Справа № 761/40105/17
Провадження № 4-с/761/94/2020
23 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мальцева Д.О.
за участі секретаря судових засідань Чугаєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника на зарплатному картковому рахунку, заінтересована особа - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач - ОСОБА_2 , -
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, боржник) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника на зарплатному картковому рахунку, заінтересована особа - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач - ОСОБА_2 . Скарга обґрунтована тим, що у провадженні Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області перебуває виконавче провадження №57235319 з примусового виконання виконавчого листа №761/40105/14 від 13.09.2018, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ј частина усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.11.2017 і до досягнення повноліття. 16.01.2020 заявнику стало відомо про арешт коштів на його зарплатному рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», який відкрито військовою частиною Національної гвардії для отримання боржником заробітної плати. 21.01.2020 заявником було подано до начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області заяву про зняття арешту з коштів зарплатного рахунку. Однак, як вказує заявник, до цього часу заява не вирішена, арешт з коштів зарплатного рахунку не знятий. З огляду на те, що накладення арешту на зарплатний рахунок в банку унеможливлює отримання заробітної плати боржником, він позбавлений коштів на існування, заявник просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Картошкіної М.М. від 19.12.2019 в частині накладення арешту на зарплатний рахунок заявника в АТ КБ «ПриватБанк».
30.01.2020 ухвалою суду справу за скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні та витребувано з Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №57235319.
16.06.2020 на адресу суду на виконання ухвали суду від 30.01.2020 Вишгородським районним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №57235319.
Особа, яка звернулась до суду зі скаргою, в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлялася належним чином.
Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області про розгляд скарги повідомлявся належним чином, в судове засідання свого представника не направив.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено ч. 1 ст. 447 ЦПК України.
Судом встановлено, що 13.09.2018 Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №761/40105/14, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/40105/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі ј частина усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 07.11.2017 і до досягнення повноліття.
Постановою старшого державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Картошкіної М.М. від 19.12.2019 (ВП №57235319) накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч. 7 ст. 18 цього Закону).
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника). Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Таким чином, на законодавчому рівні не встановлено заборони чи будь-якого обмеження щодо накладення арешту на заробітну картку боржника.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник, звертаючись 21.01.2020 до начальника Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області із заявою про зняття арешту з його рахунку, що відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», не надав останньому документи на підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на такому рахунку, заборонено законом.
Крім того, на момент звернення боржника зі скаргою на рішення державного виконавця, інформації від АТ КБ «ПриватБанк» щодо статусу коштів і рахунку, відкритого на ім'я боржника, до державного виконавця не надходило.
Отже, державний виконавець на момент звернення боржника до суду не мав передбачених законом підстав для зняття арешту з рахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що постанова про про арешт коштів боржника від 19.12.2019 винесена державним виконавцем правомірно, в межах його повноважень та при наявності для того законних підстав, порушень в діях державного виконавця суд не вбачає, з огляду на що приходить до висновку про те, що у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, суд -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника на зарплатному картковому рахунку, заінтересована особа - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач - ОСОБА_2 - відмовити .
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, як передбачено частиною 1 статті 453 ЦПК України.
Суддя