Справа № 552/3611/19 Номер провадження 22-ц/814/2028/20Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
16 грудня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.
за участю секретаря Кальник А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року у складі судді Турченко Т. В.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
В червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що 05.06.2019 Київським районним судом міста Полтави виданий судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з 30.05.2019 року.
Позивач вказував, що працює в Полтавській філії ПАТ «Укртелеком» на посаді начальника відділу та його заробіток за січень-травень 2019 року з урахуванням відрахувань склав 76 616,22 грн. Враховуючи найбільший його заробіток за березень 2019 року - 19 342,89 грн, визначений судовим наказом розмір аліментів - 1/4 частина заробітку має становити 4 835,72 грн, та враховуючи найменший дохід за лютий 2019 року - 13 701,10 грн, розмір аліментів має становити 3 425,27 грн.
Зазначав, що Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років встановлено в розмірі: з 01 січня по 30 червня 2019 р. - 1 626 грн, з 01 липня по 30 листопада 2019 р. - 1 699 грн, з 01 грудня 2019 р. - 1 779 грн.
Отже розмір визначених судом аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 складає щонайменше два прожиткових мінімуму на місяць, тому справедливим вважає рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання доньки в розмірі одного прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що буде достатнім для її матеріального благополуччя та розвитку, якщо так само один прожитковий мінімум на дитину буде витрачати відповідачка ОСОБА_2 , як мати дитини.
Вказував, що має на утриманні непрацездатних за віком батьків та відповідачка перераховані ним аліменти використовує не за цільовим призначенням.
Посилаючись на викладене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09 жовтня 2019 року (т. 1 а.с. 103-104), просив суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду мотивовано відсутністю обґрунтованих підстав для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Додатковим рішенням цього суду від 14 вересня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, належним чином не встановив усіх необхідних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, послався на доводи однієї сторони і не надав належної оцінки доводам та доказам іншої, внаслідок чого не забезпечив виконання завдань та основних задач цивільного судочинства, що привело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що аліменти на утримання доньки він сплачує в строк та розмірі, що визначені судовим наказом, проте відповідачка ОСОБА_2 використовує їх не за цільовим призначенням.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасуванні оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (пункт 1 частини першої статті 374, стаття 375 ЦПК України).
По справі встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2
05 червня 2019 року Київським районним судом міста Полтави виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з 30 травня 2019 року.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 161, частини сьомої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Отже подання боржником позову про зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього за судовим наказом, є способом перегляду судового рішення та вирішуючи такий спір, суд має з урахуванням обставин, визначених у статті 182 СК України, на підставі доказів, наданих сторонами, пересвідчитись чи відповідає встановлений розмір аліментів стану здоров'я, матеріальному та сімейному становищу платника аліментів, наявності у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інших обставин, що впливають на визначення розміру аліментів, при цьому суд має виходити перш за все із найкращих інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (статті 18, 27) встановлено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтями 150, 180 СК України встановлено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша-третя статті 181 СК України).
Заперечуючи проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) на одну дитину, позивач - апелянт по справі посилається на значний розмір аліментів, які отримує відповідачка на їх спільну доньку, та нецільове витрачання нею аліментів, проте такі доводи правомірно не взяті судом до уваги, адже, сплачуваний розмір аліментів не перевищує максимально допустимого законом - 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, а одержуваний заробіток (дохід) позивача свідчить про його матеріальну спроможність якнайкраще забезпечувати дитину для задоволення її потреб та розвитку. Відповідно до положень статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування, що гарантує захист інтересів як дитини, так і платника аліментів. Факту нецільового витрачання аліментів ОСОБА_2 , що є предметом доказування по справі, не встановлено і суду таких обставин не доведено, тому такі підстави для зменшення розміру аліментів є необґрунтованими.
За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі позивача заперечення проти судового рішення, яким відмовлено у задоволенні позову з тих мотивів, що позивач не довів необхідність зменшення розміру аліментів, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Підстави для відводу судді визначено статтею 36 ЦПК України, згідно частини четвертої якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про відвід судді Турченко Т. В. (т. 1 а.с. 183-186) підставою заявленого відводу є процесуальні рішення суду, які відповідно до положень статті 353 ЦПК України можуть бути оскаржені стороною в апеляційному порядку, проте не є підставою для відводу судді.
Ухвалою іншого судді Київського районного суду м. Полтави, визначеного у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, Миронець О. К. від 20 грудня 2019 року (т. 1 а.с. 195) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Турченко Т. В. обґрунтовано відмовлено за безпідставністю, тому доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не свідчать про порушення судом норм процесуального права та не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Частиною четвертою статті 19 СК України визначено категорію справ, у яких участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, є обов'язковою. Зокрема, органи опіки та піклування мають брати участь при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним.
Закон не визначає обов'язкової участі органу опіки та піклування при вирішенні судом спору між батьками щодо розміру аліментів на дитину, тому доводи апеляційної скарги про незалучення відповідного органу судом, при тому, що сам позивач не ініціював участі такого органу у справі, є безпідставними.
Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, не стосуються предмету спору та, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства до уваги колегією суддів апеляційного суду не беруться.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовується, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
О. В. Прядкіна