Справа № 757/37145/18-ц
Провадження № 2/761/666/2020
18 вересня 2020 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Мальцева Д.О.,
при секретарі Чугаєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Українська правда» про зобов'язання вчинити дії, -
30.07.2018 ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Українська правда», у якому просив зобов'язати відповідачів видалити публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також будь-які інші публікації, що містять фотографії (фотоматеріали), на яких зображений позивач та його дружина.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-порталі pravda.com.ua було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якій містяться особисті фотографії позивача та його дружини. Враховуючи відсутність волі позивача та його дружини на публікацію їх особистих фотографій у засобах масової інформації, позивач звернувся з цим позовом до суду. Позивач вважає, що правомірне копіювання фотографій могло мати місце виключно у випадку отримання відповідачами згоди позивача та/або надання соціальною мережею Instagram відповідної субліцензії. Водночас, ні згода позивача, ні його дружини, ні субліцензія від соціальної мережі Instagram відповідачами отримані не були, що свідчить про неправомірність використання особистих публікацій позивача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва суду від 03.09.2018 справу передано за підсудністю в Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва суду від 16.10.2018 у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку. Сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва суду від 05.06.2019 у справі закрито підготовче засідання.
24.10.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності
сторони позивача.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Як зазначалось вище, на адресу суду від представника позивача надійшла заява, відповідно до якої останній позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи просив проводити за відсутності сторони позивача.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду невідомі. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Від відповідачів відзив, пояснення, клопотання про відкладення не надходили.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
З врахуванням тієї обставини, що відповідачі в судові засідання не з'являються, при цьому, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду невідомі, відзив не подали, а також того, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі даних та доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-порталі pravda.com.ua було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 «кухонною» еротикою. ФОТО», у якій містяться особисті фотографії позивача та його дружини.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, службова та таємна інформація.
Як слідує з ч. 2 ст. 21 Закону України Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
До відомостей про фізичну особу відносяться відомості про її особисте і сімейне життя.
Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистих, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Сімейне життя це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі України: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ч. 4 ст. 4 СК України); ніхто не може бути зазначати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ч. 5 ст. 5 СК України); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (ч. 4 ст. 7 СК України).
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» визначено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Як слідує з роз'яснень, наданих у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.09.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», з огляду на положення статті 32 Конституції України, судам належить розрізняти справи про захист гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у статті 270 ЦК, порушених у зв'язку з поширенням про особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється Конституцією та законами України і поширення якої може завдати моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію. Тобто, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути задоволені.
Встановивши при вирішенні таких спорів факт поширення інформації про приватне життя позивача, що відповідає дійсності та не порочить його гідність, честь чи ділову репутацію, а також факт відсутності згоди позивача на поширення цієї інформації, суд повинен захистити його право на таємницю приватного життя та може зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.
В своїй позовній заяві позивач зазначає, що поширені відповідачами фотокартки містить інформацію, яка є інформацією про його особисте життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦПК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно -, теле - чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото -, кіно -, теле - чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Згідно до ч. 1 ст. 308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічне положення міститься і у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Згідно зі статтю 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин. Що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Водночас, позивачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту поширення відповідачами конфіденційної інформації відносно позивача, а саме його особистого життя, зважаючи на те, що фотоматеріали, використані відповідачами в публікації, фактично є відтворенням фотозображень позивача та члена його сім'ї, використані із соціальної мережі Instagram.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Українська правда» про зобов'язання вчинити дії слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Українська правда» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя