Справа № 569/11409/20
08.12.2020року Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді Мички І.М.
при секретарі Кондратюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону №3 підрозділу №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серія ДП18 № 726985 від 29.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі ,-
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 726985 від 29.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі в сумі 425 гривень.
В обгрунтування позову зазначає, 29.06.2020 року близько 16 год. 42 хв., керуючи транспортним засобом Mercedes- Bens 210D і рухаючись по вул. Ревуцького 42в/2 він був зупинений інспектором роти №1 батальйону №3 підрозділу №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Тищенко Ю.В. Відрекомендувавшись , інспектор повідомила , що причиною зупинки стало те, що він під час керування транспортним засобом розмовляв по мобільному телефону, чим порушив п. п. «д» п. 2.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП . За цих умов було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП 18 № 726985 від 29.06.2020. При винесенні постанови інспектор не на дав належної оцінки і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. На прохання надати докази , що доводять факт користування засобом зв'язку за кермом Інспектор відмовила та винесла постанову керуючись лише своєю суб'єктивною думкою.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки його вина у вчиненні адміністративного правопорушення є не доведена .
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надала заяву в якій позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР).
Відповідно до п.1.1 ПДР України ці правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на цих ПДР України.
П.п.1.3, 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих ПДР, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.11 ПДР визначено розташування транспортних засобів на дорозі. Згідно п.11.13. ПДР забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1, 26.2 та 26.3 цих Правил.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
П.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірність експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст.252 КУпАП та п.10 "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення. Так, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, 29.06.2020 року постановою поліцейського ДП18 № 726985 від 29.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, 29.06.2020 о 16 годині 30 хвилин в м. Київ по вулиці Ревуцького 42В/2 позивач керував транспортним засобом Mercedes- Bens 210D користувався засобом зв'язку тримаючи його в руці, чим порушив п.2.9 ПДР України .
Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззапереченим доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Будь-яких доказів порушення позивачем п. п.2.9 ПДР України відповідачем не надано. При зверненні представником позивача до відповідача з проханням отримати відеозапис із портативних відео реєстраторів працівників патрульної поліції, надана інформація не була надана у зв'язку із обмеженим терміном зберігання.
Окремо, суд звертає увагу на те, що текст оскаржуваної постанови не містить посилань на те, що обставини, викладені в ній були зафіксовані на будь-які технічні прилади.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного проступку провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
П.3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону №3 підрозділу №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серія ДП18 № 726985 від 29.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі.
Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону №3 підрозділу №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серія ДП18 № 726985 від 29.06.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора роти № 1 батальйону №3 підрозділу №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції серія ДП18 № 726985 від 29.06.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М.Мичка