Справа № 761/22051/20
Провадження № 2/761/6870/2020
24 грудня 2020 року Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У липні 2020 року представник Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованість за надані послуги у розмірі 65 604,17 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ є експлуатаційною організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги у будинку АДРЕСА_1 . 26.07.2004 між позивачем та відповідачем, який є власником квартири АДРЕСА_1 , було укладено Договір про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території № 154 ж/т-04, згідно з розділом 2 якого співвласник зобов'язаний своєчасно, в терміни та порядку, встановлені п. 3.1 цього договору, пропорційно своїй частці власності в цьому житловому будинку і в розмірі, визначеному чинним законодавством, оплачувати підприємству спожиті послуги. Згідно з п. 3.1 Договору, співвласник сплачує спожиті послуги до 10-го числа наступного місяця, в розмірі, зазначеному в наданому рахунку на оплату послуг, який є одночасно актом виконаних послуг. Разом з тим, позивач вказує, що всупереч умов договору відповідач у повному обсязі не сплачує кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, в результаті у відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги утворилась заборгованість у розмірі 65 604,17 грн., про що свідчить Акт звірки.
Ухвалою суду від 08.09.2020 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Копія ухвали від 08.09.2020 була направлена судом на зареєстровану адресу відповідача.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ є експлуатаційною організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги у будинку АДРЕСА_1 .
26.07.2004 між позивачем та відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_1 , було укладено Договір про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території № 154 ж/т-04, згідно з розділом 2 якого співвласник зобов'язаний своєчасно, в терміни та порядку, встановлені п. 3.1 цього договору, пропорційно своїй частці власності в цьому житловому будинку і в розмірі, визначеному чинним законодавством, оплачувати підприємству спожиті послуги, а саме диспетчеризацію та технічне обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів, обслуговування вузлів обліку житлового будинку, їх стандартизацію та метрологію, обслуговування водостоків, люків для вентиляційних каналів, протипожежну автоматику, внутрішні і зовнішні тепло- і електропроводів будинку, дезінфекцію, дератизацію, послуги аварійних служб, підготовку будинку до експлуатації в зимовий період, електроенергію на роботу ліфтів, на освітлення сходових майданчиків, опалення місць загального користування, воду на полив прилеглої території, податок на землю, матеріальні витрати, витрати на утримання адміністративних приміщень та апарату управління, санітарне обслуговування прилеглої території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування, комунальні та інші платежі, передбачені чинним законодавством України та цим договором т.д.
Згідно з п. 3.1 Договору, співвласник сплачує спожиті послуги до 10-го числа наступного місяця, в розмірі, зазначеному в наданому рахунку на оплату послуг, який є одночасно актом виконаних послуг.
Разом з тим, як встановлено судом, всупереч умов Договору, відповідач не сплачує кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, в результаті чого у відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги утворилась заборгованість.
При цьому, стороною позивача надано розрахунок суми заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків, в якому зазначений розмір боргу в загальній сумі - 65 604,17 грн.
В свою чергу, стороною відповідача будь-яких належних доказів, які б спростовували вищенаведену суму заборгованості відповідача перед позивачем, матеріали справи не містять.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
При цьому, вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (далі - Закон).
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів (ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок (формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, такому право прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, вимоги ст. 162 ЖК УРСР передбачають, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Також, ст. 179 ЖК УРСР встановлено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що відповідачем не було доведено, що вищевказані послуги ним не отримувались, претензій чи скарг з приводу повноти, обсягу та якості наданих послуг, тарифів від нього на адресу позивача не надходило, а позивачем доведено факт надання послуг, про що, серед іншого, свідчать відповідні договори, додані до матеріалів справи, суд приходить до висновку, про необхідність захисту порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги.
Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Враховуючи наведене, на підставі, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279, 352, 354, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України суд, -
Позов Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 14073675, місцезнаходження: м. Київ, вул. Провіантська, 3) 65 604 (шістдесят п'ять тисяч шістсот чотири) грн. 17 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 14073675, місцезнаходження: м. Київ, вул. Провіантська, 3) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: