Справа № 761/34794/20
Провадження № 1-кс/761/21191/2020
10 грудня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12019100100004573,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
На обґрунтування доводів клопотання заявник зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.10.2019 в рамках кримінального провадження №12019100100004573 від 17.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, задоволено клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 та накладено арешт на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98,4 кв.м., за заресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000 із забороною розпорядження та користування вказаним майном.
Заявник вказує, що спірне майно, згідно договору купівлі продажу нежитлових приміщень від 21.05.2018, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 частки та ОСОБА_6 частки, які не є учасниками кримінального провадження №12019100100004573.
Також заявник вказує, що органом досудового розслідування не доведено існування будь-яких ризиків щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження спірного майна, а тому у арешт накладено не обґрунтовано.
Вважаючи, що спірне майно не відповідає ознакам речового доказу, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є добросовісними набувачами такого майна та не є учасниками кримінального провадження №12019100100004573, в рамках якого застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження, у зв'язку з чим просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2019.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити клопотання з наведених в ньому підстав. Також зазначив, що на даний час кримінальне провадження №12019100100004573 закрито.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлений належним чином та завчасно, причини неявки суду не відомі.
Слідчий суддя, заслухавши доводи адвоката ОСОБА_3 , вивчивши та дослідивши матеріали клопотання та матеріали, що слугували підставою для накладення арешту, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2019, в рамках кримінального провадження №12019100100004573 від 17.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, задоволено клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 та накладено арешт на нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №65), площа 98,4 кв.м., за заресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1381034480000 із забороною розпорядження та користування вказаним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Звертаючись із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України адвокат ОСОБА_3 зазначає, що спірне майно належить на праві приватної власності ОСОБА_4 частки та ОСОБА_6 частки, які не є учасниками кримінального провадження №12019100100004573, а тому накладений арешт є необґрунтованим, безпідставний та таким, що порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованих законом, і завданням кримінального провадження, з огляду на тривалий час застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а також те, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки кримінальне провадження закрито.
Згідно абз.2 ч.10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається з матеріалів, що слугували підставою для арешту майна, постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_5 від 02.09.2019 спірне майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019100100004573, а арешт на спірне майно накладено з метою збереження речових доказів.
У той же час, як у клопотанні про скасування арешту майна так і в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_3 не доведено, що арешт накладено необґрунтовано, а так само не надано жодних доказів, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, як того вимагають положення ч. 2 ст. 174 КПК України.
Доводи заявника, що власники майна ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є добросовісними набувачами такого майна та не є учасниками кримінального провадження №12019100100004573, не спростовують висновку слідчого судді зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Дослідивши додані до клопотання матеріали та матеріали, які слугували підставою для накладення арешту на спірне майно, слідчий суддя доходить висновку, що застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Будь-яких негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, не виявлено.
Доводи адвоката ОСОБА_3 , що на даний час кримінальне провадження закрито не знайшли свого підтвердження у матеріалах клопотання, не наданій такі докази й заявником в судовому засіданні, а тому залишаються поза увагою з огляду на принцип змагальності, закріплений ч.1 ст.22 КПК України, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Слідчі судді у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами ( ст. 26 КПК України).
Враховуючи вищевикладене, підстав вважати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2020 необґрунтованою у суду не має, а заявником не доведено, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а також враховуючи правову кваліфікацію кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт на спірне майно, у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 174, 309, КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.10.2019 у кримінальному провадженні №12019100100004573.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 15.12.2020
Слідчий суддя