Справа № 554/9192/19 Номер провадження 22-ц/814/2450/20Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
24 грудня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.
секретар Гнатюк О.С.
імена (найменування) сторін:
позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1
відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2020 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, служба у справах дітей Полтавської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказував, що він з ОСОБА_2 перебував в зареєстрованому шлюбі, у якому в них народився син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував, що вони припинили шлюбні відносини, проте не дійшли згоди щодо місця проживання їх сина.
Зазначав, що дитина проживає разом з матір'ю, проте вона веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, зустрічається з чоловіками в присутності сина.
Вказував, що інтересам дитини відповідає проживання з ним, як батьком, оскільки він має власний бізнес, стабільний дохід в той час як відповідачка не має постійного доходу для матеріального забезпечення умов проживання сина.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом та, уточнивши позовні вимоги, просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із нею за адресою АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що її колишній чоловік зловживав алкогольними напоями, вчиняв сварки та бив її.
Зазначала, що ОСОБА_1 зловживає своїми батьківськими правами і намагається налаштувати дитину проти неї, щоразу як тільки залишається з ним на одинці.
Вказувала, що із 25 жовтня 2019 року вона здійснює підприємницьку діяльність, зареєстрована як ФОП та отримує стабільний дохід, що дозволяє їй створити належні умови проживання для сина. Зазначила, що є відповідальною людиною, любить і піклується про сина та стан його здоров'я.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Визначено місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 , просила скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 березня 2013 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2019 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Після припинення шлюбних відносин сторони проживають окремо. ОСОБА_2 проживає разом із малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 , де вони зареєстровані.
ОСОБА_1 , батько малолітнього, залишився проживати в АДРЕСА_1 , де мешкає з березня 2020 року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , про що він сам повідомив суд.
Мати та батько малолітнього ОСОБА_6 , які проживають окрему, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.
Вищевказані обставини у повному обсязі визнані сторонами.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За частинами першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Вирішуючи спір між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини суд поклав в основу свого рішення висновок органу опіки та піклування від 25 серпня 2020 року, який вважав доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду.
Згідно зі ст. 19 ч. 5, 6 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до п. 72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини.
Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 25 серпня 2020 року, він відзначає, що обоє батьків мають батьківський потенціал для виховання дитини, батьками створено належні умови проживання дитини. Батьки спроможні забезпечувати належний догляд та всебічний розвиток дитини. Дитина проживає разом із матір'ю за адресою АДРЕСА_2 , де для дитини створені умови для розвитку та виховання, багато іграшок, книжок. Мати не надала відомості про свої доходи за 2020 рік. Батько має велике бажання, щоб дитина проживала разом з ним, маючи для цього достатній дохід (т. 2 а.с. 200-201).
Аналіз висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради свідчить про те, що орган опіки та піклування вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, не повною мірою виконав вимоги ст. 161 ч. 2 СК України.
У висновку не знайшло свого відображення ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають значення.
Фактично, орган опіки та піклування прийшов до висновку про визначення місця проживання з батьком, вказавши, що він має достатній дохід для проживання з ним дитини, а мати не надала відомості про свої доходи за 2020 рік.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він не узгоджується з матеріалами справи.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційний суд витребував у органа опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради копії матеріалів, що стали підставою для висновку про визначення місця проживання дитини із батьком.
Такі матеріали були надані суду. Серед них міститься податкова декларація ФОП ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 202), згідно якої обсяг його доходу станом на 21 серпня 2020 року склав 421 350 грн.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 206), загальна сума її доходу за період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року, становить 33 601 грн.
Також довідка про доходи ОСОБА_2 була подана суду і вона міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 22).
Таким чином, ОСОБА_2 надано довідку про доходи за 2020 рік як органу опіки та піклування, так і суду.
За наведених обставин колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він не узгоджується з наявними доказами, є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, самоусунувшись від вирішення питання про визначення місця проживання дитини та переклавши вирішення цього питання на орган опіки та піклування. Це призвело до того, що місцевим судом не надано належну оцінку ставленню батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особистій прихильності дитини до кожного з них, віку дитини, стану її здоров'я та іншим обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, що вказані обставини не встановлювалися судом першої інстанції, вони встановлюються апеляційним судом згідно наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 власного житла не має. Проживає у квартирі, належній його батьку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 від 15 жовтня 2019 року та від 07 грудня 2020 року, умови проживання позивача - добрі.
Проте, вказані акти не приділяють жодної уваги тому, що ОСОБА_1 проживає у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_5 , про що зазначив сам позивач. Стосунки дитини із ОСОБА_5 не досліджувались, що має істотне значення для визначення місця проживання дитини.
Квартира за адресою АДРЕСА_1 складається з однієї житлової кімнати площею 21,3 кв.м. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спільне проживання малолітньої дитини разом із батьком та сторонньою жінкою в одній кімнаті відповідатиме інтересам дитини.
ОСОБА_2 проживає у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яка належить її бабусі ОСОБА_7 .
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 11 листопада 2019 року (т. 1 а.с. 73) квартира складається з двох вмебльованих кімнат. Дитина з матір'ю проживає в окремій кімнаті. Дитина має місце для ігор, занять та відпочинку, є необхідний одяг, речі та продукти харчування. Стосунки в сім'ї нормальні, родинні.
Проживання дитини разом з матір'ю в окремій кімнаті є, вочевидь, більш доцільним для гармонійного розвитку та забезпечення інтересів дитини аніж проживання зі сторонньою жінкою та батьком.
Посилання ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку не заслуговує на увагу, оскільки згідно із повідомлення про початок виконання будівельних робіт (т. 3 а.с.22-25), замовником будівництва є батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 .
Матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, у тому числі обов'язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з ник, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно характеристики малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої в дитячому садочку (т. 1 а.с. 64а), батьки дитини регулярно цікавляться виховними моментами сина, у вільний час відвідують логопеда та психолога. Батьки не були помічені у агресивному ставленні до сина.
Згідно характеристики, виданої керівником ГО СК «Лтава-17» (т. 2 а.с. 28) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займається спортом в дитячій групі по фізичній підготовці з червня 2020 року. Згідно спостережень тренера, мати ОСОБА_2 є адекватною людиною, вчасно приводить сина на тренування та оплачує його заняття. ОСОБА_6 забезпечений усім необхідним. Відносини матері та сина теплі, позитивні та люблячі.
Згідно характеристики ОСОБА_8 , наданої його сусідами (т. 2 а.с. 156), він є доброзичливим та чуйним, займається вихованням дитини.
Згідно логопедичної характеристики малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 15), ОСОБА_6 перебуває на обліку у логопеда дефектолога. Згідно висновку логопеда для покрашення мовлення дитина повинна мати спокійний емоційно-психічний стан, комфортні, сприятливі умови вдома та в побуті, які будуть базуватися на почуттях любові, турботи та підтримки задля уникнення тривоги та переживання.
Згідно довідки КП «Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради» (т. 1 а.с. 64), малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під спостереженням з діагнозом Гіперкінетичний розлад поведінки, загальний розвиток мови 1 рівня, змішані специфічні розлади розвитку. Вказана довідка видана за письмовою заявою ОСОБА_2 .
Вказаний діагноз підтверджено і висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 13 грудня 2019 року (т. 2 а.с. 29-38). Згідно висновку дитина потребує підтримки, позитивної мотивації, похвали, створення психологічного комфорту. Рекомендовано сприяти позитивно-емоційному настрою дитини, вірі в свої сили та можливості. Даний висновок отримано матір'ю дитини ОСОБА_2 , яка влаштувала сина у 2020 році до початкової школи інклюзивної освітити, яка розташована поряд із місце проживання дитини у м. Полтаві.
Згідно висновку Полтавського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 08 жовтня 2019 року (т. 2 а.с. 214-220), ознак вживання ОСОБА_2 алкогольних чи інших психотропних речовин не виявлено. Встановлено, що дитина виявляє бажання проживати з матір'ю.
Ухвалюючи рішення в справі «N.TS. та інші проти Грузії» від 02 лютого 2016 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що оскільки діти ростуть/розвиваються і, з плином часу, стають здатними формулювати власні думки щодо контактів з батьками, суди повинні приділяти належну увагу їхнім поглядам і почуттям, а також праву на повагу до їхнього приватного життя.
Апеляційний суд вважає неприпустимим нехтування поглядами та побажаннями дитини щодо свого місця проживання.
Вищевказані докази свідчать про те, що дитина виявляє більшу особисту прихильність до матері.
Враховуючи вищенаведені рекомендації фахівців щодо психоемоційного стану дитини, її інтересам відповідатиме найбільш спокійне вирішення спору між батьками, яке б не потягло за собою різкої зміни життєвої обстановки. Це свідчить про те, що зміна постійного місця проживання дитини може створити небажаний стрес та психологічне навантаження. Початок проживання з чужою дорослою особою ( ОСОБА_5 ) в одній кімнаті також може негативно відобразитись на гармонійному розвитку дитини.
Такі висновки повною мірою підтверджуються показаннями свідків, допитаних судом. Зокрема, свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зазначено, що ОСОБА_6 , після відвідин батька вживає нецензурну лайку на адресу матері, хоча й ставиться до неї з любов'ю.
Свідки характеризують ОСОБА_2 як гарну матір, яка любить сина та дбає про нього, виховує його та забезпечує усім необхідним.
Також свідки вказали, що колишній чоловік погано ставиться до ОСОБА_2 , після розмови із ним остання плакала, так як він їй погрожував та ображав.
Допитаний свідок ОСОБА_11 в цілому позитивно охарактеризував батька дитини, проте не надав свідчення, які б вказували на те, що інтересам дитини відповідає зміна обстановки та постійне проживання з ним та його співмешканкою.
У позові та зустрічному позові батьки малолітньої дитини звинувачували один одного у зловживанні алкогольними напоями.
ОСОБА_8 посилається на показання свідка ОСОБА_11 , який вказав, що бачив ОСОБА_2 , яка гуляє з сином та була в стані алкогольного сп'яніння. Аналогічна інформація викладена в характеристиці, підписаній цим же свідком та ОСОБА_12 .
У зустрічному позові ОСОБА_2 посилається на постанову у справі про адміністративне правопорушення (т. 1 а.с. 74), в якій встановлено факт керування ОСОБА_8 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
Інші дані, які б вказували на зловживання сторонами алкогольними напоями, у матеріалах справи відсутні.
Вищенаведені обставини не можуть свідчити про зловживання спиртними напоями сторонами по справі або про їх аморальну поведінку.
За таких обставин, інтересам дитини відповідає подальше постійне проживання з матір'ю та навчання в початковій школі інклюзивної освіти, яка розташована поруч з його місцем проживання.
При цьому, ОСОБА_8 не позбавляється батьківських прав, а тому має змогу добровільно утримувати та виховувати дитину у спосіб, що відповідає її інтересам. Його доводи про краще матеріальне становище не спростовують висновків суду, оскільки батько вільний у матеріальному забезпеченні своєї дитини незалежно від місця її проживання.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про задоволення позову ОСОБА_8 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з ОСОБА_8 підлягають стягненню понесені ОСОБА_2 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 290,90 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді О.В. Прядкіна
Л.М. Хіль