Рівненський апеляційний суд
23 грудня 2020 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд у складі судді Шимківа С.С., з участю секретаря судового засідання Москалик Т.В., захисника ОСОБА_1 - адвоката Мервінського В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 жовтня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В оскаржуваній постанові зазначено, що розгляд справи відбувався за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Мервінського В.В., проте суд розглянув справу за його відсутності, чим порушив право апелянта на захист.
Судом не було в повному обсязі з'ясовано всіх обставин справи.
До того ж, у матеріалах справи немає документів, які підтверджували б характеристику особи, його сімейний стан тощо.
Просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
______________________________________________________________________________ Справа № 559/1606/20 Суддя в суді І інстанції - Ралець Р.В.
Провадження № 33/4815/752/20 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №290331 від 25 липня 2020 року вбачається, що 24 липня 2020 року о 23 год. 53 хв. на а/д Київ-Чоп 363 км М06, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, порушення мови.
Положеннями ст.266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника.
Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів та проведення такого огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується письмовими пояснення свідків та актом відмови на проведення огляду, що був складений за участі останніх.
У той же час, в судовому засіданні, свідок ОСОБА_2 , будучи під присягою, категорично заперечила свою присутність на місці події. Пояснила, що їй жодним чином не відомі обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Свідком проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу вона не була. Заперечила належність їй підписів вчинених від її імені у протоколі, акті та письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи.
Свідок ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Вказані обставини дають підстави вважати, що інспектором було порушено порядок огляду водія на стан сп'яніння та фіксації відмови від проходження останнього, оскільки огляд був проведений за відсутності встановленої кількості свідків, а тому відповідно до вимог статті 266 КУпАП, складений протокол відносно ОСОБА_1 , вважається недійсним.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені в протоколі не підтверджені.
Згідно з п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 жовтня 2020 року - скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2020 року.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.