539/3537/20
2-о/543/24/20
23.12.2020 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Гришка О.Я., присяжних: Маслак А.В., Пилипенка О.І., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лубенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім та про (як було уточнено в судовому засіданні) оголошення ОСОБА_2 померлим.
У заяві ОСОБА_1 вказано, що 11 серпня 2009 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З чоловіком вони проживали в м. Макіївці. З того часу, як разом із дитиною заявниця виїхала до м. Лубни, а чоловік залишився проживати в м. Макіївці, будь-який зв'язок з ним втрачено. ОСОБА_2 жодного разу не зателефонував, не написав листа, не повідомив іншим способом про місце свого перебування.
Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що вона сама утримує і виховує неповнолітню дочку і має право на отримання соціальної допомоги чи призначення пенсії при умові визнання чоловіка померлим чи безвісно відсутнім. Заявниця зазначає, що 11.11.2015 року вона зверталась із відповідною заявою до Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області, про місце перебування ОСОБА_2 немає відомостей більше року.
В судовому засіданні заявник подану заяву підтримала у повному обсязі, в своїх поясненнях посилалася на обставини, що викладені в заяві і просила суд її задовольнити. ОСОБА_1 пояснила, що вони з колишнім чоловіком ОСОБА_2 проживали в м. Макіївка Донецької області. В 2014 році вона з їхньою спільною дитиною виїхали в Лубенський район Полтавської області. До того вони з ОСОБА_2 прийняли рішення пожити окремо один від одного. Приблизно в лютому 2015 року їхній спільний з ОСОБА_2 знайомий в телефонній розмові повідомив, що йому відомо, що ОСОБА_2 невідомі особи посадили в автомобіль та повезли в невідомому напрямку, після чого останнього ніхто не бачив. 11 листопада 2015 року вона звернулася до поліції з заявою про зникнення чоловіка. До цього часу ОСОБА_2 не телефонував їй і не давав про себе знати іншим чином.
Представник заінтересованої особи Лубенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) направив до суду лист, в якому просив розглянути справу без участі представника відділу.
Представник заінтересованої особи Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Пунктом 3 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (в період перебування у цьому шлюбі заявник мала прізвище « ОСОБА_4 ») та мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4-7).
11.11.2015 року до ЄРДР під №12021570240001413 внесено відомості про те, що 11.11.2015 року до чергової частини Лубенського ВП надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець м. Макіївка, Донецької області, який в лютому 2015 року зник з місця проживання та його місце знаходження невідоме. Правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України. За цією заявою розпочато відповідне досудове розслідування (а.с. 9-11).
ОСОБА_1 на даний час взята на облік як внутрішньо переміщена особа та проживає разом з сім'єю за іншою адресою ніж зареєстрована адреса її проживання (а.с.а.с. 7-8).
Згідно з частинами 1, 2 статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку що тривала відсутність фізичної особи у місці її постійного проживання у тому випадку, коли місце її перебування невідоме, може порушувати інтереси осіб, пов'язаних із відсутньою особою певними матеріальними правовідносинами. Для захисту зазначених інтересів закон передбачає можливість визнання фізичної особи, місце перебування якої невідоме, безвісно відсутньою. Таким чином вбачається, що заявник повинен мати особисту цивільно-правову заінтересованість у зміні правового статусу особи, яку просить визнати безвісно відсутньою.
22.11.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках розгляду справи №225/882/17, провадження № 61-34068св18 підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин , що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.
Особливості цієї категорії справ, є те що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 21 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Нормами статті 306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами те, що у місці постійного проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) немає відомостей про місце його перебування протягом якого-небудь часу. ОСОБА_1 звернулася до поліції з заявою про зникнення її тодішнього чоловіка 11.11.2015 року, однак, суду не надано жодних відомостей про те, чи триває відповідне досудове розслідування на час розгляду цієї цивільної справи, чи не закрите воно, які вживалися заходи в рамках вказаного розслідування, чи дали вони результати.
Суд критично відноситься до повідомлення ОСОБА_1 про те, що у 2015 році невідомі особи посадили ОСОБА_2 в автомобіль та повезли в невідомому напрямку, після чого останнього ніхто не бачив, оскільки, ці обставини не підтверджуються жодними доказами у справі, не підтверджуються показаннями жодних свідків, які були б допитані в судовому засіданні.
Інші доводи заявника, враховуючи предмет спору і встановлені фактичні обставини, не є істотними і такими, що потребують детальних відповідей, у розумінні сталої практики Європейського суд з прав людини щодо застосування пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 43, 46, 47 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, 247, 263-265, 293-294, 305-309, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лубенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Макіївки Донецької області, безвісно відсутнім.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лубенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради про оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Макіївки Донецької області, померлим.
Заявник: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Заінтересовані особи: Лубенський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) (місцезнаходження: Полтавська область, Лубенський район, м. Лубни, вул. Гагаріна, 20, ідентифікаційний код юридичної особи: 42517293), Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради (місцезнаходження: Полтавська область, Лубенський район, м. Лубни, проспект Володимирський, 9, ідентифікаційний код юридичної особи: 24565327).
За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 28.12.2020 року.
Головуючий суддя О.Я. Гришко
Присяжні А.В. Маслак
О.І. Пилипенко