Справа № 761/21255/20
Провадження № 2/761/6772/2020
03 листопада 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
В липні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.07.2011 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та перебувала на посаді начальника служби прийому та розміщення на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом від 01.07.2011 №112-р. Наказом відповідача від 28.05.2020 №89-к/тр про припинення трудового договору позивача звільнено з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. У відповідності до повідомлення про нараховані суми, належні працівникові до виплати від 28.05.2020 №7, позивачу у зв'язку із звільненням нарахована до виплати сума 101 036,10 грн., що включає в себе заробітну плату за березень, травень 2020 року та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки. Однак, як вказує позивач, ні в повідомленні, ні в розрахункових листках з нарахування позивачу заробітної плати за березень-травень 2020 року не відмічено роботи у понаднормований час та компенсації за затримку виплати заробітної плати за березень 2020 року. У зв'язку із нездійсненням розрахунку позивач просить стягнути на її користь заробітну плату за березень, травень 2020 року та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки в сумі 101 036,10 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за березень 2020 року в сумі 238,64 грн.; заробітну плату за відпрацьований понаднормово час в сумі 43 085,10 грн.; заробітну плату за відпрацьовані дні 18.05.2020 та 22.05.2020 в сумі 2 872,34 грн.; компенсацію за невчасний розрахунок при звільненні в сумі 70 372,33 грн.; моральну шкоду в сумі 45 000,00 грн.; судовий збір в сумі 3 782,16 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3 500,00 грн.
20.07.2020 по справі відкрито провадження, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
19.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, зі змісту якого вбачається, що відповідач частково визнає позовні вимоги, зокрема в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, в іншій частині просить відмовити.
29.10.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.07.2011 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та перебувала на посаді начальника служби прийому та розміщення на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом від 01.07.2011 №112-р.
Наказом відповідача від 28.05.2020 №89-к/тр про припинення трудового договору позивача звільнено з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.
У відповідності до повідомлення про нараховані суми, належні працівникові до виплати від 28.05.2020 №7, позивачу у зв'язку із звільненням нарахована до виплати сума 101 036,10 грн., що включає в себе заробітну плату за березень, травень 2020 року та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
При цьому, згідно п. 1 ч. 5 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивачу у зв'язку із звільненням нарахована до виплати грошова сума у розмірі 101 036,10 грн., що включає в себе заробітну плату за березень, травень 2020 року та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки.
При цьому, відповідач в цій частині позовні вимоги визнав і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб чи відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно і ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Компенсація виплачується при затримці виплати заробітної плати за календарний місяць і більше.
Розрахунок компенсації, проведений позивачем і поданий до суду, відповідає вимогам спеціального Закону, який регулює даний вид правовідносин, не спростований відповідачем, а тому може бути взятий судом до уваги.
З огляду на викладене, в зв'язку з доведеністю позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів в зв'язку із затримкою виплати заробітної плати, суд приходить до висновку про їх задоволення в цій частині.
Поряд з цим, підлягають і задоволенню позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невчасний розрахунок при звільненні, оскільки, згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Водночас, підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.
Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.
Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довела розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 45 000,00 грн., в зв'язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1 000,00 грн.
Водночас, не підлягають до задоволення вимоги про стягнення заробітної плати за відпрацьований понаднормово час в сумі 43 085,10 грн. та заробітної плати за відпрацьовані дні 18.05.2020 та 22.05.2020 в сумі 2 872,34 грн., з огляду на те, що відповідно до табелів робочого часу, позивач була відсутня на робочому місці у вказаний період часу.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем на підтвердження понесення нею витрат правничу допомогу надано копію угоди про надання правової допомоги від 12.06.2020; копію акта здачі-прийняття виконаних робіт за Угодою про надання правової допомоги від 12.06.2020; дублікат квитанції від 13.07.2020; дублікат квитанції від 14.06.2020;
Тобто, позивачем підтверджено понесення нею витрат на правничу допомогу на суму 3 500,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, тощо).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи те, що в матеріалах наявні документи, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми.
Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 782,16 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 14303572) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП: НОМЕР_1 ) заробітну плату за березень, травень 2020 року та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки в сумі 101 036,10 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за березень 2020 року в сумі 238,64 грн.; компенсацію за невчасний розрахунок при звільненні в сумі 70 372,33 грн.; моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.;
Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ - 14303572) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3 782,16 грн. та витрати на правову допомо гу в сумі 3 500,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: