Справа № 525/1058/20 Номер провадження 11-кп/814/1106/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.191 КК - Н.Т.
21 грудня 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисникаОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченоїОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12020170120000038 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 , її захисника ОСОБА_7 та прокурора Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2020 року,
Цим вироком ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньою освітою, не перебуваюча у шлюбі, непрацююча, несудима,
визнана винуватою та засуджена за ч.2 ст.191 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Постановлено стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 8172 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_8 визнана винуватою у тому, що вона, працюючи на посаді начальника відділення поштового зв'язку Степанівка Центру поштового зв'язку №5 Полтавської дирекції АТ «Укрпошта» (далі ВПЗ Степанівка), розташованого за адресою: вул. Комарова, 4, с. Степанівка Великобагачанського району Полтавської області, будучи службовою особою, в порушення вимог п.п. 3.4, 4.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, перебуваючи на робочому місці у приміщенні ВПЗ Степанівка, в період з 19 квітня по 31 грудня 2019 року, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом привласнення грошових коштів, які були їй ввірені та знаходились в касі відділення, заволоділа грошима у сумі 48300 грн, що належать Полтавській дирекції АТ «Укрпошта».
В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить перекваліфікувати її дії з ч.2 на ч.1 ст.191 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України.
При цьому зазначає про відсутність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, з огляду на відсутність у неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Стверджує, що на посаду начальника відділення поштового зв'язку була зарахована формально, не мала повноважень видавати будь-які накази чи розпорядження щодо прийому на роботу, накладення дисциплінарних стягнень, затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку, графіку роботи, відпусток чи розпорядження будь-якими коштами.
Вказує про щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
В апеляційній скарзі захисник за мотивів, аналогічних викладеним в апеляційній скарзі обвинуваченої, просить змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувати дії обвинуваченої з ч.2 на ч.1 ст.191 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за ч.2 ст.191 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 рік.
При цьому зазначає, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з приміткою до ст.45 КК України належить до корупційних, що виключає можливість застосування ст.75 КК України.
Інші учасники провадження вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які вважали, що злочин вчинений без зловживання службовою особою своїм службовим становищем, думку прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Факт привласнення обвинуваченою грошових коштів у сумі 48300 грн, які належать Полтавській дирекції АТ «Укрпошта», ніким із учасників провадження не оспорюється.
Разом з тим, доводи обвинуваченої та її захисника про помилковість висновків суду щодо вчинення злочину шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є слушними.
Частина 2 ст.191 КК України передбачає привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Специфіка цієї форми в тому, що майно, яким винуватий заволодіває, не ввірене йому, не перебуває в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
В судовому засіданні встановлено та ніким не заперечується, що ОСОБА_8 на час вчинення кримінального правопорушення займала посаду начальника та листоноші ВПЗ Степанівка.
Грошима вона заволодівала протягом квітня-грудня 2019 року, залишаючи собі частину коштів, отриманих від населення в якості платежів за послуги.
Тобто, обвинувачена не використовувала в даному випадку повноваження начальника відділення, а привласнювала ввірені їй грошові кошти під час виконання обов'язків касира.
Більше того, в обвинувальному акті, затвердженому прокурором, слідчий також зазначив про те, що ОСОБА_8 привласнила грошові кошти, які були їй ввірені та знаходилися в касі ВПЗ Степанівка.
До такого ж висновку прийшов і суд, формулюючи обвинувачення, визнане доведеним та зазначаючи спосіб вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, твердження суду про те, що ОСОБА_8 заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже вона незаконно безоплатно утримала майно, яке перебувало в її віданні на законній підставі та не використовувала при цьому повноважень начальника відділення поштового зв'язку.
За таких обставин колегія суддів, враховуючи положення ст.62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви доведеності вини мають трактуватися на користь обвинуваченого, вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.191 КК України є помилковою та підлягає зміні на ч.1 цієї статті Кодексу з призначенням покарання в межах санкції цього кримінального правопорушення у виді обмеження волі без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Оцінюючи, як тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретні обставини кримінального провадження; особу винної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, її щире каяття та розуміння наслідків своєї протиправної поведінки; вчинення злочину з огляду на тяжкі сімейні обставини; колегія суддів вважає, що усі наведені обставини в своїй сукупності істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особливо ступінь небезпечності обвинуваченої для суспільства та утворюють підставу для висновку про можливість її виправлення без відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При цьому колегія суддів враховує, що прокурор в апеляційній скарзі заперечував можливість звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням лише з огляду на те, що вона була засуджена за корупційне кримінальне правопорушення, що виключає можливість застосування ст.75 КК України.
Приписами Примітки ст.45 КК України встановлено, зокрема, що корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до цього Кодексу вважається кримінальне правопорушення, передбачене ст.191, у випадку його вчинення шляхом зловживання службовим становищем.
З огляду на вказану перекваліфікацію дій обвинуваченої на ч.1 ст.191 КК України, відсутня заборона застосування ст.75 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, вирок місцевого суду необхідно змінити, задовольнивши апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Керуючись ст.404, ст.405, ст.407, ст.418 та ст.419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора Великобагачанського відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2020 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст.191 КК України на частину 1 цієї статті Кодексу.
Призначити ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України, визначених судом першої інстанції.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4