Провадження № 2/760/2126/20
В справі № 752/20508/19
07 грудня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Шпори М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить розірвати шлюб з відповідачкою.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року справу було передано за підсудністю до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року заяву було залишено без руху, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, надано строк на усунення недоліків.
Ухвала двічі направлялась позивачу, конверти повернулись до суду без вручення за закінченням встановленого строку зберігання.
/а.с. 19, 27/
Ухвалою суду від 31 березня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі, який направлявся позивачу повернувся до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.
/ а.с. 29 /
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, за ініціативою суду, справа була призначена до розгляду з викликом сторін.
Після призначення справи до розгляду в судовому засіданні, вона призначалася 4 рази, а саме: на 27 серпня 2020 року, 14 вересня 2020 року, 09 жовтня 2020 року та 07 грудня 2020 року.
Жодного разу позивач у судові засідання не з'явився, не повідомляючи суд про причини неявки.
Будь-яких клопотань та заяв в цей період до суду не подавав.
Крім того, не виконав ухвалу суду про усунення недоліків позовної заяви.
Повістки на 27 серпня 2020 року та 14 вересня 2020 року сторонам не направлялись в зв'язку з відсутністю фінансування, що підтверджується листом ТУ ДСА України № 1-1247/20 від 02 червня 2020 року.
Повістка на 09 жовтня 2020 року, яка направлялась позивачу, повернулась до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.
Відповідно з витягу із сайту АТ «Укрпошта», що є офіційним сайтом вбачається, що відправлення № 0303712975183 про виклик позивача в судове засідання на 07 грудня 2020 року не вручено під час відправки.
/ а.с. 28, 37, 42 /
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення позивача та його представника про розгляд справи.
З урахуванням цього суд вважає, що позивач, будучи ініціатором даного судового провадження, обізнаний про розгляд справи, правом участі в судових засіданнях не скористався, не з'являючись до суду та не проявляючи зацікавленості в розгляді справи протягом тривалого часу.
Крім того, предметом позову є розірвання шлюбу сторін.
Відповідно до положень ст. 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Статтею 111 СК України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 травня 2019 року в справі № 442/6319/16-ц / провадження № 61-30728св18 / закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення.
Виходячи з цього, суд вважає неможливим застосування норм ч.1 ст.223 ЦПК України та рогляду справи в відсутності позивача.
Суд не може самостійно встановити обставини, які призвели до звернення позивача до суду із позовом про розірвання шлюбу рік тому і чи існують вони на сьогоднішній день, враховуючи те, що позивач не проявляє ініціативи для її розгляду.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В свою чергу, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
В свою чергу вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов'язком держави.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Водночас, неявки позивача в судові засідання спричиняє затягування строків розгляду справи, що є порушенням як положень Цивільного процесуального кодексу України, так і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
За змістом ч.5 ст.223 та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
В свою чергу, відповідно до п.5 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Тобто, з точки зору закону умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання є ряд чинників, а саме:
- повторна неявка позивача поспіль у судове засідання;
- належне повідомлення позивача про час розгляду справи;
- відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання або неповідомлення їх суду;
- неявка позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті;
- відсутність заяви позивача про розгляд справи в його відсутності.
Суд враховує, що з точки зору процесуального законодавства суд не зобов'язаний врахувати поважність причин повторної неявки позивача до суду.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 22 травня 2019 року в справі № №61-36375св18, зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача або його представника, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.
Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Виходячи з цього та викладеного вище, повторної неявки позивача в судові засідання, суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.
З урахуванням викладеного вище та предмету спору суд вважає неможливим розгляд справи в відсутності позивача.
Крім того, відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного вище суд приходить до висновку про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.49,223, 257 ЦПК України, суддя
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л. А. Шереметьєва