Справа № 161/13867/20 Провадження №11-сс/802/701/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представників володільців
майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
володільців майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2020 року (ЄРДР №12020030130000650),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2020 року частково задоволено клопотання заступника начальника СВ Луцького відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 про накладення арешту на майно, яке вилучене:
?28 серпня 2020 року на території земельної ділянки за кадастровим номером 0722883400:01:001:5096, а саме з автомобіля марки «Мерседес» н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_13 ;
?28 серпня 2020 року на території земельної ділянки за кадастровим номером 0722883400:01:001:5096, а саме в ході обшуку приміщення гаража, що перебуває в користуванні ОСОБА_10 ;
?28 серпня 2020 року на території земельної ділянки за номером 0722883400:01:001:5096, а саме в ході обшуку будівельного вагончика, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, ключ до якого було виявлено у ОСОБА_13 ;
?28 серпня 2020 року на території земельної ділянки за номером 0722883400:01:001:5096, а саме в гаражному приміщенні, що використовується ОСОБА_12 ;
?28 серпня 2020 року в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_12 ;
?28 серпня 2020 року в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_10 :
?у ході проведення обшуку 28 серпня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 .
В іншій частині в задоволенні клопотання ухвалою слідчого судді відмовлено.
Слідчий суддя в частині задоволення клопотання про арешт своє рішення мотивував тим, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, оскільки є достатньо-ґрунтовні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, а тому його арешт необхідний з метою збереження речових доказів, попередження можливого їх знищення, втрати або пошкодження, забезпечення їх правомірного утримання та дослідження органами досудового розслідування, проведення необхідних слідчих дій та судових експертиз.
В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_10 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 оскаржують ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно, яке належить і вилучене в ОСОБА_10 .
Посилаються в своїй скарзі на те, що слідчий суддя не надав належної оцінки тому факту, що арештовані речі не відповідають вимогам ст 98 КПК України, а органом досудового розслідування взагалі не доведено яке значення вилучене у ОСОБА_10 майно має у кримінальному провадженні.
Зазначають, що ОСОБА_10 оголошено підозру за фактом крадіжки у потерпілого ОСОБА_16 (бензинового тримера, бензинового генератора, полімерної бочки, 8 ручок до металопластикових вікон), а тому мета і підстави вилучення речей, які жодним чином не пов'язані з цим епізодом, у належному йому гаражі, на думку захисту, відсутні.
Просять ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 07 грудня 2020 року в частині задоволення клопотання заступника начальника СВ Луцького відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 про накладення арешту на майно скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання у цій частині.
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12 , ОСОБА_13 оскаржує ухвалу слідчого судді з підстав її незаконності, необґрунтованості, невмотивованості.
Зазначає, що станом на момент вирішення питання про арешт і на сьогоднішній день причетність його клієнтів - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до вчинення епізоду викрадення майна в АДРЕСА_4 03 липня 2020 року не встановлена, а тому відсутні будь-які підстави для вилучення речей, а також накладення на них арешту.
Вказує також, що вилучений автомобіль "Мерседес" н.з. НОМЕР_1 був вилучений як такий, що стояв поруч із гаражем та будівельним вагончиком, дозвіл на обшук яких (гаража та будівельного вагончика) був наданий ухвалою від 20 серпня 2020 року, і тому вилучення зазначеного автомобіля мало бути оформлене протоколом огляду місця події, а подальший дозвіл на його обшук повинен передбачати лише обшук всередині автомобіля, а не його вилучення. Тому виходячи з переліку майна, на яке накладено арешт, передбаченого ухвалою від 07 грудня 2020 року особами, яким надано дозвіл на проведення обшуку, перевищено межі службових повноважень.
Слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, не врахував, що ноутбук «Леново» та мобільний телефон «Самсунг», вилучені у ОСОБА_12 безпідставно, оскільки як підтверджується наданими документами - копіями заяви до Договору про надання споживчого кредиту та квитанцією про погашення кредиту, ОСОБА_12 є законним набувачем зазначених речей, а тому в силу ч.10 ст. 170 КПК України арешт на ці речі не може накладатись.
Посилаються, що вилучені речі 28 серпня 2020 року в ході обшуку на території земельної ділянки за номером 0722883400:01:001:5096, а саме у будівельному вагончику, гаражному приміщенні, а також у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не мають жодного відношення до кримінального правопорушення, у зв'язку з чим ухвалу слідчого судді слід скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про арешт майна заступника начальника СВ Луцького відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_14 відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та основні доводи апеляційних скарг, власників тимчасово вилученого майна та їх представників, які кожен, зокрема, підтримували апеляційні скарги і просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував доводи апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131, 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке, відповідно до постанови слідчого від 29.09.2020 року (а.с. 19-23) визнано у встановленому законом порядку речовими доказами в кримінальному провадженні №12020030100000650.
В ході проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлюється причетність кола осіб до вчинення кримінального правопорушення, відомості про яке внесені 03.07.2020 в ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Як вважає апеляційний суд, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права та свободи власників майна з потребами кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст.100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, та згідно з ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Щодо посилань апеляційних скарг про невідповідність арештованого майна, то вони, як вважає колегія суддів, не заслуговують на увагу, оскільки арештоване майно в повній мірі відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, що підтверджується наданими матеріалами справи.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг, що стосуються безпідставності накладення арешту на майно є надуманими, оскільки вони не підтверджуються жодними належними доказами.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особами, які подали апеляційні скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у справі не вбачається.
За таких обставин, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись статтями 405, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12 , ОСОБА_13 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2020 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді