Справа № 761/30970/20
Провадження № 2-з/761/938/2020
05 жовтня 2020 року суддя Шевченківський районний суду м. Києва Юзькова О.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову,
ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою, зважаючи на наступне. 03.09.2007 р. між заявником та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір № 1364/ФКВ-07 згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. Для забезпечення виконання зобов'язань за договором між заявником та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого заявник передала банку в іпотеку 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач має намір оскаржити договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 1364/ФКВ-07 , який має всі ознаки недійсності, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». А тому з метою недопущення порушення прав є необхідність забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь - які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам , внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь- якого іншого обтяження та інше) щодо суб'єкта нерухомого майна: трьох-кімнатної квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 89,7 кв. м., житловою площею 58,20 кв. м.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Як вбачається з наданих матеріалів, між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений кредитний договір № 1364/ФКВ-07 згідно умов якого банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. Для забезпечення виконання зобов'язань за договором між заявником та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, за умовами якого заявник передала банку в іпотеку 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зважаючи на висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені у вищенаведеній постанові, саме по собі посилання на норми ЦПК України щодо необхідності накладення арешту на кошти на всіх наявних рахунках, у зв'язку утрудненим або неможливим виконання рішення суду, на думку суду, не є достатнім для задоволення заяви.
В розумінні вимог чинного процесуального законодавства України, забезпечення позову - це заходи, застосування яких дають змогу виконати можливе рішення суду на поновлення прав особи, вони є тимчасовими і гарантують можливість виконання судового рішення.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року (справа № 183/5864/17-7), метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, судом враховуються висновки Верховного Суду , викладені у постанові від 13.03.2019р. по справі №755/1357/18 в частині нормативно-правового обґрунтування щодо прийняття судом рішення за заявою про забезпечення позову.
Так, колегією суддів зазначено, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Приймаючи рішення по суті заяви, маю виходити з того, що заявником не доведено, що незастосування заходів забезпечення позову, обраного заявником - шляхом заборони вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, з огляду на майбутній предмет спору - визнання недійсним договору відступлення права вимоги призведе до труднощів у подальшому виконанні майбутнього рішення суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, протягом п'ятнадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 05.10.2020 року.
Суддя: