Справа № 544/1268/20
2/544/427/2020
Номер рядка звіту 38
іменем України
18 грудня 2020 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н.В.,
за участю:
секретаря Киричевської В.М.,
учасників справи:
представника позивача - адвоката Гордієнка Ю.П., відповідача ОСОБА_1 ,
у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 20.08.2019 між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 у позику 2300 доларів США, які зобов'язався повернути до 17.03.2020. Однак, станом на 02.10.2020 позичальник свої зобов'язання за договором позики не виконав, грошові кошти у вказаний в розписці термін не повернув. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався у випадку прострочення зобов'язання повернути вказану суму з відсотками 15% річних за весь період прострочення. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за договором позики у сумі 65168,89грн, що в еквіваленті становить 2300 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 02.10.2020; відсотки у розмірі 5326,85грн, що в еквіваленті становить 188 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 02.10.2020 з розрахунку: 2300 доларів США х 15% / 100% / 365 днів х 199 днів прострочення (за період з 18.03.2020 по 02.10.2020), а також понесені ним судові витрати.
Представник позивача - адвокат Гордієнко Ю.П. у судовому засіданні під час розгляду справи по суті збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики у сумі 63982,32грн, що в еквіваленті 2300 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 18.12.2020; відсотки у розмірі 7232,78грн, що в еквіваленті 260 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 18.12.2020 з розрахунку: 2300 доларів США х 15% / 100% / 365 днів х 260 днів прострочення (за період з 18.03.2020 по 18.12.2020). Крім того просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 17840,80грн, що складаються із судового збору в сумі 840,80грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 17000грн, надавши детальний розрахунок цих витрат.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що згоден виплатити позивачу все, що він винен йому по розписці. Однак не згоден взагалі компенсувати позивачу витрати на правничу допомогу.
Щодо збільшення розміру позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пункту другого частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У частині п'ятій статті 49 ЦПК України зазначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Із матеріалів справи убачається, що представник позивача до початку першого судового засідання не подав письмової заяви про збільшення розміру позовних вимог та не направив таку заяву відповідачу, як того вимагають приписи ч.2, 5 ст.49, ст.183, 184 ЦПК України, а усно збільшив розмір позовних вимог під час розгляду справи по суті на стадії з'ясування обставин справи.
З огляду на викладене суд не приймає до розгляду усну заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, заявлену з порушенням вимог ч.2, 5 ст.49, ст.183, 184 ЦПК України, у зв'язку з чим розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, викладених у позовній заяві.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши докази, що маються в матеріалах справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 позику в розмірі 2300 доларів США зі строком повернення до 17 березня 2020 року (а.с.6).
Станом на момент розгляду справи в суді відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, суму позики позивачу не повернув.
Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини регулюються ст.526, 1046-1050 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
За частиною 2 цієї статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з вимогами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, даючи правову оцінку розписці, написаною ОСОБА_1 20.08.2019, в контексті ст. 1046-1050 ЦК України, суд уважає, що вказана розписка є договором позики, оскільки в ньому вказані всі умови, в тому числі істотні, що притаманні договору позики. У договорі вказані його сторони: ОСОБА_2 - позикодавець, ОСОБА_1 - позичальник; предмет договору грошові кошти; сума договору 2300 доларів США; порядок повернення позики та строк, до якого необхідно повернути суму позики - до 17.03.2020. Також сторони визначили, що позика є безпроцентною. Крім того у договорі сторони передбачили відповідальність боржника у випадку прострочення зобов'язання, а саме: ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання у випадку прострочення зобов'язання повернути суму позики з відсотками 15% річних за весь період прострочення.
Виходячи із встановлених обставин, наданих доказів і вимог матеріального закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення боргу за договором позики від 20.08.2019 є обґрунтованими та доведеними.
Вирішуючи питання щодо суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, суд з урахуванням положень ст.1049 ЦК України, в якій зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, уважає, що стягненню підлягає сума боргу у розмірі 2300 доларів США.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то суд зазначає, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесе двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Крім того суд зазначає, що украденим між сторонами договором позики від 20.08.2019 не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні зазначеного боргу в розмірі 2300 доларів США за офіційним курсом НБУ не вбачається.
Саме такі правові висновки викладені у постановах ВП ВС від 04.07.2018 у справі №14-134цс18, від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження N 14-446цс18).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає борг за договором позики в сумі 2300 доларів США, а не еквівалент суми боргу в національній валюті - гривні, як просить позивач.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення відсотків суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та трьох відсотків річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
На підставі викладеного суд зазначає, що відсотки в сумі 188 доларів США не є процентами від суми позики в розумінні ст.1048 ЦК України, оскільки в договорі позики від 20.08.2019 сторони чітко визначили, що позика є безпроцентною.
Сума 188 доларів США є відсотками за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно положень ст.625 ЦК України, тобто це відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання.
З урахуванням вказаних норм матеріального права та положень договору позики, укладеного між сторонами 20.08.2019, де сторони передбачили відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, суд уважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за прострочення виконання грошового зобов'язанняу сумі 188 доларів США із розрахунку, наданого позивачем. Судом перевірений вказаний розрахунок позивача, він є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах закону та договору.
Підсумовуючи вище викладене суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає борг за договором позики в розмірі 2300 доларів США та відсотки за прострочення виконання грошового зобов'язанняу сумі 188 доларів США.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином судовий збір в сумі 840,80грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при покладенні на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, підтверджених відповідними документами, суд, на підставі положень ст.137, ч.3, 8 ст.141 ЦПК України, та враховуючи, що відповідач не погодився із заявленим позивачем розміром витрат на правничу допомогу, уважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача такі витрати в сумі 8500грн. Всього до стягнення судові витрати становлять 9340,80грн (840,80грн + 8500грн = 9340,80грн).
Керуючись ст. 2-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 280-281, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 2300 (дві тисячі триста) доларів США, відсотки за прострочення виконання грошового зобов'язанняв сумі 188 (сто вісімдесят вісім) доларів США, а всього стягнути 2488 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 9340 (дев'ять тисяч триста сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.12.2020.
Дані позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Лохвицьким РВ УМВСУ в Полтавській області 04.8.2010, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Пирятинським РВ УМВСУ в Полтавській області 10.12.2014, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , поліцейський Управління поліції охорони Лубенського МВ УПО.
Суддя Н.В.Нагорна