодо того, йому було надано грошові кошти в розмірі 3000 гривень, тоді як згідно кредитного договору сума кредиту становить 3330 гривень суперечать дійсності, оскільки згідно виписки по особовому рахунку, позивачу було надано кредитні кошти в розмірі 3330 гривень. Що стосується комісійних винагород, то банк їх може самостійно встановлювати за надані послуги та перед отриманням певної довідки працівником банку клієнту повідомляється про платну основу (передумову) для її отримання. Відносно відшкодування моральної шкоди Акціонерне товариство «Таскомбанк» вказує на те, що жодних доказів в обґрунтування заявленої суми не зазначено та не додано доказів і щодо обставин за яких нібито було її завдано.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.1 та абз. 1 ч.2 ст. 207 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30 липня 2018 року ОСОБА_2 була підписана заява №3052878762 на отримання кредиту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (а.с. 13).
Підписавши вищезазначену заяву позивач надав згоду, що підписаний ним паспорт кредиту №2878762 від 30 липня 2018 року (а.с. 10-12) містить умови укладеного ним кредитного договору, а ця заява разом з паспортом кредиту (включно з його наступними змінами) та з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» становлять кредитний договір укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та позивачем як позичальником (а.с.13).
Також, 30 липня 2018 року ОСОБА_2 підписано заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФК», за змістом якої ознайомившись з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» він засвідчив своє волевиявлення на приєднання до зазначених умов (а.с. 14).
31 липня 2018 року право вимоги за кредитним договором № 3052878762 було відступлено АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року (а.с. 17, 19).
Відповідно до п.4 паспорту кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника» сума/ліміт кредиту становить 3330 гривень; строк, на який надано кредит - 18; мета отримання кредиту: будь-які законні цілі, спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (а.с.10).
Підписавши заяву на отримання кредиту, позивач, згідно п.3 цієї заяви, доручив ТОВ «ФК «ЦФР» виплатити/сплатити за рахунок отримуваного ним кредиту 3000 гривень АТ «ТАСКОМБАНК» з призначенням платежу: переказ до запитань на користь ОСОБА_2. , надання кредиту згідно кредитного договору №3052878762 від 30 липня 2018 року та 270 гривень ПАТ «Страхова компанія «ТАС» з наступним призначенням: оплата страхового платежу за договором страхування №3052878762-С від 30 липня 2018 року (а.с. 13).
Згідно заяви на видачу готівки №442007926 від 30 липня 2018 року Черкаським відділенням №13 АТ «ТАСКОМБАНК» ОСОБА_2 надано готівкові кошти згідно кредитного договору №3052878762 від 30 липня 2018 року у сумі 3000 гривні (а.с. 18).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Згідно з п. 5 паспорту кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для позичальника» в сукупну вартість кредиту входять початковий процент - 2% від суми кредиту у розмірі 60 гривень, щомісячні проценти - 3,69 % від суми кредиту, розмір яких визначається згідно з графіком платежів, річні проценти - 11,99% від суми кредиту, розмір яких визначається згідно з графіком платежів. Ставка щодо кожного виду процентів є фіксованою. Реальна річна процентна ставка становить 118,94 % (а.с. 10).
Отже, судом встановлено, що між позивачем та третьою особою було укладено кредитний договір, дані обставини визнаються та не оспорюються сторонами по справі. Кедитодавець виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти у сумі 3330 гривень, з яких утримано початковий процент у розмірі 2% у сумі 60 гривень, 3000 гривень перераховано АТ «ТАСкомбанк» та видано ОСОБА_2 готівкою, та 270 гривень перераховано ПАТ «СК «ТАС» як оплату страхового платежу за договором страхування №3052878762-С від 30 липня 2018 року.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо невиконання кредитодавцем свого обов'язку надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах встановлених договором з підстав недоведеності.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Обґрунтовуючи власні позовні вимоги, позивач посилався як на підставу недійсності кредитного договору на невідповідність змісту договору положенням ст.1054 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а саме положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч.3 ст. 1054 ЦК України).
Законом, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні є Закон України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.1 та п.7 ч.2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Цей Закон не поширюється на кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Під поняттям загальний розмір кредиту слід розуміти суму коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит (п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.
