Справа № 550/1423/20
Провадження № 2/550/291/20
28 грудня 2020 року смт. Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді Ланни Я.О.,
за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Чутове справу №550/1423/20 (провадження № 2/550/291/20) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Позивач посилається на те, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 10.07.2019 року. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що вони припинили шлюбні відносини, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб з відповідачем. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що за час шлюбу за спільні кошти ними було придбано автомобіль марки «DAEWOO LANOS» р.н. НОМЕР_1 , 2004 р.в., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Відповідно до звіту про оцінку майна, вартість вказаного автомобіля станом на 02.10.2020 становить 74224,00 грн. Наразі автомобілем користується відповідач. Позивач вважає, що даний автомобіль належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, а тому просить суд стягнути із відповідача на її користь 37112,00 грн в якості компенсації Ѕ вартості спірного майна, залишивши автомобіль у власності ОСОБА_2
08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Хворост Д.М. в судове засідння не з'явились. Адвокат надала заяву про підтримку позову та розгляд справи без участі позивача та її представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву в якій просив справу слухати без його участі. Крім того, відповідач надіслав заяву в порядку ч.1 ст.206 ЦПК України про визнання позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
10.07.2019 укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданим Шевченківським районним умісті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 10.07.2019 (а.с.14).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
Згідно із ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка.
Як встановлено судом, сторони по справі на даний час фактично припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, не примирилися, а тому суд приходить до висновку, що зберегти сім'ю неможливо і вважає за необхідне шлюб розірвати.
Частинами 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Підстав для надання сторонам строку на примирення суд не вбачає.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін та їх дитині, що має істотне значення.
Виходячи з положень ст. ст. 110,112 СК України, а також того, що особа має право вільно вирішувати питання щодо розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Крім того, судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони спільно придбали майно - автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску р.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований на відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.17-18).
Згідно висновку СОД ФОП ОСОБА_6 про вартість майна, вбачається, що станом на 06.10.2020 ринкова вартість автомобіля «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску р.н. НОМЕР_1 , дійсна ринкова вартість автомобіля «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску р.н. НОМЕР_1 складає суму в розмірі 74224,00 грн. (а.с.23-35).
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Аналізуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбаний сторонами під час шлюбу автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску р.н. НОМЕР_1 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частини цього автомобіля, що становить суму в розмірі 37112,00 грн.
В суді також встановлено, що спірне майно наразі перебуває у користуванні відповідача, а позивач не заперечує залишити даний автомобіль у власність ОСОБА_2 , отримавши від останнього компенсацію половини вартості майна.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог про поділ спільного майна подружжя, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини вартості спільного майна подружжя, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки, ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та законними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З урахуванням вимог п.п.1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 1681,60 грн, що підтверджені квитанцією про сплату судового збору №21813 від 16.11.2020 (а.с.8).
Згідно наявної у справі квитанції про оплату послуг адвоката (а.с.47), акту приймання-передачі (а.с.46), позивач ОСОБА_1 понесла витрати на правову допомогу в розмірі 4100,00 грн. З урахуванням положень п.1 ч.2 статті 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню вказані вище витрати в розмірі 4100,00 грн.
Крім того, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат пов'язаних із залученням оцінювача в сумі 800,00 грн, що підтверджується квитанцією №773 від 06.10.2020 та актом прийому-передачі від 06.10.2020 (а.с.37-38).
Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 133, 141, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, ч.3, 4 ст.56, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 104, 105, 110, 111, 112 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Шлюб, зареєстрований 10.07.2019 року Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 867, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити « ОСОБА_7 ».
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_1 та розподілити його в порядку поділу майна подружжя.
Залишити у власності ОСОБА_2 автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37112 (тридцять сім тисяч сто дванадцять) грн. в якості компенсації Ѕ частини вартості автомобіля автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», 2004 року випуску номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1681,60 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4100,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 800,00 грн в рахунок відшкодування витрат пов'язаних із залученням спеціаліста.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної
скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 .
Представник позивача - адвокат Хворост Дарія Михайлівна, адреса для листування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Суддя Я. О. Ланна