Справа № 690/352/20
Провадження № 2/690/172/20
(заочне)
18 грудня 2020 року м. Ватутіне
Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,
Позивач звернувся до Ватутінського міського суду Черкаської області з позовною заявою у якій просить стягнути з ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.06.2018 року по 01.01.2020 року в розмірі 80 324,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.06.2015 року із відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано відповідний виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Золотоніського МРУЮ.
Відповідач свої зобов'язання виконує неналежним чином, оскільки сплачує аліменти не регулярно та в не повному обсязі, як наслідок, за період з червня 2018 року по грудень 2019 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 80 324,60 грн. Тож позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня за період з 01.06.2018 року по 01.01.2020 року, який за відповідно до її розрахунків становить 80 324,60 грн.
Ухвалою від 25.08.2020 року відкрито провадження у справі, її учасників повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз'яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно зі змістом п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до інформації Золотоніської міської ради Черкаської області місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , тож ухвала про відкриття провадження та примірник позовної заяви з додатками на ім'я відповідача надсилались за вказаною адресою, однак поштові відправлення не вручено відповідачу у зв'язку з відсутністю його за вказаною адресою.
Згідно змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.02.2016 року боржник ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на вказане, ухвала про відкриття провадження та примірник позову з додатками надсилались на ім'я відповідача і за даною адресою, однак поштові відправлення відповідачу не вручено у зв'язку з відсутністю його за вказаною адресою.
Крім того, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_2 неодноразово повідомлявся про розгляд даної справи Ватутінським міським судом Черкаської області шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади України, зокрема на сторінці Ватутінського міського суду Черкаської області. Одночасно відповідачу роз'яснено право на подачу відзиву, передбачене ч. 3 ст. 178 ЦПК України.
Позивач у судові засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримання позовних вимог, та відсутність заперечень щодо заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у розумінні п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у судові засідання неодноразово не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надіслав, клопотання від його імені про відкладення судового засідання до суду не надходило.
На підставі ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на вказане, судом 18.12.2020 року постановлено ухвалу про проведення розгляду даної справи у заочному порядку.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України наявні підстави для вирішення судом справи за наявними матеріалами.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України та наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданий 12.04.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Каневу Канівського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (а.с. 5).
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Золотоніського міськрайонного управління від 15.02.2016 року відкрито виконавче провадження (ВП № 50209348) на підставі виконавчого листа Ватутінського міського суду від 12.06.2015 року № 690/318/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.05.2015 року (а.с. 6).
За змістом рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.06.2016 року позивач у зв'язку з реєстрацією шлюбу 21.10.2015 року змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 (а.с. 7).
Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Золотоніського МР ВДВС ГТУЮ у Черкаській області у ВП № 50209348 станом на 24.12.2019 року боржник ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів 80 324 грн. 60 коп. (т.1 а.с. 10).
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України (далі - СК України), Конвенцією ООН про права дитини.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Вказане свідчить, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Положеннями ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Відповідно до змісту п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не може покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримки або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів, однак суд може зменшити її розмір з урахуванням матеріального та майнового стану платника податків.
Тож лише у разі доведення платником аліментів, що виникнення заборгованості зумовлено причинами, які від нього не залежали, відповідальність у вигляді неустойки (пені) не застосовується.
Таким чином, на час розгляду справи наявні достатні підстави вважати, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2 , оскільки доказів її утворення з причин, які б об'єктивно не залежали від нього, суду не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Сторонами не оспорюється правильність розрахунку, зробленого станом на 24.12.2019 року Золотоніським МР ВДВС ГТУЮ, відповідно до якого існувала заборгованість зі сплати аліментів за період з червня 2018 року по грудень 2019 року, включено, у розмірі 80 324 грн. 60 коп.
Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож під час розрахунку розміру неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 15.02.2019 року у справі № 752/10763/14-ц та від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц, відповідно до яких пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
При цьому застосуванню підлягає наступна формула: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем, а загальний її розмір становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Застосовуючи вищевказані правила, враховуючи строк за який виникла заборгованість та розмір сум щомісячних аліментних платежів, для суду очевидним є те, що розмір неустойки (пені) за порушення строків сплати аліментів значно перевищує максимальний її розмір, що може бути стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки обмежується 100 відсотками заборгованості зі сплати аліментів, розмір якої станом на 24.12.2019 року становив 80 324 грн. 60 коп., тож відсутня необхідність детального обрахунку пені за весь період існування заборгованості.
Тож ухвалюючи рішення у справі суд виходить з того, що розмір неустойки (пені) зумовлений несвоєчасною сплатою ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання їх спільного сина ОСОБА_8 за період з червня 2018 року по грудень 2019 року, включно, що може бути стягнуто на користь позивача, не може перевищувати 80 324 грн. 60 коп.
Положеннями ч. 2 ст. 196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Водночас відповідач жодних доказів щодо його матеріального та сімейного стану чи наявності інших обставин, які б могли бути враховані під час вирішення справи, до суду не надано, тож наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача у дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., від сплати якого звільнена позивач при подачі позову, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_2 від його сплати судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7-13, 76-82, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-283, 289, 352, 354, 355, пп. 15.1 п. 1 розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 28.11.2015 року Ватутінським МС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.06.2018 року по 01.01.2020 року, у розмірі 80 324 (вісімдесят тисяч триста двадцять чотири) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Копію заочного рішення надіслати учасникам справи.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ватутінським міським судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Ватутінський міський суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право: на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду; на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Суддя Линдюк В.С.