Отже, враховуючи те, що загальна сума наданого позивачу кредиту є меншою, ніж розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, тому положення Закону України «Про споживче кредитування» не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами по справі.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, до правовідносин, що виникли між сторонами щодо укладеного кредитного договору, підлягають застосуванню положення ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності, та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Твердження ОСОБА_2 що зміст оспорюваного правочину суперечить ст. 1054 ЦК України та моральним засадам суспільства також не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
Отже, враховуючи те, що положення Закону України «Про споживче кредитування» не поширює свою дію на укладений між сторонами кредитний договір, тому невідповідність змісту договору вимогам вищезазначеного закону не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки в даному випадку умови укладеного договору не повинні суперечити положенням ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів». Укладаючи оспорюваний кредитний договір, сторони користуючись принципом свободи договору, на власний розсуд визначили його умови, а підписавши його, підтвердили свою згоду з його змістом.
Тому, суд відхиляє доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, що стосуються невідповідності укладеного договору Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Обґрунтовуючи невідповідність кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів» скаржник посилається на ст. 11 цього Закону, в редакції, що втратила свою чинність на момент укладення договору. Враховуючи те, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, доводи скаржника в цій частині безпідставні.
Не встановлено в судовому засіданні і несправедливих умов укладеного договору.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
30 липня 2018 року між ПАТ «СК «ТАС», від імені якого діє ТОВ «Центр фінансових рішень» на підставі Договору доручення №2312/2008 від 23 грудня 2008 року (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник, застрахована особа за цим договором) було укладено договір страхування життя позичальника ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» №3052878762-С (а.с.15).
Предметом укладеного між позивачем та ПАТ «СК «ТАС» договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону України і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи позичальника ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Пунктами 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3 договору страхування визначено, що страховий внесок за договором в цілому становить 270 гривень, дата внесення страхового платежу визначена 30 липня 2018 року, періодичність сплати страхових внесків - одноразово. Строк дії договору страхування - 18 місяців (а.с.15).
Укладений між сторонами кредитний договір не містить умов щодо обов'язкового укладення договору страхування, разом з тим, судом встановлено, що позивач самостійно доручив ТОВ «ФК «ЦФР» сплатити за рахунок отриманого ним кредиту ПАТ «СК «ТАС» страховий платіж за договором страхування №3052878762-С від 30 липня 2018 року. Тому, твердження апелянта що сума страхового платежу була включена до суми кредиту не знайшли свого підтвердження.
Системний аналіз статті 51 ЦПК України дає підстави стверджувати, що неналежним відповідачем є особа до якої пред'явлено позов, однак вона не повинна відповідати за цим позовом.
Встановивши, що договір страхування укладено між позивачем та ПАТ «СК «ТАС», суд приходить до висновку, що АТ «ТАСКОМБАНК» є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання недійсним договору страхування, оскільки в даному випадку особою яка повинна відповідати за такими позовними вимогами є ПАТ «СК «ТАС».
Клопотання про заміну первісного відповідача належним або про залучення співвідповідача позивач не заяв, з огляду на викладене слід відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначені обставини, тому апеляційний суд приходить до висновку про необхідність змінити в цій частині мотивувальну частину оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що оплата комісійної винагороди за видачу довідок про стан кредиту є незаконною, оскільки такі послуги не передбачені кредитним договором та збільшують його вартість, не можуть бути підставою для задоволення даної скарги, оскільки за змістом ч.12 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Позивач добровільно сплативши таку комісію, погодився з її розміром і така послуга надавалась банком як окрема, а не послуга по укладеному сторонами договору.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України).
Встановивши, що права позивача не були порушені, а також враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують завдання відповідачем позивачу душевних страждань, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Суд не приймає докази які додані до відзиву на апеляційну скаргу, а саме виписку по особовому рахунку, оскільки АТ «ТАСкомбанк» не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.367 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Перешкод, у передбаченому ЦПК порядку, подати до суду першої інстанції докази у АТ «ТАСкомбанк» не було, у зв'язку з чим сторона має нести ризик настання негативних наслідків пов'язаних з вчасно неподаними доказами.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а мотивувальна частина рішення суду першої інстанції до часткової зміни.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити часткового.
Змінити мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору та договору страхування, стягнення коштів та моральної шкоди в частині обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору страхування, виклавши в цій частині мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 24 грудня 2020 року.
Судді