Справа № 761/24007/20
Провадження № 2/761/7149/2020
16 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Валовій Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ),
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ),
предмет позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
В серпні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна (надалі - третя особа), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Предметом спору є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №4140 вчиненого 09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової Аліни Анатоліївни, про стягнення з ОСОБА_1 44 866,66 грн. заборгованості за кредитним договором 500927970 від 27 січня 2014 року за період з 16 січня 2019 року по 16 серпня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки:
1.Виконавчий напис вчинено з порушенням строків визначених ст.88 «Про нотаріат», протягом якого виконавчий напис може вчинятися.
2.Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості перед кредитором за відповідним договором, нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до п. 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, у зв'язку з чим, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, вважає за необхідне, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи та витребувано у приватного нотаріуса Броварського НОКО Гамзатової Аліни Анатоліївни належним чином завірену копію виконавчого напису №4140 вчиненого 09 вересня 2019 року.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Броварського НОКО Гамзатова Аліна Анатоліївна, подала до суду пояснення третьої особи з додатками (прошито та пронумеровано на 29 аркушах). У поясненнях третя особа повідомила про те, що при вчиненні виконавчого напису нею повністю дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, зокрема нею до вчинення виконавчої дії була встановлена особа заявника, перевірена його правосуб'єктність та повноваження представника; перевірено відповідність змісту заяви про вчинення виконавчого напису, вимогам закону; перевірено відповідність оригіналу документа, на якому має бути вчинено виконавчий напис, вимогам закону; перевірено умови вчинення виконавчого напису; перевірено належність оригіналу документа, на якому має бути вчинений виконавчий напис до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; перевірено строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис. Зазначила про те, що заявник окрім заяви та оригіналу кредитного договору надав виписку з рахунку про стан заборгованості позивача на день звернення. Крім того, заявник надав документ, який підтверджує факт попереднього відправлення позивачу вимоги про сплату боргу (копії реєстру поштового відправлення). Також, зазначила про те, що, за умовами п. 2.3. договору, сторони домовились, що 28 січня 2018 року є датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків у кредитора (у правонаступника). Також у кредитора (правонаступника) є право вимоги остаточного повернення кредиту та нарахованих до цієї дати відсотків і трирічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Відповідно до правил користування платіжною карткою, яка є складовою частиною кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом остаточного дня місяця дії картки.
Також третьою особою зазначено про те, що діючим законодавством не передбачено права нотаріуса вирішувати чи втручатись у спір між стягувачем і боржником у тому числі щодо суми стягнення. Тому підтвердження факту попереднього надіслання стягувачем на адресу боржника повідомлення про стягнення заборгованості достатньо для забезпечення гарантій боржника на оскарження права стягувача на стягнення. При цьому зауважено, що до спірних правовідносин не застосовуються положення п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якою врегульовано порядок звернення стягнення на заставлене майно в разі порушення основного договору, забезпеченого іпотекою і передбачають направлення нотаріусом іпотекодавцю та боржнику (якщо він є відмінним від іпотекодавця) вимог про усунення порушень. Лише у цьому пункті Інструкції є вимога про вчинення виконавчого напису після спливу 30 днів з моменту отримання письмової вимоги. Аналогічні положення містить наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Пункт 3.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не регулює спірні правовідносини. Не застосовується до спірних правовідносин і ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (том 1, а.с. 183-146).
В судове засідання, яке відбулось 16 листопада 2020 року позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Проте, в поясненнях третьої особи зазначила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом.
27 січня 2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір №500927970 (надалі - кредитний договір).
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 28 січня 2018 року.
09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, вчинено виконавчий напис, про стягнення з ОСОБА_1 44 866,66 грн. заборгованості за кредитним договором 500927970 від 27 січня 2014 року за період з 16 січня 2019 року по 16 серпня 2019 року.
Відповідно до вказаного виконавчого напису правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (код ЄДРПОУ: 35326253) правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ: 41264766), правонаступником якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799746, місцезнаходження: 04053, Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б).
Відповідно до спірного виконавчого напису, стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 по 16.08.2019 року. Сума заборгованості складає 44 866,66 грн. (сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 66 копійок), в тому числі:
21 970,88 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту;
10 218,32 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування;
8 264,94 грн. - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, TOB «Вердикт Капітал» в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.
На підставі вказаного виконавчого напису 25 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною відкрито виконавче провадження №60150141 та проводяться виконавчі дії.
Оцінка вказаних обставин
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як вбачається із наданих нотаріусом копій договорів, правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (код ЄДРПОУ: 35326253) правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» (код ЄДРПОУ: 41264766), правонаступником якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799746, місцезнаходження: 04053, Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б).
Однак з наданих копій договорів не вбачається, що нотаріусу на момент вчинення виконавчого напису надано докази про те, що відбулось відступлення прав вимоги саме за кредитним договором №500927970, оскільки вказані договори передбачають складання акта приймання-передачі реєстру боржників, яких нотаріусом не надано до його письмових пояснень, разом із копіями документів, на підставі яких вчинено спірний виконавчий напис.
Положеннями ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Умови вчинення виконавчого напису визначені п.3.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Отже одна із двох умов вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право, на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Однак у відповідності до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. При цьому повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Щодо оцінки безспірності заборгованості
Так, позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не було перевірено безспірність вимог, оскільки нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до п. 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, у зв'язку з чим, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, вважає за необхідне, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Як вбачається із матеріалів справи, спірний виконавчий напис нотаріуса був вчинений щодо стягнення заборгованості за кредитним договором 44 866,66 грн., в тому числі:
21 970,88 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту;
10 218,32 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування;
8 264,94 грн. - строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, TOB «Вердикт Капітал» в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, на спростування вимог позовної заяви не надано доказів наявності наявного безспірного права, яке існувало у нього станом на 09 вересня 2019 р., за захистом якого він звернувся до приватного нотаріуса.
Також позивач посилається на неотримання вимоги. Надаючи оцінку вказаній обставини з урахуванням предмета спору, суд звертає увагу на те, що з письмових пояснень нотаріуса вбачається, що заявник надав нотаріусу документ, який підтверджує факт попереднього відправлення позивачу вимоги про сплату боргу (копія реєстру поштового відправлення від 03 вересня 2019 року). Втім в матеріалах, наданих нотаріусу самої вимоги не було. За відсутності вимоги в матерілах заяви, висновки нотаріуса про те, що боржнику відправлено саме вимогу є хибними та передчасними, при цьому що заявником надано нотаріусу лише реєстр поштового відправлення без опису вкладення. З матеріалів справи вбачється, що вимога могла бути відправлена 03 вересня 2019 року. При цьому, в матеріалах справи відсутня інформація про дату вручення документа, направленого 03 вересня 2019 року. Також суд зверає увагу на те, що виконавчий напис було вчинено вже 09 вересня 2019 року. На думку суду недотримання розумного строку вчинення нотаріального напису також порушує права позивача, оскільки у такий спосіб позбавлено позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості.
Водночас суд також звертає увагу на те, що нотаріусу не було надано вказаної вимоги, що позбавило його можливості перевірити чи стягнення відбувається однієї й тієї ж суми.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості заявник мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
Крім того, з вищезазначеного виконавчого напису від 09 вересня 2019 року вбачається, що стягнення здійснюється за період з 16 січня 2019 року по 16 серпня 2019 року, однак, доказів того, що стягнення здійснено саме за зазначений період часу нотаріусу надано не було, як і доказів, у якому розмірі має місце погашення отриманого кредиту та у який період часу.
Відповідно до п.2.6, п. 2.8.1. кредитного договору, порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором: платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором здійснюється щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком №1 до цього договору та його невід'ємною частиною.
Однак, положеннями матеріали справи не містять копії вказаного додатку. Тому, оскільки умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу строку давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором строки давності за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (такий правовий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі №761/28878/15-ц).
У долученій до заяви про вчинення виконавчого напису копії виписки з особового рахунка ОСОБА_1 за кредитним договором не зазначено суми щомісячних платежів та строки їх сплатищо унеможливлювало перевірку нотаріусом чи частина грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису, виходить за межі встановленого законодавством строку давності вчинення виконавчого напису. Також матеріали справи не містять розрахунку заборгованості.
Крім цього, очевидно, що заборгованість за кредитним договором в частині 10 218,32 грн. - простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування та 8264,94 грн. - строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом не могла бути нарахована за період з 16 січня 2019 року по 16 серпня 2019 року, як це вказано у заяві про видачу виконавчого напису нотаріуса, виписці та у самому виконавчому написі нотаріуса, позаяк відповідно до п. 2.3. кредитного договору датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 28 січня 2018 року.
Однак приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув.
Крім того, пунктами 284, 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов'язань.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов'язання,чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.
Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 р. № 201/1662/16-ц.
З урахуванням вищезазначеного, під час розгляду справи, судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом, в тому числі й щодо меж позовної давності.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до вимог ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому відповідачем відзиву за позовну заяву не подано, позовних вимог не спростовано, та не доведено наявності безспірних вимог на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальних дій, тоді як з наявних матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис було вчинено поза межами встановлених строків, що є самостійною вимогою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подача заяв по суті справи є правом учасників справи, в процесі реалізації якого кожен із них може подати докази на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №4140 вчинений 09 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, про стягнення з ОСОБА_1 44 866,66 грн. заборгованості за кредитним договором 500927970 від 27 січня 2014 року за період з 16 січня 2019 року по 16 серпня 2019 року, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: