Справа № 524/1976/20 Номер провадження 22-ц/814/2633/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
17 грудня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Карпушина Г.Л.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року (дата складання повного тексту рішення не зазначена) у справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Кременчуцької міської ради Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,
Короткий зміст позовних вимог
07 квітня 2020 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області звернувся в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до суду з позовом, в якому просив суд позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини всіх видів її заробітку та позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_2 та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що діти перебувають на обліку служби у справах дітей як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зловживають онкольними напоями та неналежним чином виконують батьківські обов'язки. Мати неодноразово проходила лікування від алкогольної залежності, однак через деякий час знову починала зловживати алкогольними напоями. Проблема залежності батьків негативним чином впливає на дітей протягом всього процесу соціалізації.
14 лютого 2020 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області було прийнято рішення № 229 «Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 »
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, визначеного законодавством, щомісячно, починаючи з 07 квітня 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особисті рахунки дітей в рівних частках.
Стягнуто із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, визначеного законодавством, щомісячно, починаючи з 07 квітня 2020 року і до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини.
Зобов'язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , особисті рахунки у відділенні Державного ощадного банку України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 1681,60 грн. Стягнуто із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави судовий збір в сумі 1681,60 грн.
У іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позбавленні ОСОБА_4 батьківських прав щодо ОСОБА_3 мотивовано наявністю заперечення дитини, які надані нею службі у справах дітей, а також відсутністю відомостей щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків щодо старшої дитини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У апеляційній скарзі орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам справи.
На думку позивача наявні всі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції
Сторони та представник центру соціально-психологічної реабілітації дітей Кременчуцької міської ради Полтавської області у судове засідання не з'явилися, будучи повідомлені про час та місце розгляду справи.
Від представника органу опіки та піклування надійшла заява, у якій він просить розглядати справу без його участі та підтримує апеляційну скаргу.
Аналогічна заява надійшла від представника центру соціально-психологічної реабілітації дітей Кременчуцької міської ради Полтавської області.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо меж розгляду справи у суді апеляційної інстанції
Як вбачається з частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, рішення суду першої інстанції оскаржено лише в частині відмови у задоволенні вимог органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , підстави для перегляду рішення суду першої інстанції в частині, яка не оскаржена сторонами відсутня.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області (а.с.13).
ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що посвідчується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 120) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Піщанською сільською радою, Кременчуцького району, Полтавської області (а.с. 11).
Згідно довідок Піщанської сільської ради Кременчуцького району запис про батька ОСОБА_1 , здійснено відповідно до статті 135 СК України (а.с. 14), а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до статті 55 Кодексу про шлюб та сім'ю (а.с. 15).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 229 від 14 лютого 2020 року прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідачів по справі батьківських прав (а.с. 17-22).
Як вбачається з характеристики на учня Регіонального центру професійно-технічної освіти 3 1 м. Кременчука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 26 листопада 2019 року № 1297, складеної та підписної майстром та директором навчального закладу, ОСОБА_3 навчається з 27 вересня 2019 року, характеризується позитивно. Мати, ОСОБА_4 , відвідувала заклад освіти в адекватному стані, постійно спілкується з майстром в/н в телефонному режимі та цікавиться навчанням ОСОБА_3 . Учень на жорстке поводження до нього з боку матері не скаржився. У вживанні спиртних напоїв та наркотичних речовин помічений не був (а.с. 34)
24 грудня 2019 року ОСОБА_3 надав письмові пояснення начальнику служби у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в яких заперечував проти позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо нього (а.с. 35).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами 1-4 статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Згідно пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як роз'яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року (справа 522/541/18) та 16 жовтня 2019 року (справа № 199/2143/17).
Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав суд має в першу чергу керуватися захистом прав дитини в тому числі на гармонійний фізичний та психічний розвиток, а також збереження її зв'язків із сім'єю.
Дослідивши матеріали колегія суддів звертає увагу на вік дитини, а саме, що на момент надання пояснень ОСОБА_3 щодо позбавлення його матері батьківських прав, йому виповнилося 15 років, тобто він міг чітко усвідомлювати та надавати оцінку діям матері стосовно виховання та піклування про нього.
Зважаючи на зазначене суд першої інстанції вірно взяв до уваги думку дитини при вирішенні даної справи, а саме, що ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення його матері батьківських прав, та звертає увагу на те, що вона піклується про нього.
Крім того, також слід звернути увагу на надані докази, так відповідно до характеристики з місця навчання ОСОБА_4 регулярно цікавиться успіхами дитини, ОСОБА_3 характеризується позитивно, у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння замічений не був.
При цьому, позивачем не надано суду достатніх доказів щодо неналежного виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків щодо старшої дитини.
Аналізуючи матеріали справи та виходячи із вищенаведених норм права і правових позицій Верховного Суду, що викладені у наведених постановах, зокрема, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам справи та наявні всі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 є необґрунтованими зважаючи на наступне.
Відповідно до частити 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 зазначеної статті).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3).
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, давши оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України, прийшов до правильного висновку щодо недостатності підстав для застосування такої винятковою міри, як позбавлення батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3 .
При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не заслухав пояснення неповнолітнього ОСОБА_3 не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд вірно взяв до уваги письмові заперечення дитини, надані службі у справах дітей, а доказів того, що позиція дитини змінилася позивач суду не надав.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду у оскарженій частині відсутні.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області - залишити без задоволення.
Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2020 року
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
Г.Л. Карпушин