Справа № 541/1503/20 Номер провадження 33/814/661/20Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.
Категорія: ч.1 ст.172-6 КпАП
24 грудня 2020 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,
з секретарем Гнітько А.М.,
з участю прокурора Сухового В.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
її захисника Огризкова А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2020 року,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, з вищою освітою, заміжня, маюча на утриманні двох неповнолітніх дітей, працююча на посаді провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення Миргородської міської ради, несудима,
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення - штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що вона, обіймаючи посаду провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення Миргородської міської ради, будучи суб'єктом, на якого у відповідності до підпункту «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється його дія, всупереч вимогам ч.1 ст.45 та пункту 2-1 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» цього Закону, несвоєчасно, без поважних причин, після встановленого терміну декларування (до 01 червня 2020 року), а саме 24 червня 2020 року подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України.
При цьому вважає, що не є суб'єктом декларування на підставі ч.5 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки працює в управлінні соціального захисту населення Миргородської міської ради, яке здійснює основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Водночас вказує про відсутність можливості своєчасно подати декларацію через хворобу свою та дитини в березні - квітні 2020 року.
Звертає увагу, що в період із січня по березень 2020 року декілька разів намагалась подати декларацію, проте не зробила цього у зв'язку з відсутністю відповідних функціональних можливостей Реєстру.
Крім того вказує, що змушена була повторно виготовити особистий електронний ключ, що змогла зробити лише після надання відпустки з 25 травня 2020 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до такого.
Відповідно до вимог ст.252 та ст.280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах.
Фактичні обставини несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не є суб'єктом декларування суперечать вимогам закону.
Згідно з Приміткою до ст.172-6 КпАП України, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Як правильно встановив суддя місцевого суду, ОСОБА_1 є посадовою особою місцевого самоврядування, відповідно до розпорядження Миргородської міської ради №252-К від 28 листопада 2016 року обіймає посаду провідного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та звітності управління соціального захисту населення, а розпорядженням міського голови №137-К від 18 червня 2019 року їй присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії (а.с.17, 19).
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Приписами п.1 ч.1 ст.3 цього Закону встановлено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи місцевого самоврядування.
Отже, передбачене ч.5 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» не поширення розділу VII цього Закону щодо фінансового контролю на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, не спростовує висновків судді місцевого суду про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України.
Більше того, ОСОБА_1 , протягом роботи в управлінні соціального захисту населення, щорічно подавала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій місцевого самоврядування.
На підставі приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб'єкти декларування подають до 1 червня.
Суб'єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену абзацом першим частини другої статті 45 цього Закону, у зв'язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період.
Згідно з витягом із офіційного сайту «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2019 рік лише 24 червня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги про наявність поважних причин, які перешкодили своєчасно подати декларацію, є непереконливими.
Так, під поважними причинами розуміють неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, унаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення до декларації, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та члени її родини проходили амбулаторно лікування у березні-квітні 2020 року.
Після цього періоду ОСОБА_1 не зазначає про неможливість подати декларацію у зв'язку із хворобою.
Посилання апелянта на необхідність отримання електронного ключа також в даному випадку не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку.
Адже ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що ключ змогла виготовити лише під час відпустки, яка тривала з 25 травня по 08 червня 2020 року, проте навіть після його виготовлення вона протягом майже трьох тижнів мала змоги подати декларацію, але подала повідомлення лише 24 червня 2020 року.
Не знайшли свого підтвердження і доводи ОСОБА_1 про те, що вона в період із січня по березень 2020 року декілька разів намагалась подати декларацію, проте не зробила цього у зв'язку з відсутністю відповідних функціональних можливостей Реєстру.
Так, відповідно до листа в.о. керівника управління Національного агентства з питань запобігання корупції Олександра Амплеєва від 08 вересня 2020 року №47-08/46934/20, користувач «Єдиного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА_1 у період з 01 січня до 23 червня 2020 року не вчиняла дій у реєстрі.
Враховуючи викладене, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію її дій за ч.1 ст.172-6 КпАП України.
Стягнення накладене у відповідності з приписами ст.33 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують відповідальність.
Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України.
Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді, не встановлено.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КпАП України,
Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду В.Г. Костенко