Справа № 761/36249/20
Провадження № 3/761/9093/2020
22 грудня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов Андрій Анатолійович, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ст.130 ч.3 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 01.10.2020 р. серії №021347 01.10.2020 р. о 01:50 год. водій ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Нивська, 3/5 керував транспортним засобом «Chery Tiggo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest 0552» та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за порушення п. 2.5 ПДР України за ст. 130 ч. 3 КУпАП.
У судове засідання водій ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Враховуючи строки розгляду справи та наявність у суду доказів належного повідомлення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, про день та час розгляду справи, беручи до уваги те, що судом було здійснено виклик ОСОБА_1 на засідання, останній не повідомив про причини своєї неявки, що унеможливлює суд визнати їх поважними, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя, вивчивши матеріали справи - протокол про адміністративне правопорушення від 01.10.2020 р. серії ДПР18 №021347, пояснення свідків, диск з відеозаписом, рапорт, постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06.04.2020 р. у справі №756/2620/20, приходжу до наступного висновку.
Згідно п. 4-7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції у разі вчинення адміністративного правопорушення особами, які досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, уповноважені на те посадові особи органів поліції складають протокол про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом згідно з технічним описом бланка протоколу про адміністративне правопорушення (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 130 ч. 3 КУпАП. Водночас, згідно довідки ст. інспектора з ОД ВАП УПП в м. Києві на місці зупинки неможливо було встановити повторність правопорушення, після перевірки дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 130 ч. 2 КУпАП, що не допускається з огляду на норми Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Крім цього, пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил).
Згідно ч. 1-3 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (в редакції, яка була чинною під час вчинення правопорушення)
До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані сп'яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння.
Після набрання чинності зазначеного вище закону, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння, виключено з ч.1 ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 Кримінального кодексу України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Разом з тим, Законом України від 17 червня 2020 року № 720-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав законної сили 03 липня 2020 року, внесені зміни до Закону № 2617-VIIІ. Згідно зі змістом пункту 117 Розділу І Закону № 720-IX:
- у пункті 1 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст. 130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння;
- у пункті 2 Розділу І Закону № 2617-VIIІ виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст. 286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння.
Таким чином, з набранням чинності 03.07.2020 року вищевказаних змін, відбулася декриміналізація дій, визначених ст. 286-1 КК України та відновлена адміністративна відповідальність за ці дії.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозаписи, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколами про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В той же час, ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, за вимогами ч. ч. 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан наркотичного сп'яніння здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Із долученого до матеріалів справи диску з відеозаписом вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, після чого його було доставлено в заклад охорони здоров'я.
Згідно п. 7-12 розд. ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. . За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
З відеозапису вбачається, що на вимогу лікаря ОСОБА_1 відмовився щодо огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, просив предметом дослідження взяти сечу або кров. Однак, з незрозумілих суду причин вказані зразки біологічного середовища для дослідження у ОСОБА_1 відібрані не були.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП в даному випадку визначена як відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Між тим, доказів такої відмови матеріли справи не містять.
Як наслідок, на переконання суду, дані відображенні працівником поліції про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України вважаю такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Відповідно до п. 1. ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознак правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а тому в силу п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 283-285 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга до відповідного апеляційного суду подається через місцевий суд, що виніс постанову.
Суддя Осаулов А.А.