Справа № 761/2490/20
Провадження № 2/761/4038/2020
07 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Валовій Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу
позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: Tовариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження юридичної особи: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного НОКО Колейчик Володимир Вікторович (місцезнаходження: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15, оф. 6),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, корп.А, оф. 35 А),
предмет позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів,
встановив:
В січні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Tовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного НОКО Колейчик Володимир Вікторович (надалі - третя особа-1), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (надалі - третя особа-2), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Предметом позову є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем від 29 листопада 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №5958, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 45201,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки не є безспірним, банк самостійно без погодження із позивачем збільшив кредитний ліміт, при цьому позивачем повністю було погашено борг. Крім цього, строк дії картки закінчився, а тому нарахування за її обслуговування є незаконним. З моменту закінчення строку дії картки всі нарахування є незаконними.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 17-18).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року витребувано у приватного нотаріуса Броварського районного НОКО Колейчика Володимира Вікторовича (місцезнаходження: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15, оф. 6) копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 29.11.2019 р. №5958 (а.с. 25-26).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року витребувано у Tовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» належним чином засвідчені копії заяви з додатками щодо вчинення виконавчого напису від 29 листопада 2019 року, №5958, а також належним чином засвідчену копію виконавчого напису. Також, витребувано у третьої особи-2 належним чином засвідчену копію виконавчого напису від 29.11.2019 р. №5958.
04 грудня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшли копії документів, витребуваних ухвалою суду від 13 жовтня 2020 року, а саме копії: заяви про вчинення виконавчого напису від 16 листопада 2019 року; анкети-заяви про акцент від 03 вересня 2014 року; додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 03 вересня 2014 року; виписки з особового рахунку на ім'я ОСОБА_1 ; договору відступлення прав вимоги №29-01/19/1; протоколу №31/05-2019 загальних зборів учасників Tовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»; наказу №26-К про призначення на посаду Генерального директора.
Відповідач своїм правом на подання заяв по суті справи не скористався.
Третя особа-1 правом на надання пояснень не скористалась, витребуваних ухвалою суду від 27 лютого 2020 року документів не надала.
Третя особа-2 правом на надання пояснень не скористалась. 01 грудня 2020 року, від третьої особи-2, на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року надійшли витребувані судом документи, а саме копії: анкети-заяви про акцепт; додатку до договору про комплексне банківське обслуговування від 03.09.2014; договору про використання аналогу власноручного підпису та факсимільного відтворення печатки для вчинення правочинів від 03 вересня 2014 року; довідки про умови кредитування; копії виконавчого напису (прошито та пронумеровано на шести аркушах).
Позивач у судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи є його заява про розгляд справи без участі позивача (а.с. 23).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Третя особа-1 в судове засідання не з'явилася, заяв та клопотань не подавала.
Третя особа-2 в судове засідання не з'явилася, заяв та клопотань не подавала.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
03 вересня 2014 року між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» укладено додаток до договору про комплексне банківське обслуговування (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») (надалі - договір) (а.с. 8).
Відповідно до п. 1 договору, на підставі анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», банк відкрив рахунок № НОМЕР_2 та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold, строком на два роки з моменту її випуску (а.с. 8).
Відповідну до п. 2.1. договору, ліміт відновлюваної кредитної лінії становить 75000,00 грн. Сума кредиту, що є доступною клієнту на момент видачі клієнту картки та підписання цього договору та вказаного в цьому додатку ліміту відновлюваної кредитної лінії, складає 7000,00 грн. Також вказаним договором встановлено розмір мінімального процентної ставки та мінімального обов'язкового платежу.
Відповідно до п. 4.3. договору, строк користування сумою кредиту складає 36 місяців, чи інший строк, визначений у додатку №4 до договору.
На підтвердження виконання зобов'язань по договору позивачем додано копії квитанцій про оплату (а.с. 9-12), відповідно до яких вбачається, що останньою датою погашення заборгованості була 23 листопада 2015 року на суму 300,00 грн., і з того часу позивач вважав борг погашеним в повному обсязі.
Заявою від 16 листопада 2019 року, вих. №13918581, відповідач звернувся до третьої особи-1 із заявою про вчинення виконавчого напису, зазначивши в додатках до неї:
кредитний договір №630209123 від 03 вересня 2014 року;
виписку з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення і відміткою про непогашення заборгованості;
договір факторингу 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року;
документи стягувача та представника стягувача за довіреністю.
Відповідно до вказаного виконавчого напису ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №630209123 від 03 вересня 2014 року, який було укладено з АT «Альфа Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1АБ/ВЕСТА від 28 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником якого на підставі договору відступлення прав вимоги 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749).
Строк платежу за кредитним договором №630209123 від 03 вересня 2014 року року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 року по 13.11.2019 року.
Сума заборгованості складає 44551,69 грн., в тому числі:
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 19001,95 грн.;
прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 20,80 грн.;
строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 11314,95 грн.;
строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 14213,99 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, TOB «Вердикт Капітал», в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Оцінка суду.
Позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки не є безспірним, банк самостійно без погодження із позивачем збільшив кредитний ліміт, при цьому позивачем повністю було погашено борг, на підтвердження чого надано квитанції про оплату. Крім цього, строк дії картки закінчився, а тому нарахування за її обслуговування є незаконним. З моменту закінчення строку дії картки всі нарахування є незаконними
Заявою від 16 листопада 2019 року, вих. №13918581, відповідач звернувся до третьої особи-1 із заявою про вчинення виконавчого напису, зазначивши в додатках до неї:
кредитний договір №630209123 від 03 вересня 2014 року;
виписку з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення і відміткою про непогашення заборгованості;
договір факторингу 29-01/19/1 від 29 січня 2019 року;
документи стягувача та представника стягувача за довіреністю.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнанні їх.
Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Як вбачається із доданих до пояснення нотаріуса копій документів на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса була відсутня вимога до боржника, крім цього, в заяві про вчинення виконавчого напису також не зазначено вимоги в переліку додатків до заяви, та не надано доказів її направлення, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що на момент винесення спірного виконавчого напису, приватний нотаріус міг об'єктивно пересвідчитись у наявності безспірності вказаної заборгованості, зіставивши суму, яка вказана у письмовій вимозі та у заяві про видачу виконавчого листа.
Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
У зв'язку із цим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім цього, у спірному виконавчому написі зазначено, що строк платежу за кредитним договором №630209123 від 03 вересня 2014 року року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 року по 13.11.2019 року.
Однак, положеннями кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку. Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу строку давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором строки давності за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу (такий правовий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 24 травня 2018 року у справі №761/28878/15-ц).
У долученій до заяви про вчинення виконавчого напису виписці не зазначено суми щомісячних платежів та строки їх сплати, що унеможливлювало перевірку нотаріусом чи частина грошових вимог, з метою погашення яких відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису, виходить за межі встановленого законодавством строку давності вчинення виконавчого напису. Також у розрахунку заборгованості не наведено розрахунку процентів за користування кредитом, починаючи з дня отримання кредиту, не вказано платежів, які здійснював позичальник на погашення кредиту.
Крім цього, у матеріалах справи також відсутній розрахунок заборгованості для підтвердження поданої виписки по рахунку позивача, що також ставить під сумнів можливість встановлення нотаріусом безспірності заборгованості.
Також, очевидним є те, що заборгованість за кредитним договором не могла бути нарахована за період з 29.01.2019 року по 13.11.2019 року, як це вказано у заяві про видачу виконавчого напису нотаріуса, виписці та у самому виконавчому написі нотаріуса, позаяк відповідно відповідно до п. 4.3. договору, строк користування сумою кредиту складає 36 місяців, чи інший строк, визначений у додатку №4 до договору (відсутній у матеріалах справи, отже й у нотаріуса).
Однак приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, сама вимога, виписка із рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення.
Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними, також в матеріалах справи відсутні докази дійного переходу прав вимоги за договором до відповідача, тобто докази заборгованість перед стягувачем, крім цього, судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом, щодо меж позовної давності, в той же час як відповідно до п. 4.3. договору, строк користування сумою кредиту складає 36 місяців.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні із вказаним позовом було сплачено 840,80 грн. судового збору (а.с. 1).
Позовні вимоги задоволені повністю, а тому судовий збір потрібно покласти на відповідача.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Tовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження юридичної особи: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного НОКО Колейчик Володимир Вікторович (місцезнаходження: 07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 15, оф. 6), Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4, корп. А, оф. 35 А), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем від 29 листопада 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за №5958, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 45201,69 грн.
Стягнути з TOB «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, будинок 5-Б) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: