Справа № 554/10890/19 Номер провадження 22-ц/814/2470/20Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
16 грудня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О.В.
за участю секретаря Кальник А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2020 року у складі судді Тімошенко Н. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування жилим приміщенням,
В грудні 2019 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із вказаним позовом до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, в якому просили визнати за ними право проживання та користування на законних підставах жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що вони зареєстровані та проживають за вказаною адресою в будинку квартирного типу. Відповідно до п. ІІ рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради від 21.12.2006 про переоформлення особових рахунків на житлову площу по АДРЕСА_2 , з померлої ОСОБА_3 , членом сім'ї якої була ОСОБА_2 , розділені особові рахунки на ОСОБА_2 із присвоєнням квартирі АДРЕСА_3 , що є підтвердженням правомірності вселення позивачів в дану квартиру, у якій позивачі зареєстровані з 15.12.2009.
Маючи на меті оформлення права власності на дане помешкання в порядку приватизації житла, просили про захист свого права користування житловим приміщенням у спосіб визнання такого права, оскільки за відсутності ордера вони не можуть довести правомірність вселення у спірну квартиру.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2020 року замінено первісного відповідача - виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради належними відповідачами - Територіальною громадою в особі Полтавської міської ради та Управлінням майном комунальної власності міста.
Ухвалою цього суду від 18 червня 2020 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю останньої.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про правомірність поселення позивача до квартири АДРЕСА_1 .
Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи скарги ґрунтуються на тому, що його покійна мати ОСОБА_2 була квартиронаймачем, а він, як член сім'ї наймача, набув права користування спірним житловим приміщенням, та за наявності у нього реєстрації місця проживання саме за вказаною адресою та рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради від 21.12.2006 його вселення та проживання у спірному житлі є законним, проте відсутність ордеру на житлове приміщення та договору найму житла є правовою перешкодою у реалізації ним права на приватизацію державного житлового фонду, що перебуває у віданні органів місцевого самоврядування, адже у переліку документі для приватизації квартири є обов'язковим надання користувачем житла ордеру про надання жилої площі або відповідного рішення суду про визнання права такого користування.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Управління майном комунальної власності міста зазначає, що у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що відповідно до довідки № 4110, виданої Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради від 07.11.2019, ОСОБА_2 була наймачем квартири комунальної форми власності по АДРЕСА_4 жилою площею 14,4 кв.м, у якій вона була зареєстрована разом з сином ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_4 з 15 грудня 2009 року, ОСОБА_4 була знята з місця реєстрації 27.08.2015.
Вказане право ОСОБА_2 та члени її сім'ї набули на підставі рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 485 від 21.12.2006 «Про переоформлення особових рахунків на житлову площу», за яким було розділено особові рахунки на АДРЕСА_2 з померлої ОСОБА_3 на дочку ОСОБА_5 , колишню невістку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_6 із відкриттям особового рахунку на ОСОБА_5 на приміщення житловою площею 27,9 кв.м, загальною площею 35,1 кв.м на склад сім'ї 3 чол. ( ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), присвоєнням квартирі АДРЕСА_5 ; відкриттям особового рахунку на ОСОБА_2 на приміщення житловою площею 14,4 кв.м, загальною площею 19,2 кв.м на склад сім'ї 3 чол. ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 ), присвоєнням квартирі АДРЕСА_3 ; та відкриттям особового рахунку на ОСОБА_6 на приміщення житловою площею 14,6 кв.м, загальною площею 27,7 кв.м на склад сім'ї 2 чол. ( ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ), присвоєнням квартирі АДРЕСА_6 .
Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 16 жовтня 2019 року Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», вказана квартира виділена в окрему одиницю.
За інформацією Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради № А2869 від 18.11.2019, яка міститься в картці форми Б (по квартирної картки) квартира АДРЕСА_1 не значиться як службова.
На звернення про видачу копій ордеру чи договору найму житлового приміщення, витягу з поверхового плану, Комунальне підприємство ЖЕО № 2 в своїй відповіді № А2869 від 18.11.2019 зазначає, що згідно з установчими документами Комунальне підприємство «ЖЕО № 2» не є правонаступником колишніх житлових організацій, а житловий будинок АДРЕСА_2 переданий на баланс підприємства лише 31.03.2012, то в КП «ЖЕО № 2» ордер на вказану квартиру відсутній.
Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 18 липня 2020 року № 169 на підставі звернення та наданих документів погоджено виконання перепланування та дозволено ОСОБА_1 , користувачу квартири АДРЕСА_1 зареєструвати як об'єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_1 в складі приміщень: кімната (4) площею 14,8 кв.м, кухня (3) площею 9,2 кв.м, вбудована шафа (2) площею 0,3 кв.м, тамбур (І) площею 1,2 кв.м, сарай в підвалі площею 5,4 кв.м.
Такі зміни зареєстровані Приватним підприємством «Полтавське бюро технічної експлуатації «Інвентаризатор».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено що він не має власного житла, не надано ордер, який є єдиною підставою для підтвердження вселення в надане житлове приміщення, а також не зазначено первісне рішення на підставі якого було надано жиле приміщення в будинку, кому воно надавалося, ким, в яких трудових відносинах перебувала особа, якій були надані приміщення.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
По справі встановлено, що договір найму в письмовій формі щодо користування спірною квартирою відсутній. Разом з тим, відсутність договору найму в такій формі не є підставою для висновку про його не укладення чи недійсність, при наявності доказів в підтвердження обставин користування квартирою (проживання, реєстрація, споживання комунальних послуг тощо).
Відповідно до частин першої, другої статті 104 ЖК УРСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Згідно положень частини першої та другої статті 106 ЖК УРСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Оскільки ОСОБА_3 , яка була наймачем жилого приміщення на АДРЕСА_2 , померла, члени її сім'ї, у тому числі ОСОБА_2 , набула право визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість померлого наймача та укладення окремого договору найму на виділене приміщення - квартиру АДРЕСА_1 й таке право було визнано за нею наймодавцем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09 березня 2020 року Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на підставі відповідного актового запису № 339 від 09 березня 2020 року.
На підставі статті 106 ЖК УРСР право визнання його наймачем спірного жилого приміщення набув член сім'ї ОСОБА_2 - позивач ОСОБА_1 , який був вселений у спірне житло, як член сім'ї наймача окремого приміщення - квартири АДРЕСА_1 , та зареєстрований у ньому з 15 грудня 2009 року.
Отже відсутність ордеру на жиле приміщення та письмового договору найму за умови підтвердженого факту проживання та реєстрації позивача у спірній квартирі не позбавляє його права на судовий захист та не є підставою для залишення позову без задоволення.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно частини першої, пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних справ та інтересів судом може бути визнання права.
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі статтею 9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 з мотивів не надання ним ордеру на жиле приміщення, за умови, що відсутність такого ордеру стала підставою звернення позивача за судовим захистом.
За змістом статті 65 ЖК УРСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні. Такі обставини є предметом доказування по справі й обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на сторони залежно від того, хто посилається на ці обставини. Таким чином висновки суду першої інстанції про не зазначення ОСОБА_1 щодо відсутність у нього власного житла попри ненадання по справі доказів протилежного є безпідставним.
За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 серпня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності міста про визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право проживання та користування на законних підставах квартирою АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна